44.Соціальний процес формування права і правотворчість.(нормотворчість)

Правоутворення — це процес, який включає виникнен­ня потреб суспільства у врегулюванні певних відносин і актів поведінки, їх усвідомлення, формулювання і юри­дичне оформлення у вигляді правових норм. Процес право­утворення йде безперервно, оскільки постійно виникають нові види суспільних відносин, нові суб'єкти вимагають визнання свого права, а старі — розширення або зміни сво­їх правових можливостей.

Правотворчість необхідно розглядати в межах ширшого поняття — правоутворення і не ототожнювати з ним.

Правотворчість — це організаційно оформлена діяль­ність уповноважених суб'єктів з ухвали, зміни та скасуван­ня правових норм, здійснювана відповідно до суспільних потреб у нормативно-правовому регулюванні.

Правотворчість виступає як офіційна складова правоут-ворення, самостійна і завершальна його стадія. Правоутво­рення здійснюється до правотворчості, поряд з нею, у ви­гляді правотворчості, після правотворчості, у процесі реа­лізації права. Правоутворення здійснюється не тільки державою, а й суспільством: у правосвідомості, правовід­носинах, правомірній поведінці, правових теоріях, правовій практиці, індивідуальних і колективних договорах. Вони досліджуються, узагальнюються, систематизувалися дер­жавою, а потім формулюються в нормах права, зовні ви­ражених у нормативно-правових актах, нормативно-право­вих договорах, правових прецедентах, правових звичаях.

О знаки правотворчості:

1. здійснюється уповноваженими суб'єктами: державою, суспільством (народом), органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, трудовими колективами;

2. виражається у встановленні (офіційному визнанні, конкретизації) нових, зміні тих, що діють, і скасуванні за­ старілих правових норм;

3. одержує завершення в письмовому документі;

4. здійснюється з дотриманням процедури підготовки і ухвалення акта.

Функції правотворчості:

1. функція первинного регулювання нових суспільних відносин, яка здійснюється шляхом видання нових за змі­ стом норм права. Наприклад, у наш час відбувається юри­ дичне оформлення відносин, пов'язаних із використанням комп'ютерів та інформаційних технологій;

2. функція оновлення нормативно-правового матеріа­ лу , яка передбачає зміну або скасування тих норм, які заста­ ріли і не відповідають потребам суспільного розвитку. На­ приклад, в більшості постсоціалістичних держав скасована цензура друку, яка перешкоджала розвитку демократії;

3. функція ліквідації прогалин у позитивному праві, тобто часткового або повного усунення прогалин у право­ вому регулюванні суспільних відносин шляхом формулю­ вання тих правил поведінки, яких бракує. Наприклад, в кримінальному законодавстві України давно була перед­ бачена відповідальність за викрадання людини, але була відсутня відповідальність за торгівлю людьми, хоча небез­ пека вказаного діяння була очевидна. Цей частковий про­ пуск був ліквідований шляхом ухвалення закону про вне­ сення відповідних змін до Кримінального кодексу;

4. функція систематизації нормативно-правового матеріалу, яка полягає в упорядкуванні, об'єднанні та доповненні нормативно-правових актів, створенні єдиного, зручного для користування, побудованого на наукових принципах нормативно-правового кодифікованого акта.