Висновки

На основі здійсненого аналізу особливостей розвитку двосторонніх та багатосторонніх відносин провідних центрів сили з Іраном можна зробити наступні висновки і рекомендації стосовно належного забезпечення стратегічних інтересів України в регіоні:

Розвиток належної співпраці з Іраном в енергетичній сфері, попри об’єктивну зацікавленість обох країн, сьогодні стримується режимом міжнародних санкцій на основі рішень Ради Безпеки ООН в наслідок наявної в Ірані ядерної програми. Обрання нового президента США, який намагається розробити нові концептуальні підходи до іранської проблеми, може створити більш сприятливі умови для розвитку енергетичного співробітництва з Іраном як ЄС так і України.

Постачання природного газу трубопровідним шляхом з Ірану ускладнене низкою політичних, економічних і технічних факторів, а тому видається неможливим у найближчій і середньостроковій перспективі. Тому найвірогідніший шлях постачання іранських енергоносіїв – це приєднання Ірану до газопроводу „Набукко”. Можливість танкерних поставок скрапленого природного газу з Близького та Середнього Сходу нівелюється проблемою екології чорноморських проток.

За останні кілька десятиліть економіка Ірану завдяки плануванню та контролю держави розвивається стрімкими темпами. Іран стоїть на другому місці по об’єму виробництва нафти серед країн ОПЕК. Пидержуючись квот для цих країн, Іран на даний час добуває 3,6 млн барелів нафти у день (1 барель = 159 літрів). Також країна входить до п’ятірки найбільших постачальників газу. Найбільш розвинутими галузями промисловості є: нафтохімічна, машинобудівна, автомобілебудівна, легка, відмінно розвинутий аграрний сектор. Стабільність економіки Ірану дозволяє йому вчасно розраховуватися зі своїми зовнішніми кредиторами. Одній тільки Німеччині Іран виплачує за рік 600 млн. доларів. Іран витратив на сплату боргу у 1996 році 5,6 млд. доларів, у 1997 році - 3,4 млд. доларів. Країни Європи належать до числа найбільших експортерів ІРІ. Очолює цей список Німеччина, чий двосторонній товарообіг склав 2,1 млд. доларів у 1997 році. Франція стала другим за величиною постачальником для Ірану. Італія відкрила Ірану новий експортний кредит. Зріс експорт Великобританії. Об’єм торгівлі між Японією та Іраном перевищив 3,8 млд. доларів (1998 р.), при чому на Японію припадає 35% експортованої Іраном нафти. Іран став членом Соціально-економічної ради ООН, найважливішого органу ООН після Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки. Він складається з 54 членів і кожен рік поновлюється на одну третю. Іран був обраний до його складу у числі 18 нових країн.

Список використаної літератури

1. Бритіш Петролеум „Статистичний огляд світової енергетики”, Червень 2008, С. 6-7.

2. Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с

3. Економічна і соціальна географія світу: Навч. Посібник/ за ред.. Кузика С.П. – Світ, 2003

4. Козицький A.M. Новітні історія Азії та Африки. Посібник для студентів істор. і гуманіт. факульт. універс. Львів: «Афіша», 2003.

5. Країни світу: Енциклопедичний довідник/ Уклад. Чума слова. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2008

6. Юрківський В.М. Регіональна економічна і соціальна географія/ Зарубіжні країни. Київ «Либідь» 2000

7. http://geosite.com.ua/index/0-181

8. http://zakon.rada.gov.ua

9. http://uk.wikipedia.org

1^[1] Реєстрація компанії у Швейцарії означає, що її діяльність непідконтрольна будь-яким компетентним органам США, ЄС, Росії тощо. Кошти за рішенням керівництва компанії можуть спрямовуватись на рахунки фізичних та юридичних осіб, посадовців, приватних фондів, мозкових центрів – це призводить до непрозорої схеми торгівлі енергоносіїв на період вказаний в контракті. Згідно Швейцарського Зобов’язувального Комерційного Кодексу, іменні акції можуть передаватися без обмежень, за згодою компанії.

• ФКЕГ не має фіксованого членства структури та об'єднує 16 країн: Алжир, Болівію, Бруней, Венесуелу, Єгипет, Індонезію, Іран, Лівію, Малайзію, Нігерію, Тринідад і Тобаґо, ОАЕ, Катар, Росію, а також двох спостерігачів - Екваторіальну Гвінею та Норвегію.

 Хартія Україна – США про стратегічне партнерство ратифіковано 20 грудня 2008р у м. Вашингтон (США)

2^[2] Постанова Верховної Ради України „Основні напрями економічної політики України в умовах незалежності” від 25.10.1991 // Електронна база „Законодавство України” на веб-сайті Верховної Ради України. – http://zakon.rada.gov.ua/.

 НАК „Нафтогаз України”. Виставка „Нафта та газ 2005”, м. Київ, 8-11 листопада 2005 року. Стратегія розвитку нафтогазового комплексу України до 2030 року (Конференція „Нафтова і газова промисловість України: на шляху до євроінтеграції”,

40