16. Релігійні правові системи. Джерела індуського та мусульманського права.

Ознаки релігійної правової сім'ї

Нерозривний зв'язок з релігією. Кожна правова система, що входить до цієї правової сім'ї, є частиною певної релігії. У цих системах не відбулося чіткого виокремлення норм права з інших соціальних норм, насамперед, релігійних;

Розгляд права як результату божественного відкриття, а не як наслідку раціональної діяльності особистості і держави. Право надане раз і назавжди, тож завдання людини в такій системі - лише правильно усвідомити і витлумачити божественні норми;

Персональний характер дії права. Засноване на релігії право поширює свою дію не на певну територію, а на конкретну релігійну громаду, тобто індивідуально. Якщо особа відмовилася від своєї релігії, вона виходить зі сфери дії цієї правової системи - таким чином, право не поширюється на інновірців та атеїстів;

Визнання соціальної цінності права. В усіх релігіях присутня ідея богоугодного характеру права і воно визнається необхідним елементом справедливого суспільного устрою;

Невизнання принципу формальної рівності прав людини. Релігійні правові системи наділяють людину різним правовим статусом - правами й обов'язками згідно з належністю до певної групи, вирізненої за такими критеріями, як статевий, національний, регіональний або соціальний.

Мусульманське право

Докладніше: Ісламське право

Мусульманське право в основному сформувалося в період становлення феодального суспільства в Арабському Халіфаті у VII-X ст.ст. Воно базується на мусульманській релігії — ісламі. Мусульманське право охоплює всі сфери суспільного життя, а тому включає не тільки правові приписи, але і мотиви, правила дотримання постів, подачі милостині, здійснення паломництва тощо. В такому значенні — це єдина ісламська система соціально-нормативного регулювання, яка містить і правові норми, і неправові регулятори (релігійні, моральні, звичаєві). Таким чином, можна вважати, що мусульманське право — це лише частина релігії ісламу.

Джерела права:

Коран — священне письмо мусульман та релігії ісламу. Він містить в собі основні принципи та ідеї віроповчання Мухаммеда. Загалом, це норми ритуальної поведінки під час молитви, посту, паломництва, і тільки незначна його частина застосовується як норми права. В Корані нараховується 114 сур (глав) різної довжини (від 3 до 286 айатов (віршів), від 15 до 6144 слів);

Сунна — священне передання Ісламу, викладене у формі розповідей про вчинки й висловлювання пророка Мухаммеда, приклади з його життя, його слова й оцінки з різних питань віри й життя. Ці розповіді (справжні та легендарні), передані від імені сподвижників Мухаммеда і їх учнів, як би пояснюють і доповнюють Коран;

Іджма — узгоджена думка (рішення) авторитетних осіб з приводу питання, що обговорюється, одне з джерел мусульманського права (фікху). Обов'язковою умовою прийняття іджми всією мусульманською спільнотою є її обгрунтування на основі першоджерел ісламу — Корані і Сунні;

Кіяс — рішення за аналогією. Кіяс дозволяє вирішити питання за аналогією з ситуацією, описаної в Корані і Сунні.

Індуське право

Докладніше: Індуське право

Індуське право — правова система, яку використовують індуїсти, особливо в Індії і яка спирається на приписи індуїзму . Норми цього права, пов'язані зі шлюбом, родинними відносинами, спадщиною, регулюють відносини не лише значної частини населення Індії, а й інших країн (насамперед країн Південно-Східної Азії), де поширений індуїзм. Головними принципами індуїзму — релігії, філософії та права — були ідеї дхарми. Дхарма — це релігійно-моральний обов'язок, виконання якого веде до прикінцевої, головної мети життя кожної людини, так званої «мокши» (тобто повного звільнення).

Джерела права:

Веди — священні тексти індуїзму, які були записані в II–I тис. до н. е. ведичним санскритом. У них згадуються 1999 богів і міститься 1028 гімнів. Веди складаються з 4-х частин: ригведи — веди гімнів, самаведи — веди пісень, яджурведи — веди жертвоприношень, артхарваведи — веди заклинань;

Смирти — правові трактати, які коментують веди;

Збірники висловлювань індійських авторитетів;

Звичаї — поведінка доброчесних людей.

Іудейське право

Докладніше: Іудейське право

Іудейське право — це право єврейського народу. Єврейське право є складовою частиною іудаїзму. Іудейське право поширюється виключно на одну націю — євреїв. Дотримання релігійних наказів так само обов'язкове для додержання як і закони іудаїзму.

Джерела права:

Талмуд — це великий кодекс релігійно-юридичних правил життя євреїв. Талмуд сформувався впродовж багатьох віків — з IV ст. до н.е. до IV ст. н.е. Століттями первинний зміст Талмуду передавався усно із покоління в покоління. Крім законодавчих текстів, званих Галаха, Талмуд включає велику кількість сюжетів, історичних, медичних текстів;

Агада — притчі, легенди, сентенції, проповіді, поетичні гімни, присвячені народу Ізраїля та його Святій Землі, філософсько-теологічні міркування, що є частиною Усного Закону, але не мають характеру релігійно-юридичної регламентації. Повинні полегшити застосування «кодексу законів»;

Тора — Закон Мойсея, П'ятикнижжя Мойсеєве — перша частина Танаху це сукупність іудейського традиційного закону. Закон, що встановлює для людини норми поведінки, який значною мірою визначає її вчинки і характер відносин між людьми.

Канонічне право

Докладніше: Канонічне право

Канонічне право — релігійно-правова система, що регулює суспільні відносини всередині громади, яка сповідує християнство. Канонічне право відрізнялося також широтою регульованих ним відносин. Воно включало в себе питання як духовного, так і світського життя, була обов'язковою як для кліриків, так і для мирян.