Визначення загальної мінералізації води Установки, прилади, лабораторний посуд, реактиви
Склянки об’ємом 100 см3, кондуктометр типу КЛЗ-1, бідистильвана вода з питомою електропровідністю менше 2 мкСм/см, беззольний фільтр.
Порядок виконання роботи
Перед виконанням роботи електроди кондуктометра ополіскують досліджуваною водою, промокають фільтрувальним папером, заливають досліджувану воду в гніздо кондуктометра і проводять дослідження зразка. Вимірюють питому електропровідність (мкСм/см) і температуру досліджуваного розчину, якщо температура води відрізняється від 20º С, то розраховують уточнене значення питомої електропровідності за відповідною формулою. Якщо вода має високу електропровідність, то її розбавляють дистильованою водою, однак при цьому при проведенні вимірювань слід додатково визначати електропровідність дистильованої води.
Опрацювання результатів
Якщо визначення проводиться при температурі води, що відрізняється від 20 ºС, то вводять поправку на температуру за умови, що відхилення температури не перевищує ±5 ºС.
Поправку у мкСм/см обчислюють за формулою:
σ20=
,
мкСм/см
де σ1 – значення питомої електропровідності, одержане під час вимірювання проби, мкСм/см; t – температура проби води, º С.
Значення поправки на температуру віднімають від значення одержаного аід час дослідження проби, якщо температура вища за 20 ºС, і додають, якщо температура нижча 20 ºС.
За уточненим значенням питомої електропровідності і даними таблиці 1.5 знаходять загальну мінералізацію води (мг/л).
Таблиця 1.5
Значення мінералізації води за її питомою електропровідністю
Питома електропровідність, мкСм/см |
Загальна мінералізація, мг/л |
Вміст NaCl, мг/л |
0,105 |
0,043 |
0,05 |
0,212 |
0,085 |
0,1 |
0,424 |
0,17 |
0,2 |
0,637 |
0,255 |
0,3 |
0,848 |
0,34 |
0,4 |
1,06 |
0,425 |
0,5 |
1,273 |
0,51 |
0,6 |
1,485 |
0,595 |
0,7 |
1,696 |
0,68 |
0,8 |
1,908 |
0,765 |
0,9 |
2,12 |
0,85 |
1,0 |
6,37 |
1,7 |
2,0 |
7,52 |
2,65 |
3,0 |
8,48 |
3,4 |
4,0 |
10,69 |
4,25 |
5,0 |
12,73 |
5,10 |
6,0 |
14,85 |
5,95 |
7,0 |
16,96 |
6,8 |
8,0 |
19,08 |
7,65 |
9,0 |
21,24 |
8,5 |
10,0 |
42,4 |
17,0 |
20,0 |
63,7 |
25,5 |
30,0 |
84,8 |
34,0 |
40,0 |
106,0 |
42,5 |
50,0 |
127,3 |
51,0 |
60,0 |
148,5 |
59,5 |
70,0 |
169,6 |
68,0 |
80,0 |
190,8 |
76,5 |
90,0 |
212,0 |
85,0 |
100,0 |
410,0 |
170,0 |
200,0 |
610,0 |
255,0 |
300,0 |
812,0 |
340,0 |
400,0 |
1008,0 |
425,0 |
500,0 |
1206,0 |
510,0 |
600,0 |
1410,0 |
595,0 |
700,0 |
1605,0 |
680,0 |
800,0 |
1806,0 |
765,0 |
900,0 |
2000,0 |
850,0 |
1000,0 |
3830,0 |
1700,0 |
2000,0 |
5670,0 |
2550,0 |
3000,0 |
7500,0 |
3400,0 |
4000,0 |
9240,0 |
4250,0 |
5000,0 |
10950,0 |
5100,0 |
6000,0 |
12650,0 |
5950,0 |
7000,0 |
14340,0 |
6800,0 |
8000,0 |
16000,0 |
7650,0 |
9000,0 |
17600,0 |
8500,0 |
10000,0 |
ES
Визначення загальної жорсткості води
Установки, прилади, лабораторний посуд, реактиви
Колби конічні місткістю 200 см3, піпетки об’ємом 10, 25, 50,-100 см3, бюретка для титрування, 0,1 н. або 0,01 н. розчин трилону Б, 30 %-ий аміачний буферний розчин, індикатори хромоген чорний Т або хром кислотний темно-синій у вигляді 5 %-ого розчину або у вигляді сухої суміші
Порядок виконання роботи
Залежно від очікуваної жорсткості води беруть такі об’єми води, щоб витрати трилону Б для титрування був не більше приблизно 5 см3. Приблизно об’єм проб води для аналізу на загальну жорсткість наведено в таблиці 1.6.
Таблиця1.6
Об’єм проб води для аналізу на загальну жорсткість
Приблизна жорсткість, мг×екв/л |
Об’єм води для аналізу, см3 |
До 5 |
100 |
5-9 |
50 |
9-15 |
25 |
15 і більше |
20 і менше |
У конічну колбу місткістю 150-200 см3 піпеткою вносять 10-100 см3 досліджуваної води залежно від очікуваної жорсткості (за потреби об’єм води доводять дистильованою водою до 100см3), додають 5 см3 аміачного буферного розчину, 5-7 крапель (або 10-15 мг сухої суміші) індикатору хромогена чорного Т або кислотного хрому темно-синього. Суміш перемішують і титрують 0,1 н. розчином трилону Б до зміни забарвлення індикатора. При аналізі м’якої води титрування проводять з мікробюретки 0,01 н. розчином трилону Б.
Опрацювання результатів
Загальну жорсткість води розраховують за формулою:
,
мг×екв/л
де С – концентрація розчину трилону Б, ммоль×екв/л К – титр розчину трилону Б, V1 – об’єм трилону Б, витрачений на титрування, см3, V – об’єм проби води, взятої для аналізу, 20,04 – молярна маса еквівалента іонів кальцію.
Визначення перманганатної окислюваності води (за Кубелем)
Установки, прилади, лабораторний посуд, реактиви
Колби конічні місткістю 200 см3, піпетки об’ємом 10, 25, 50,-100 см3, бюретка для титрування, термометр ртутний, 0,01 н. розчин перманганату калію, 0,01 н. розчин щавлевої кислоти, розчин сірчаної кислоти (1:3).
Порядок виконання роботи
В конічну колбу місткістю 250 см3 вносять кілька скляних кульок (для рівномірного кипіння) і вносять 100 см3 досліджуваної води ( або меншу кількість, доведену до об’єму 100 см3 дистильованою водою), приливають 5 см3 розбавленої сірчаної кислоти (1:3) і 20 см3 0,01 н. розчину перманганату калію. Суміш нагрівають так, щоб вона закипіла через 5 хв і кип’ятять точно 10 хв. До гарячого розчину додають 20см3 0,01 н. розчину щавлевої кислоти. Знебарвлену суміш (температура 80-90ºС) титрують 0,01 н. розчином перманганату калію до рожевого забарвлення. Температура суміші при титруванні не повинна падати нижче 80ºС. Витрачену кількість перманганату відраховують з точністю до 0,05 см3. Якщо розчин при кип’ятінні знебарвлюється або буріє, то визначення повторюють з розбавленою пробою. Визначення повторюють і тоді, коли перманганату витрачається більше 60 % доданої кількості, тобто витрати на титрування перевищують 20 см3. При титрування розбавлених проб не повинно бути витрачено менше 20 % доданої кількості перманганату, тобто менше 4 см3. Одночасно проводять «холостий дослід» з дистильованою водою для розведення. Для цього відміряють 100 см3 дистильованої води і обробляють аналогічно як і робочу пробу, при цьому витрати перманганату не повинні перевищувати 0,2 см3.