Донні відклади і корисні копалини.

На відміну від Тихого, в Індійському океані переважають вапнякові форамініферові мули (понад 50% площі дна океану). Широкий розвиток біогенних (в т.ч. коралових) вапнякових відкладів пояснюється як знаходженням більшої частини океану в межах тропічних і екваторіального поясів, так і меншою, ніж у Тихому океані, глибиною океанічних улоговин. Численні гірські підняття також сприяють утворенню вапнякових відкладів. У районах значних глибин (Центральна, Західно-Австралійська та інші улоговини) залягає червона глина, а в екваторіальному поясі - радіолярієві мули. На малих глибинах поширені коралові відклади. Вздовж Антарктиди широкою ділянкою простежуються кремнієві відклади, де умови розвитку діатомової флори особливо сприятливі. Між зоною розвитку діатомових відкладів і Антарктидою поширені айсбергові відклади.

Дно Індійського океану багате на корисні копалини. На шельфі Австралії й Індостану поширені такі цінні мінерали, як ільменіт, рутил, монацит. Біля берегів Південно-Східної Азії інтенсивно розвиваються олов"яні руди (каситерит).

Поблизу Аравійського півострова відкриті фосфоритові конкреції, у центральній частині океану на глибинах 4000 м залягають залізомарганцеві конкреції невисокої якості (заліза до 20%, марганцю 10-20%, кремнію 20-40%).

На дні Червоного моря знайдені гарячі металоносні розсоли та мули, які багаті на залізо, марганець, цинк, свинець, мідь, срібло та ін.

І, звичайно, дуже багаті нафтогазоносні родовища знаходяться у водах, які омивають країни Близького Сходу. Тут зосереджено понад 50% світових запасів нафти. Особливо виділяється запасами нафти і газу Перська затока. Перспективними є родовища нафти біля західних берегів Австралії, на шельфі Південної Азії.

Клімат

Клімат Індійського океану визначається, перш за все, тим, що більша його частина знаходиться в низьких широтах. Північна частина його захищена від проникнення з Центральної Азії холодних повітряних мас взимку, а на південну частину холодне повітря Антарктиди впливає на протязі всього року.

Для клімату північної частини Індійського океану характерна мусонна атмосферна циркуляція, її виникнення пов'язане з сусідством Азіатського материка. Взимку, коли тиск над Азією підвищений, виникає північно-східний вітер (зимовий мусон) у бік океану, а влітку, при пониженому тиску над материком, - південно-західний вітер (літній мусон), який несе повітря з океану на материк.

Перехід від зимового мусону до літнього відбувається в квітні-травні, літній змінюється зимовим в жовтні.

В екваторіальному поясі, де сходяться пасати обох півкуль, спостерігаються змінні слабкі вітри.

У південній частині океану, в тропічному поясі, панує південно-східний пасат, який взимку не поширюється північніше 10° пн. ш. У помірних широтах на протязі всього року домінують західні вітри, повторюваність штормової погоди складає 30-40%. У західній частиш океану виникають тропічні урагани (до 8 на рік).

Особливості атмосферної циркуляції обумовлюють водну циркуляцію, і вона, в свою чергу, формує температурний режим по всій поверхні океану в повній відповідності з кліматичною зональністю. Найвища температура повітря над океаном характерна для Перської затоки - +34° у серпні. В екваторіальному поясі температура повітря весь рік близька до +28°. Починаючи з 20° пд. ш., температура повітря знижується в південному напрямі до -20°-25° біля узбережжя Антарктиди.

Найбільша хмарність та надмірна кількість опадів над північними районами океану бувають під час літнього мусону, коли до Азії надходить вологе повітря з тропічних широт. Під час зимового мусону хмарність над океаном не перевищує 4 бали і опадів значно менше. В екваторіальному поясі велика кількість опадів і значна хмарність спостерігаються протягом всього року. Атмосферної вологи випадає до 3000 мм на рік. Найменша кількість опадів (100 мм) у тропічних широтах (Аравійське море). Мало опадів також і в тропічному поясі Південної півкулі, причому більш сухою є східна частина океану.

На північній частині океану навесні та влітку часто виникають штормові вітри ураганної сили, а взимку такі вітри виникають у південному тропічному поясі. В антарктичному секторі Індійського океану з центром поблизу острова Кергелен знаходиться найбільш штормовий район Світового океану.