Органічний світ
Перш за все слід підкреслити, що органічний світ Індійського океану схожий на флору і фауну західної частини Тихого океану, що пояснюється вільним обміном біоти між цими океанами. Кліматичні і гідрологічні УМОВИ сприяють розвитку органічного світу, проте домінування теплих вод, відсутність перемішування водних мас у більшості районів Індійського океану є причиною невисокої його біопродуктивності (до 40 кг/км2). '•* Виділяють три біогеографічні області океану - тропічну, помірну і антарктичну.
Тропічна область характеризується виключним багатством планктону. Особливо поширена одноклітинна водорость тріходесміум, під час цвітіння якої поверхнева товща води мутніє і змінює своє забарвлення. Фітобентос представлений бурими, саргасовими, зеленими та іншими водоростями.
Із вищих рослин у цій області зустрічається морська трава посейдонія. Особливий фітоценоз утворюють на узбережжі мангрові масиви, які типові для узбережжя Індійського океану.
Зообентос характеризується поширенням молюсків, губок, голкошкірих (морський їжак, голотурія), численних ракоподібних. Найбагатший зообентос на шельфі Аравійського моря. Тут поширені цінні промислові види (лангуст, креветка, кальмари та ін.).
Іхтіофауна океану багата і різноманітна. У шельфовій зоні поширені сардинела, скумбрія, ставрида, морський окунь. А у відкритому океані - тунець ікорифена, які мають велике промислове значення, а також акули, гігантські черепахи. Зустрічається і риба-меч. Тропічна зона Індійського океану - один із районів класичного розвитку коралових поліпів та рифів.
Для помірної й антарктичної областей характерні червоні і бурі водорості, головним чином ламінарієві. Тут представлені синій (голубий) кит. кашалот, а також морський слон, дюгонь. Інтенсивне вертикальне переміщення вод створює виключно сприятливі умови для розвитку планктону, який і є основним продуктом харчування китоподібних.
Нототенієві риби мають важливе промислове значення.
Багато організмів Індійського океану вночі світяться (деякі види медуз, перидинеї та ін.). Повсюди зустрічаються яскраво забарвлені сифонофори, у тому числі і отруйні фізалії. Багато також форамініфер - найпростіших тварин класу саркодових.
Рибні багатства Індійського океану використовуються недостатньо (щорічний вилов риби 3 млн. т.). Освоєння приантарктичних вод почалося з середини 70-х років XX століття. Лише один вид промислового рибальства отримав розвиток - вилов тунця. Індійський океан може давати 15 млн. т риби на рік без шкоди для органічного світу.
Латімерія
Фізико-географічне районування океану
На поверхні Індійського океану виділяють фізико-географічних поясів (див. схему на с. 58).
Північний тропічний пояс поділяється півостровом Індостан на дві частини - північно-західну і північно-східну, природні умови в яких значно відрізняються. Найбільш характерними особливостями цього поясу є високі температури повітря і води, вища від середнього показника солоність вод. Тут розвинутий сезонний апвелінг, досить високі показники біомаси.
Екваторіальний пояс. Тут поширені глибокі улоговини та підводні хребти. Східна частина поясу сейсмічне активна. У поясі знаходиться зона атмосферної конвергенції - сходження пасатів обох півкуль, тому тут протягом року панує низький тиск і штильова погода.
Пояс виділяється сталістю кліматичних та гідрологічних характеристик, багатим та різномантіним органічним світом, специфічним конвективним характером хмарності (хмари вертикальної будови), значною кількістю атмосферних опадів і дещо пониженою солоністю вод.
Південний тропічний пояс характеризується перш за все пануванням південно-східного пасату і Південної Пасатної течії. Атмосферних опадів мало (особливо в східній частині), солоність підвищена. У межах поясу багато островів вулканічного походження. В районі Коморських островів знаходиться єдиний у світі ареал найдавнішої кистеперої риби - целеканта, або латімерії. Вважали, що вона вимерла щонайменше 50 млн. років тому. Але в грудні 1938 року вперше спіймали живого целеканта - і думку довелося змінити. Було встановлено, що кистепері риби живуть на досить значній глибині (до 200 м), належать до одного виду, дихають виключно зябрами, розмножуються яйцеживородінням. Це стародавні примітивні риби. Перейшовши до життя у морі, вони втратили деякі ознаки, притаманні їхнім попередникам, які жили на суші.
Південний субтропічний пояс характеризується змінним характером атмосферного режиму: взимку панує повітря помірних широт (західні вітри), влітку - тропічне повітря. Температура води і повітря нижча, ніж у тропіках, бо досить значний вплив помірних повітряних мас взимку.
Південний помірний пояс. Більша частина його знаходиться в зоні пониженого атмосферного тиску. Панують у поясі західні і північно-західні вітри з середньою швидкістю 5-19 м/с влітку та 8-14 м/с взимку. Для поясу характерні сильні вітри та штормова погода. Як і субарктичний пояс, він виділяється багатим органічним світом. Особливо широко представлені діатомові водорості. Температура води та повітря помітно понижена, солоність помірна.
Субантарктичний пояс характеризується низькими температурами води і повітря, високою біопродуктивністю та значною біомасою. Поверхня води взимку вкривається кригою. У водах постійно дрейфують численні айсберги. Для поясу характерна взаємодія вод приантарктичних і помірних широт.
Антарктичний пояс характеризується дуже суворими кліматичними умовами, низькими температурами води, складним льодовим режимом. Акваторія практично завжди вкрита кригою та айсбергами. У секторі Індійського океану шельф дуже вузький, тому немає обширних районів охолодження і формування холодних природних вод. Вся сукупність природних умов несприятлива для життя, тому органічний світ антарктичного поясу бідний, біологічних ресурсів мало.
◄
РЕГІОНАЛЬНА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТОВОГО ОКЕАНУ.
ЛЕКЦІЯ 6.5.
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІВНІЧНОГО ЛЬОДОВИТОГО ОКЕАНУ
Загальні відомості. Північний Льодовитий океан - найменший за площею серед океанів і займає 14,75 млн. км2, що складає близько 4% від площі Світового океану. Середня глибина - 1225 м, максимальна -5527 м (улоговина Нансена). Отже, цей океан і найменш глибокий з усіх океанів. Для нього характерні суворість клімату і велика кількість криги, тому що океан повністю знаходиться північніше Полярного кола, головним чином в арктичному поясі. Океан майже з усіх боків оточений сушею, яка дуже впливає на його клімат, гідрографічні умови та льодову обстановку. Підводними порогами він відокремлений від Тихого та Атлантичного океанів.
Своєрідність гідрологічного режиму, чіткий поділ водної товщі на водні маси, наявність серединно-океанічних хребтів - риси, які характерні для цього океану. Як самостійний океан під назвою Гіперборейський він вперше був виділений Б. Вареніусом, а з 1845 року відомий під назвою Північний Льодовитий океан.
Берегова лінія океану дуже порізана, тому тут багато мілководних морів і заток. Характер берегів різноманітний - від скелястих, фіордових до низьких намивних.
За кількістю островів, загальна площа яких близько 4 млн. км2, Північний Льодовитий океан посідає друге місіте після Тихого океану. Всі острови материкового походження і знаходяться, в основному, на шельфі.