24. Правовий режим, поняття та види. Різноманіття правових режимів.

Правовий режим — це особливий порядок правового регулювання, який виражається у певному поєднанні юридичних засобів і який створює бажаний соціальний стан та конкретний ступінь сприятливості чи несприятливості для задоволення інтересів суб’єктів права. Іншими словами, правовий режим передбачає певний порядок правового регулювання, який забезпечується через особливе поєднання залучених для його здійснення способів, методів і типів правового регулювання.

Правові режими регулювання характеризуються такими основними ознаками:

1) вони встановлюються законодавством і забезпечуються державою;

2) мають на мел специфічним чином регламентувати конкретні сфери суспільних відносин, виділяючи в часі і просторі ті чи інші суб’єкти й об’єкти права;

3) є особливим порядком правового регулювання, який складається із юридичних засобів і характеризується певним їх поєднанням;

4) створюють конкретний ступінь сприятливості чи несприятливості для задоволення інтересів окремих суб’єкл’в права.

Правові режими надають адекватність і гнучкість юридичній формі, дають їй змогу більш чітко визначати відмінність неоднорідних соціальних зв’язків, більш точно реагувати і враховувати особливості різних суб’єктів та об’єктів, інших факторів, що включаються у сферу дії права.

Правові режими класифікуються за багатьма підставами:

1) залежно від предмета правового регулювання — конституційний, адміністративний, земельний режими тощо;

2) за юридичною природою — матеріальні та процесуальні;

3) за змістом— податковий, митний, валютний режими тощо;

4) за суб’єктами, щодо яких він встановлюється, — режим біженців, вимушених переселенців, осіб без громадянства тощо;

5) за функціями права — режим особливого регулювання й особливої охорони;

6) за рівнем нормативно-правових актів, у яких вони встановлені, — загальнодержавні, регіональні, муніципальні та локальні;

7) за сферами використання — внутрішньодержавні та міждержавні (режими територіальних вод, економічних санкцій тощо).

Своєрідність правових режимів спостерігається як всередині кожної галузі права, так і в системі права в цілому.

25. Поняття правового регулювання. Прийоми правового регулювання.

Правове регулювання — це упорядкування суспільних відносин здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.

Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право — через нормативне регулю­вання. Останнє споконвічне покликано бути стабілізуючим і заспокійливим фактором завдяки принципам волі і справедливості, які містяться у ньому.

Поняття «Правове регулювання» ширше від поняття «Законодавче регулювання», оскільки об'єм джерел права перевищує власне законодавчі джерела.

Ознаки правового регулювання

правове регулювання — різновид соціального регулювання;

за допомогою правового регулювання відносини між суб'єктами набувають певної правової форми, яка має споконвічно державно-владний характер, тобто в юридичних нормах держава вказує міру можливої та належної поведінки;

правове регулювання має конкретний характер, тому що завжди пов'язане з реальними відносинами;

правове регулювання має цілеспрямований характер — спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права;

правове регулювання здійснюється за допомогою правових засобів, які забезпечують його ефективність;

правове регулювання гарантує доведення норм права до їх виконання.

У правовому регулюванні використовується великий арсенал способів (прийомів) правового регулювання: і 1) дозволи (полягають у наданні суб'єктам прав на здій­снення певних позитивних дій); -,

¹ 2) зобов'язування (полягають у покладанні обов'язку здійснювати певні позитивні дії);

3. заборони (зводяться до покладання обов'язку утри­ муватися від заборонених дій);

4. заохочення (виражаються в нагородженні суб'єктів за певну позитивну поведінку);

5. рекомендації (полягають у пропозиції вибрати най­ більш доцільний (оптимальний) варіант поведінки).

У практиці правового регулювання в різних сферах су­спільного життя в певному співвідношенні використову­ються два типи регулювання:

1. загально-дозвільний тип правового регулювання виражається у принципі: «Дозволено все, що прямо не за­ боронено законом». Це означає, що суб'єкти мають право здійснювати будь-які дії, які не потрапили в розряд забо­ ронених. Цей тип правового регулювання співвідноситься з діями індивідів та їх об'єднань;

2. спеціально-дозвільний тип правового регулювання виражається у принципі: «Заборонено все, що прямо не дозволено законом». Отже, суб'єкт має право вибрати тіль­ ки такі форми поведінки, які прямо приписані правом. Такий тип регулювання властивий діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування. Посадовець, державний орган має право діяти тільки так, як прямо приписано законом, посадовою інструкцією, нормативним наказом.