
- •Розділ 12. Організаційна побудова і розвиток роздрібної торговельної мережі
- •12.1. Суть, принципи і завдання організації роздрібної мережі
- •Поняття роздрібної торговельної мережі
- •Соціально-економічне значення роздрібної торговельної мережі
- •Принципи та вимоги до організації мережі роздрібних торговців
- •12.2. Характеристика основних видів, типів і форматів роздрібних торговців Види роздрібних торговців
- •Типи роздрібних торговців
- •Поняття формату роздрібного торговця
- •Перспективні типи і формати роздрібних торговців
- •12.3. Концентрація і спеціалізація роздрібної мережі
- •Концентрація торговельної мережі
- •Спеціалізація роздрібних торговців
- •12.4. Територіальне розміщення роздрібної мережі
- •Розміщення роздрібних торговельних підприємств
- •Перспективні принципи розташування роздрібних торговельних підприємств
- •Вибір місця розташування роздрібного торговця
- •Фактори, що впливають на регіон і область діяльності торговельного підприємства
- •12.5. Ефективність функціонування роздрібної мережі
- •Визначення точки беззбитковості мінімальної рентабельності
- •Оптимізація розмірів підприємств
- •Загальні показники ефективності функціонування торговельної мережі
- •Розділ 13. Будова, улаштування і проектування роздрібних торговельних підприємств
- •13.1. Будова і технологічне планування магазинів Приміщення магазину
- •Розміщення приміщень магазину
- •13.2. Улаштування і планування торговельних приміщень Вимоги до планувань торговельних залів
- •Зона входу-выходу
- •Зона викладки товарів
- •Вузол розрахунку
- •Улаштування кафетеріїв
- •Відділи замовлень
- •13.3. Улаштування і планування неторговельних приміщень
- •Зона приймання товарів
- •Зона зберігання і підготовки товарів до продажу
- •Допоміжні приміщення
- •13.4. Дизайн і імідж магазину
- •Дизайн магазину
- •Зовнішнє оформлення магазину
- •Інтер'єр магазину
- •Розділ 14. Організація торгово-технологічного процесу в магазині
- •14.1. Зміст торгово-технологічного процесу в магазині
- •14.2. Технологія приймання і зберігання товарів у магазинах
- •Організація приймання товарів у магазині за кількістю та якістю
- •Організація і технологія зберігання товарів у магазинах
- •Особливості зберігання окремих товарів
- •Підготовка товарів до продажу
- •14.3. Розміщування і викладання товарів Суть і принципи організації розміщування товарів у торговому залі
- •Суть і принципи організації викладання товарів
- •14.4. Ефективність використання торгових площ магазинів Суть та система показників ефективності в торгівлі
- •Показники ефективності використання торгової площі магазину
- •Розділ 15. Технічне оснащення роздрібних підприємств
- •15.1.Торговельне немеханічне обладнання магазинів
- •15.1.1. Класифікація немеханічного обладнання і вимоги до його конструкції Види торгових меблів
- •Вимоги до торгових меблів
- •15.1.2. Типізація, уніфікація і стандартизація немеханічного обладнання Значення типізації, уніфікації та стандартизації обладнання
- •15.1.3. Обладнання торгових залів магазинів Види немеханічного обладнання
- •15.1.4. Добір торговельного немеханічного обладнання для оснащення магазинів Визначення потреби в торгових меблях
- •15.2. Реєстратори розрахункових операцій і правила їх експлуатації
- •15.2.1. Необхідність використання реєстраторів розрахункових операцій
- •Види рро
- •15.2.2. Вимоги до електронних контрольно-касових апаратів Державний реєстр рро
- •15.2.3. Принципи будови екка
- •Основні вузли екка
- •15.2.4. Порядок реєстрації екка
- •Реєстрація екка
- •15.2.5. Правила експлуатації екка
- •Визначення результату роботи
- •15.3. Характеристика і правила експлуатації вимірювального обладнання
- •15.3.1. Класифікація ваговимірювального обладнання та вимоги до нього
- •Ознаки класифікації вагів
- •Вимоги до вагів
- •15.3.2. Загальні принципи будови і характеристика основних видів вагів
- •15.3.3. Гирі: класифікація і вимоги до них Класи гир
- •15.3.4. Добір і правила експлуатації ваговимірювального обладнання
- •Правила користування звт
- •15.3.5. Міри довжини та об'єму, характеристика та правила експлуатації
- •15.4. Холодильне обладнання
- •15.4.1. Значення холоду в торгівлі та оснащення її холодильним обладнанням
- •Сутність охолодження
- •15.4.2. Основи машинного охолодження Сутність машинного охолодження
- •Основні вузли компресійної холодильної машини
- •15.4.3. Класифікація та характеристика торговельного холодильного обладнання Класифікація торговельного холодильного обладнання
- •15.4.4. Розрахунок потреби, принципи добору і правила експлуатації холодильного обладнання Вибір холодильного обладнання
- •Нормальний режим роботи холодильної машини
- •15.5. Інвентар роздрібного торгового підприємства
- •Види торгового інвентарю
- •Розділ 16. Формування асортименту та управління ним у магазині
- •16.1. Завдання і методи вивчення попиту населення на роздрібних підприємствах Завдання вивчення попиту
- •Методи вивчення попиту
- •16.2. Спеціалізація підприємств і планування товарного асортименту Поняття і класифікація асортименту товарів
- •Стратегії формування асортименту
- •Межі спеціалізації магазинів
- •16.3. Формування асортименту товарів у магазинах Принципи формування асортименту
- •Етапи формування асортименту
- •Формування асортименту у продовольчих магазинах
- •Формування асортименту в непродовольчих магазинах
- •Асортиментні переліки для магазинів
- •Оцінка асортименту товарів
- •Розділ 17. Організація продажу товарів у магазинах
- •17.1. Класифікація форм і методів роздрібного продажу товарів Суть форм і методів продажу
- •Магазинна форма продажу
- •Позамагазинні форми продажу
- •Особливі форми продажу
- •17.2. Магазинні методи продажу товарів: зміст, організація, ефективність
- •Організація продажу товарів за методом самообслуговування
- •Інші методи продажу товарів у магазинах
- •17.3. Мерчендайзинг: суть, методи організації Зміст та завдання мерчендайзингу
- •Основні елементи мерчендайзингу
- •17.4. Психологічні аспекти процесу продажу товарів Суть психології торгівлі
- •Етапи продажу
- •Зустріч покупця
- •Виявлення потреби
- •Мотиви купівель
- •Вислуховування покупця
- •Аргументація товару
- •Демонстрування товару
- •Відповідь на заперечення
- •Укладення угоди
- •17.5. Дослідження поведінки покупців Основи дослідження
- •Типи темпераменту
- •Причини конфліктів
- •Запобігання конфлікту
- •Розвиток конфлікту
- •Подолання конфлікту
- •17.6. Методи активізації продажу товарів Суть активних методів продажу
- •Виставки-продажі
- •Сезонний розпродаж товарів
- •Продаж товарів зі знижкою ціни
- •Продаж з використанням бізнес-лотереї
- •Послідовний продаж товарів
- •Продаж товарів з дегустацією
- •Продаж через пошту чи за телефоном
- •Розділ 18. Позамагазинні форми продажу товарів
- •18.1. Організація продажу товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі Характеристика підприємств дрібнороздрібної торгівлі
- •Організація роботи підприємств дрібнороздрібної торговельної мережі
- •18.2. Організація пересувної торгівлі Характеристика засобів пересувної торгівлі
- •Організація роботи автомагазинів
- •Загальні засади організації продажу товарів за замовленнями та вдома у покупців
- •Порядок продажу товарів на замовлення покупців
- •Порядок продажу товарів удома в покупців
- •18.3. Ярмарково-базарна торгівля Поняття та види ярмарків, основи їх організації
- •18.4. Нові форми позамагазинного продажу товарів
- •Розділ 19. Особливі форми продажу товарів
- •19.1. Комісійний продаж непродовольчих товарів Суть договору комісії
- •Приймання товарів на комісію
- •Організація продажу і повернення товарів
- •19.2. Продаж товарів у розстрочку Суть продажу товарів у розстрочку
- •Орієнтовний перелік товарів, що рекомендуються для продажу у розстрочку
- •Правила продажу товарів у розстрочку
- •19.3. Роздрібні аукціони Суть і види аукціонів
- •Етапи проведення аукціону
- •19.4. Продаж товарів поштою Види торгівлі поштою
- •Організація виконання замовлень
- •Електронна торгівля
- •20.1. Сутність і зміст електронної торгівлі Поняття електронної торгівлі
- •Особливості електронної торгівлі
- •20.2. Системи і форми електронної торгівлі Системи електронної торгівлі
- •Форми електронної торгівлі
- •20.3. Організація інтернет-магазину
- •20.4. Функціонування інтернет-магазину
- •Розділ 21. Організація торгівлі на ринках
- •21.1. Торгівля на ринках як особлива форма торговельно-сервісного обслуговування Сутність торгівлі на ринках
- •Роль і значення торгівлі на ринках
- •21.2. Характеристика ринкового господарства і його структурних елементів Поняття ринкового господарства
- •Класифікація підприємств ринків
- •Організаційно-економічний статус підприємств ринків
- •Структурні елементи підприємства ринків
- •21.3. Організація системи послуг у торгівлі на ринках Система послуг у торгівлі на ринках
- •21.4. Особливості організації роботи продовольчих і непродовольчих ринків Загальні вимоги до організації роботи підприємств ринків
- •Особливості організації роботи продовольчих ринків
- •Особливості організації роботи непродовольчих ринків
- •Розділ 22. Система торговельних послуг
- •22.1. Суть, особливості та основні види послуг у галузі торгівлі
- •Основні види послуг у торгівлі
- •22.2. Стратегія створення і надання системи послуг у підприємствах торгівлі
- •22.3. Організація надання окремих видів послуг
- •Установлення переліку послуг, що можуть надаватися торговельними підприємствами
- •Поняття якості послуг
- •Організація окремих видів торговельних послуг
- •Розділ 23. Формування системи торговельного обслуговування на ринку товарів та послуг
- •23.1. Система торговельного обслуговування: суть, зміст, принципи організації
- •23.2. Характеристика складових системи торговельного обслуговування
- •23.3. Культура торгівлі та показники її рівня
- •23.4. Якість обслуговування та її оцінка
- •Розділ 24. Регулювання і контроль діяльності підприємств у сфері торгівлі
- •24.1. Правові та організаційні засади захисту прав споживачів
- •24.1.1. Права споживачів та їх захист Роль держави в регулюванні торговельної діяльності
- •Принципи державного регулювання сфери торгівлі
- •Права споживачів
- •24.1.2. Органи захисту прав споживачів
- •24.1.3. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів
- •24.2. Контрольні перевірки додержання правил торговельного обслуговування
- •24.2.1. Проведення відбору зразків товарів для перевірки їхньої якості
- •24.2.2. Контрольні перевірки правильності розрахунків зі споживачами
- •24.2.3. Перевірка суб'єктів підприємництва працівниками Держцінінспекції
- •24.2.4. Перевірка ведення Книги відгуків і пропозицій
- •24.3. Контроль за додержання правил користування засобами вимірювальної техніки
- •24.4. Опломбування виробничих, складських, торгових приміщень і вимірювальних приладів
- •24.5. Тимчасове припинення діяльності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування та послуг
- •24.6. Упровадження журналу реєстрації перевірок
Права споживачів
Споживачі, які перебувають на території України під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб згідно зі статтею 3 Закону «Про захист прав споживачів» мають право:
> на державний захист своїх прав;
> гарантований рівень споживання;
> належну якість товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування;
> безпеку товарів (робіт, послуг);
> необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця);
> відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами) у випадках, передбачених законодавством;
> звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
> об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Отже, споживач у разі порушення його прав має можливість:
> звернутися усно до продавця (виготовлювача, виконавця), мотивуючи свої претензії;
> звернутися усно або письмово до керівництва організації, що продала (виготовила) товар, надала послугу (виконала роботу), або у відповідну вищу організацію, мотивуючи свої претензії;
> звернутися письмово в державні органи, які здійснюють захист прав споживачів;
> звернутися до громадської організації (об'єднання) споживачів за допомогою або роз'ясненням;
> підготувати і зібрати необхідні документи (копії заяв, претензій, актів, довідок, чеків і т.п.) та подати позовну заяву до суду.
Споживачі за своїм вибором подають позови до суду за місцем свого проживання або за місцезнаходженням відповідача, за місцем заподіяння шкоди або за місцем виконання договору. Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
24.1.2. Органи захисту прав споживачів
Згідно зі ст. 4 Закону «держава забезпечує громадянам як споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг), набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності» (частина перша статті 4 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2949-III (2949-14) від 10.01.2002).
Державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи й установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи (частина друга статті 4 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 82/95-ВР від 02.03.95, в редакції Закону № 2949-ІП (2949-14) від 10.01.2002).
Основні права Держспоживстандарту України
Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності.
Основними завданнями Держспоживстандарту України є:
- участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю;
- здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, рекламу в цій сфері, державного метрологічного контролю та нагляду;
- здійснення в межах своєї компетенції державного нагляду за додержанням законодавства у сфері стандартизації та підтвердження відповідності;
- забезпечення міжгалузевої координації та функціонального регулювання у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю.
Держспоживстандарт України має право:
- давати суб'єктам господарської діяльності обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
- розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення;
- перевіряти та обстежувати відповідно до законодавства виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування та послуг;
- відбирати в установленому порядку в суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування та послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці виробництва, відвантаження тощо або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, проводити контрольні перевірки правильності розрахунків зі споживачами за надані послуги та реалізовані товари;
- припиняти відвантаження та реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим, технічних документів з підтвердження відповідності, технічних регламентів — до усунення суб'єктами господарської діяльності виявлених недоліків;
- забороняти суб'єктам господарської діяльності реалізовувати споживачам продукцію, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавче регульованій сфері, в разі відсутності сертифіката відповідності та/або декларації про відповідність чи свідоцтва про визнання відповідності (або копій цих документів);
- приймати рішення щодо:
- припинення у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, продажу та виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим, технічних регламентів з підтвердження відповідності—до усунення виявлених недоліків;
- тимчасового припинення діяльності підприємств торгівлі (секцій, відділів), громадського харчування, сфери послуг, складів підприємств оптової та роздрібної торгівлі й організацій незалежно від форми власності, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, — до усунення виявлених недоліків;
- заборони відтворення чи розповсюдження без його дозволу документів міжнародних (регіональних) організацій стандартизації, членом яких є Україна, національних стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів і каталогів;
- опломбовувати в порядку, передбаченому законодавством у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, виробничі, складські, торговельні й інші приміщення, а також неправильні, несправні та такі, що не мають відповідного тавра чи з порушеними строками засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів;
- вилучати в установленому порядку неякісні товари, документи, інші предмети, що свідчать про порушення прав споживачів;
- забороняти рекламу, яка порушує вимоги законодавства про рекламу, вимагати її публічного спростування та публікації відомостей, що коригують (уточнюють, доповнюють) рекламу;
- подавати до суду позови стосовно захисту прав споживачів;
- передавати матеріали перевірок, що містять ознаки злочину, до відповідних правоохоронних органів;
- накладати на суб'єктів господарської діяльності стягнення відповідно до законодавства.
Рішення Держспоживстандарту України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.
Місцеві органи Держспоживстандарту України
Територіальними (місцевими) органами Держспоживстандарту України є обласні, Головне Київське та Севастопольске міські управління у справах захисту прав споживачів.
Основними завданнями управління є: здійснення державного контролю за додержанням законодавства України про захист прав споживачів місцевими органами виконавчої влади та суб'єктами господарювання — підприємствами, установами, організаціями — незалежно від форм власності, громадянами-підприємцями та іноземними юридичними особами, що здійснюють підприємницьку діяльність на території області (міста), і вжиття до них в разі порушення прав споживачів передбачених законодавством заходів впливу.
Органи державної податкової служби України
Важливу роль у сфері контролю зокрема за дотриманням прав споживачів у торгівлі відіграють органи державної податкової служби України й органи внутрішніх справ. Органи державної податкової служби здійснюють у межах своїх повноважень контроль за установленим порядком розрахунків зі споживачами з використанням реєстраторів розрахункових операцій і розрахункових книжок, використанням лімітів готівки в касах для розрахунків за товари, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів тощо.
У складі податкової міліції діє спеціальний структурний підрозділ, який провадить роботу з боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Державна служба боротьби з економічними злочинами
Головним завданням державної служби боротьби з економічними злочинами,
яка є складовою кримінальної міліції системи МВС, є своєчасне припинення злочинів у галузі економіки та запобігання їм.
Працівники служби мають право: безперешкодно входити до приміщень підприємств і організацій незалежно від форм власності, виробничих приміщень, складів, що використовуються громадянами для заняття підприємництвом; вилучати документи, товари, кошти, а також сировину і продукцію в установленому законодавством порядку, опечатувати каси; проводити контрольні закупівлі товарів з метою виявлення фактів протиправної діяльності.
Працівники правоохоронних органів подають допомогу службовим особам органів державної виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, у виконанні ними службових обов'язків та припиняють незаконні дії громадян, які перешкоджають виконанню покладених на них функцій.
Міністерство охорони здоров'я України
Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади, що здійснює контроль і нагляд за додержанням санітарного законодавства, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, є Міністерство охорони здоров'я України.
Держсанепідслужбу України очолює головний державний санітарний лікар України — перший заступник Міністра охорони здоров'я України, який призначається на посаду і звільняється з неї КМУ.
В областях, містах Києві і Севастополі керування держсанепідслужбою покладено на головного санітарного лікаря відповідної території, який за посадою є заступником голови обласної (міської) державної адміністрації. Він призначається на посаду і звільняється з неї головним санітарним лікарем України за погодженням з відповідною обласною, Київською і Севастопольською міською державною адміністрацією.
Головним державним санітарним лікарям Республіки Крим, областей, міст, районів та їх заступникам надаються такі основні повноваження:
> державного санепіднагляду за дотриманням органами державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства;
> систематичного аналізу санітарної та епідемічної ситуації, показників здоров'я населення, окремих його груп;
> контролю за проведенням санітарних і протиепідемічних заходів, виконання програм профілактики захворювань, охорони здоров'я населення;
> винесення рішень про необхідність проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи, визначення складу комісій для її здійснення і затвердження висновків;
> безперешкодного входу на територію і у приміщення всіх об'єктів нагляду за службовим посвідченням й обов'язкових для виконання вказівок щодо усунення виявлених порушень санітарних норм, а також проведення необхідних лабораторних досліджень;
> безплатного відбору зразків сировини, продукції, матеріалів для державної санітарно-гігієнічної експертизи;
> застосування передбачених законом заходів для припинення порушення санітарного законодавства.
Відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 3.12.90 № 507 державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. У сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства.
Держцінінспекція
Урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому, є Державна інспекція з контролю за цінами (Держцінінспекція).
Основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Державна інспекція України по контролю за цінами має право:
- проводити у будь-яких суб'єктах підприємництва, розташованих на території України, перевірку бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій тощо, пов'язаних з установленням і застосуванням цін, а також одержувати необхідні пояснення, довідки та відомості з питань, що виникають при перевірках;
- одержувати необхідні для перевірки порядку встановлення й застосування цін і тарифів відомості, довідки, інші документи та копії з них про рівень і економічну обґрунтованість цін на товари, їх техніко-економічні характеристики, ефективність, споживчі властивості тощо від підприємств і організацій;
- при здійсненні своїх повноважень обстежувати з додержанням відповідних правил виробничі, складські, торговельні та інші приміщення, що використовуються для виготовлення, зберігання й реалізації товарів і сировини, а також організації та надання різних послуг;
- вимагати від керівників та інших службових осіб суб'єктів підприємництва, що перевіряються, усунення виявлених порушень законодавства про порядок установлення і застосування цін;
- припиняти операції суб'єктів підприємництва по рахунках у банках та інших фінансово-кредитних установах у разі відмови в проведенні перевірки чи допуску працівників державних інспекцій по контролю за цінами для обстеження виробничих, складських та інших приміщень, що використовуються для виготовлення, зберігання та реалізації сировини та товарів, неподання документів, пов'язаних з установленням і застосуванням цін;
- відповідно до чинного законодавства розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, а також приймати рішення про застосування економічних санкцій і припинення операцій по рахунках суб'єктів господарювання в установах банку.
Органи місцевого самоврядування
Органи місцевого самоврядування з метою захисту прав споживачів мають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які вправі розглядати звернення споживачів, консультувати їх з питань захисту прав споживачів. У випадках виявлення продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), які не супроводжуються доступною, достовірною, необхідною інформацією та відповідними супровідними документами або з простроченими термінами придатності, призупиняти продаж товарів (виконання робіт, надання послуг); подавати до суду позови про захист прав споживачів.
Громадські організації споживачів
Створення громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів) передбачено статтею 25 Закону України «Про захист прав споживачів», а статтею 26 регламентуються їхні права. «З метою захисту своїх законних прав та інтересів, — говориться у статті 25 Закону, — громадяни мають право об'єднуватися на добровільній основі у громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)».
Об'єднання споживачів є громадськими організаціями, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян».
Держава підтримує діяльність об'єднань споживачів. Всеукраїнською громадською організацією, яка об'єднує на добровільних засадах та спільності інтересів громадян нашої держави, є Українська асоціація споживачів.
Метою діяльності асоціації є задоволення та захист соціальних, економічних, освітніх, культурних та інших спільних інтересів її членів та сприяння споживачам під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг), захисту їхніх законних прав та інтересів, підтримки вітчизняного виробника, запобігання недобросовісній конкуренції на ринку товарів і послуг.
Для виконання статутних мети та завдань асоціація у порядку, встановленому чинним законодавством, може:
- вивчати споживчі властивості продукції, попит на неї, проводити опитування населення для виявлення громадської думки про якість товарів, що продукуються і реалізовуються, та ціни на них;
- проводити експертизу товарів (робіт, послуг);
- одержувати від органів державної влади й управління, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;
- організовувати юридичну і консультаційну допомогу споживачам і виробникам відповідно до законодавства;
- вносити пропозиції щодо розробки нормативних документів, що встановлюють вимоги до якості товарів (робіт, послуг);
- представляти і захищати інтереси споживачів і виробників у органах державної влади та управління та місцевого самоврядування відповідно до законодавства;
- вносити в органи державного управління і суб'єктам господарювання пропозиції про заходи щодо підвищення якості товарів (робіт, послуг), про тимчасове припинення випуску та реалізації товарів (робіт, послуг), які не відповідають установленим вимогам щодо якості, про припинення виробництва, вилучення з реалізації та продажу товарів (робіт, послуг), що становлять небезпеку для життя, здоров'я та майна громадян або завдають шкоди навколишньому природному середовищу, а також про скасування цін, установленних з порушенням чинного законодавства;
- звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця, виготівника (підприємства, що виконує їхні функції), виконавця протиправними щодо невизначено-го кола споживачів і припинення цих дій;
- відповідно до законодавства захищати в судовому порядку права споживачів та виробників, які не є членами асоціації;
- звертатись до правоохоронних органів та органів державного управління про притягнення до відповідальності осіб, винних у випуску та реалізації неякісних товарів (робіт, послуг);
- інформувати громадськість про права споживачів та виробників;
- сприяти розвитку міжнародного співробітництва в галузі захисту прав та інтересів споживачів та виробників;
- займатися просвітницькою діяльністю.