Взаємодія складових частин парашута д-6.

Частини основного парашута вступають у взаємодію за каскадною схемою.

К онструкція основного парашута передбачає два способи введення його в дію при нормально працюючій стабілізуючій системі: парашутним приладом АД-ЗУ-Д-165 (ППК-У-165А-Д) чи витяжним кільцем ланки ручного розкриття.

При здійсненні стрибків з літака Ан-12, Ан-22, Ан-26, Іл-76 камера з покладеної в неї стабілізуючою системою своїм карабіном кріпиться безпосередньо за трос у літаку, при здійсненні стрибків з літака Ан-2 цей карабін кріпиться за сергу перехідної ланки-подовжувача довжиною 1м.

Після відділення від літака (мал.1.12) ланка стабілізуючої системи витягується на повну довжину, при цьому гнучка шпилька висмикується з затвора парашутного приладу АД-ЗУ-Д-165 (ППК-У) і він вводиться в дію.

Рветься контровочний шнур, що стягує кільця камери стабілізуючої системи і кільця пір’їв стабілізатора, з камери стабілізуючої системи послідовно виходять стабілізатор, стропи і купол стабілізуючої системи, а камера стабілізуючої системи залишається в літаку.

Купол стабілізуючої системи, потрапивши в повітряний потік, наповнюється повітрям, його найшвидшому наповненню сприяють пера стабілізатора і кишені на основі купола.

Починається стабілізоване зниження десантника зі швидкістю близько 30-40м/с, що буде продовжуватися до витікання заданого часу стабілізації. При цьому ранець з куполом основного парашута залишається закритим, а його клапани - замкнуті силовими стрічками ланки стабілізуючої системи.

Після відліку заданого часу стабілізації парашутист-десантник висмикує ланку ручного розкриття, при цьому петля його троса, закріплена на конусі затвора, розвертає його на вісі і відкриває двоконусний замок. Пряжки силових стрічок ланки стабілізуючої системи звільняються і скидаються з двоконусного замка. Якщо з будь-яких обставин десантник особисто не висмикне ланку ручного розкриття, то двоконусний замок у заданий час буде відкритий парашутним приладом АД-ЗУ-Д-165 (ППК-У-165А-Д).

Після розкриття двоконусного замка, скинуті з конусів силові стрічки виходять через вікна ранця і звільняють кільця клапанів ранця. Стабілізуюча система витягує з розкритого ранця камеру з покладеним у неї куполом основного парашута і віддаляє її разом з вільними кінцями підвісної системи від парашутиста-десантника. При цьому з стільників камери послідовно виходять стропи, покладені в подовжні стільники, потім з гумових стільник, які зачековують фартух камери, витягаються пучки строп і далі звільняється нижня крайка купола основного парашута. Стабілізуюча система витягує камеру з купола основного парашута.

П ід дією потоку повітря купол основного парашута розкривається і різко уповільнює швидкість падіння.

Починається зниження парашутиста десантника на основному парашуті зі швидкістю не більш 5м/с Стабілізуюча система зі своєю ланкою і камерою основного парашута залишаються на вершині розкритого купола основного парашута, не заважаючи його нормальній роботі.

Керування парашутною системою здійснюється стропами керування, при цьому горизонтальне переміщення вперед та назад виконується за допомогою перетягання вільних кінців.

мал.1.12 Послідовність розкриття парашутної системи Д-6:

1 — камера стабілізуючого парашута;

2 — парашут стабілізуючий;

3 — камера основного парашута; 4 — парашут основний;

5 – ранець.

мал. 1.13

1 – стропа 1А; 2 – стропа 1Б; 3 – стропи керування; 4 – пряжка -напівкільце; 5 – вільні кінці підвісної системи; 6 – кільця; 7 – стропа 15Б; 8 – стропа 15А