Органічний світ

Органічний світ Атлантики у видовому відношенні бідніший, ніж у Тихому чи Індійському океанах, але в результаті значного поширення шельфу тут він більший у кількісному відношенні. Бідність видового складу органічного світу Атлантики пояснюється активними процесами в рифтах серединно-океанічного хребта і тривалою ізоляцією його від інших океанів. На розподіл органічного життя в значній мірі впливають течії та вертикальні рухи вод.

Донна флора Атлантики представлена, в основному, тими ж групами, що і в Тихому океані. Для фітобентоса північної частини Атлантичного океану найбільш характерні бурі та червоні водорості, ламінарії і алярії. Для літоралі узбережжя Європи характерні квіткові - зостера маріна і зостера нана. У тропіках фітобентос представлений зеленими водоростями (каулерпа, валонія та ін.), із червоних водоростей поширені вапнякові літотамнії, із бурих - саргасові. У Південній півкулі донна рослинність представлена, головним чином, ламінаріями.

фітопланктон Атлантики нараховує 245 видів. Найбільша його щільність, особливо діатомового, у районі Течії Західних вітрів. Вищі ракоподібні, морська орнітофауна в Атлантиці значно бідніші за видовим складом, ніж у Тихому океані. Із птахів поширені альбатрос, буревісник. Окремі родини риб, наприклад, тріскові, оселедці, а також деякі ссавці (зокрема, тюлені), представлені в Атлантичному океані значно краще, ніж у Тихому.

Розподіл живих організмів має яскраво виражений зональний характер, при цьому змінюються кількість видів та загальна біомаса. Видовий склад найрізноманітніший у тропічних водах, а за кількістю біомаси найбільше у помірних і приполярних поясах, а також на шельфі в районах холодних течій та апвелінгу.

У приантарктичних водах із риб найбільше промислове значення мають нототенія і путасу; бентос і планктон тут майже не зустрічається. В зоопланктоні домінують веслоногі рачки, із великих ссавців - кити, тюлені. У тропічних поясах зоопланктон представлений численними видами форамініфер, деякими видами радіолярій. Для цих поясів типові медуза, кальмар, восьминіг. Із промислових риб тут поширені тунець, макрель, сардина, а в областях холодних течій - анчоус. До тропічних та субтропічних поясів приурочені корали. Летючі риби, морські черепахи, акули теж поширені виключно в теплих водах. Помірні широти Північної півкулі характеризуються значним розвитком життя при порівняно невеликій різноманітності фауни. Із промислових риб найбільше значення мають оселедець, тріска, пікша, палтус, морський окунь. Для зоопланктону характерні форамініфери. Найбільше планктону в районі Великої Ньюфаундлендської банки та Доггер-банки Північного моря, де зустрічаються потужні теплі і холодні течії. Біомаси тут більше, ніж на відповідних широтах Тихого океану.

Атлантичний океан із найдавніших часів є місцем інтенсивного морського промислу. Китобійний промисел почали ще баски в Біскайській затоці (ХІ-ХІІ ст.),а вилов оселедців - у середні віки. З 60-х років XX століття в антарктичних водах інтенсивно ведеться океанічний промисел.

До 1958 року в Атлантичному океані виловлювалося найбільше риби. Багаторічні інтенсивні промисли негативно позначились на біологічних ресурсах океану (основні втрати вилову - у Північній Атлантиці). Різке зростання потужності риболовних суден, вдосконалення техніки вилову риби стали причиною того, що інтенсивність промислів почала набувати загрозливого характеру. Нехонтрольований вилов риби, браконьєрство, забруднення океанічної води привели до значного зменшення рибних запасів, загрожують їх існуванню. Впевненість у невичерпності біологічних ресурсів океану виявилася безпідставною. Зникають оселедці біля берегів Ісландії і Норвегії, тунці біля Ньюфаундленду, сардини в Середземному морі. Виникла гостра необхідність переходу на суворо регульований промисел та розвивати штучне вирощування морських організмів, особливо в зоні шельфу.