31. Правосуб’єктність правоздатність, дієздатність, деліктоздатність. :

Суб'єкти правовідносин повинні володіти право-суб'єктністю: правоздатністю, дієздатністю та делікто-здатністю -такими правовими властивостями, які не можна ні продати, ні передати, ні подарувати.

Правоздатність - це здатність мати права і обов'язки, що належать до різноманітних галузей права. У вузькому розумінні правоздатність - це здатність особи бути суб'єктом прав і обов'язків лише у сфері цивільного права. Вона виникає у громадян України з дня народження і припиняється з моменту смерті. Для юридичних осіб вона виникає з часу:

S видання компетентним органом постанови про

утворення;

S затвердження статуту або положення; •/ реєстрації статуту, якщо така реєстрація передбачена

законодавчим актом.

Припиняється правоздатність юридичних осіб з моменту:

•S їхньої реорганізації, поділу, роз'єднання, злиття;

•S їхньої ліквідації за рішенням компетентного органу.

Дієздатність - здатність суб'єкта своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки. На відміну від правоздатності, дієздатність характеризується тим, що діяльність суб'єктів мусить бути усвідомленою, з необхідністю оцінювати суспільні та економічні явища, тобто вона залежить від віку, досвіду та стану здоров'я. У різних галузях права питання про набуття особою дієздатності вирішують по-різному. Повна дієздатність у громадян наступає з досягненням ними повноліття (18-річного віку), а при одруженні - до досягнення 18-річного віку (з моменту одруження). Ніхто не має права без законних підстав обмежити особу в дієздатності. Обмежити дієздатність або визнати особу недієздатною може лише суд у випадках, визначених законом.

Не в повному обсязі наділяються дієздатністю неповнолітні віком від 15 до 18 років, вони можуть бути учасниками багатьох цивільних правовідносин, що виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму, дарування, страхування, факту винаходу, створення творів науки, літератури, мистецтва. Всі інші угоди вони вправі укладати за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальників. Неповнолітні, які не досягли 15 років самі угоди (крім внесення вкладів, дрібних побутових угод для задоволення разових потреб) не можуть укладати. Від їхнього імені діють батьки (усиновителі), опікуни.

Деліктоздатність - це здатність нести юридичну відповідальність за невиконання обов'язків або за вчинення різних правопорушень. У різних галузях права деліктоздатність настає з різного віку: в цивільному праві за майнову шкоду - з 15 років; в кримінальному - з 16 років (за особливо тяжкі злочини - з 14 років), в адміністративному - з 16 років тощо.

32. Правова культура суспільства та її компоненти.

Правова культура — це певний характер і рівень творчої діяль­ності особистості, у процесі якої вона здобуває і розвиває свої пра­вові знання, уміння, навички. Нарешті, правова культура виступає як результат діяльності у сфері права. Отже, правова культура є ступе­нем і характером правового розвитку особистості.

Правова культура складається з таких елементів:

1) системи пра­вових норм як особливих правил поведінки, які зовні виражені у виг­ляді певних нормативно-правових актів (їх рівень зумовлює рівень правової культури);

2) сукупності правовідносин, тобто суспільних відносин, врегульованих за допомогою правових норм;

3) всієї сукуп­ності суб'єктів права;

4) високого рівня правосвідомості;

5) режиму законності і правопорядку.

Правова культура поділяється на види за наступними критеріями:

1. За суб'єктним складом: правова культура суспільства — охоплює всі правові явища у динаміці їх розвитку, характеризується та визначається станом загальної культури населення, якістю національного законодавства, існуванням гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, рівнем правосвідомості, станом правопорядку, законності та юридичної практики; правова культура окремих колективів або соціальних груп є своєрідним поєднанням правової культури суспільства та правової культури окремих осіб, які утворюють ці колективи, правова культура особи є похідною від правової культури суспільства, залежить від досвіду особи, рівня її освіти, наявності правових навичок і правомірної поведінки. Відповідно правова культура особи складається з правової свідомості, правових знань, правових переконань, правової поведінки, діяльності з реалізації норм права, правових почуттів та передбачає її соціально-правову активність, нетерпимість до протиправної діяльності.

2. За рівнями та глибиною пізнання правових явищ: побутова (характеризується невисоким рівнем узагальнення правових знань, які використовуються особами у повсякденному житті, в міру реалізації суб'єктивних прав і виконання юридичних обов'язків), професійна (притаманна особам які спеціально займаються правовою діяльністю, мають глибоке знання законодавства, правильне розуміння принципів права і механізму правового регулювання, професійне ставлення до права і практики його застосування); теоретична (як сукупність наукових знань про сутність права, механізм правового регулювання) виникає у науковців-правознавців. Ці різновиди правової культури формуються в процесі правового виховання населення шляхом набуття позитивних уявлень, поглядів, цінностей, почуттів та емоцій.