13. Функціональні стани і працездатність

Для оцінки функціонального стану організму використовують показники поточних змін фізіологічних функцій, які характеризують рівень працездатності і втоми у процесі праці. Найбільш важливими є показники, які характеризують: силу і витривалість м’язових груп; системи кровообігу і дихання; психофізіологічні функції; стан нервової системи; роботу аналізаторів; психічні функції; координацію рухів; співвідношення між фазами працездатності в динаміці; тривалість і повноту відновлення під час відпочинку порушених функцій; частоту і важкість виробничого травматизму; структуру, причини і рівень виробничо зумовлених і професійних захворювань; виробничі показники.

Негативний характер цих показників може актуалізувати наступні функціональні стани: втому; апатію; нудьгу; фізичну, емоційну, інтелектуальну напругу; стрес; фрустрацію; внутрішній конфлікт; психологічну кризу.

Кількісні значення показників у доробочий період використовуються як «фізіологічні проби» відносно показників, визначених в процесі праці або по її закінченні. Для аналізу беруться ті зміни функціонального стану, які мають місце в кінці роботи. Ці функціональні зрушення можуть бути як позитивними, так і негативними.

Критерієм для оцінки функціонального стану організму є наявність або відсутність ефекту Сєченова при переключенні після закінчення роботи на інший вид діяльності. Якщо рівень більшості функцій ЦНС, аналізаторів, периферійних систем і органів після роботи вищий, ніж до роботи, то функціональний стан організму нормальний. Результат цей має місце тоді, коли навантаження на організм не перевищують фізіологічні можливості людини, а умови праці сприятливі. Граничний функціональний стан організму — це перехідна форма між нормою і патологією. Основними ознаками його є відсутність позитивного ефекту Сєченова по більшості функціональних проб; виникнення від’ємної фази ефекту Сєченова, що виявляється в сповільненні (погіршенні) деяких функцій, які входять до складу робочого акту, певному напруженні вегетативних функцій, розгальмуванні побічних рефлексів, що призводить до неточних, зайвих рухів і зниження якості роботи.

Патологічний функціональний стан організму характеризується функціональною недостатністю деяких важливих вегетативних підсистем і органів (кровообігу, дихання) у практично здорових людей. Типовою ознакою також є виникнення парадоксальних і ультрапарадоксальних реакцій, тобто має місце викривлений ефект Сєченова. Суть його в тому, що позитивні сигнали людиною не сприймаються, а негативні, навпаки, викликають дії, що на практиці призводять до помилок, аварій, травматизму.

13. Прогнозування успішності професійної діяльності

Прогнозування успішності діяльності виконують з метою визна­чення придатності людини до певного виду діяльності при професійному відборі.

Психологічний відбір вибирає осіб на основі оцінки їхніх здібностей. Оцінка психічних професійних здібностей полягає у по­рівнянні психологічного профілю конкретного працівника з психологіч­ними професіограмами тих спеціальностей, за якими він може працювати.

Психологічний профіль — це інтегрована сукупність найважливіших характеристик психічних функцій, здібностей і якостей людини. У пси­хологічному профілі відображають індивідуальні нахили й особливості особистості, які можна застосувати на відповідній роботі. З іншого боку, в профілі фіксують й особисті недоліки людини, які здатні ускладнити виконання деяких видів виробничої діяльності або взагалі перешкоджати використанню цього індивіда у відповідних професіях.

Спеціальні психологічні професіограми за структурою схожі зі схемою психологічного профілю. Професіограми дають уявлення про умови праці на певній ділянці роботи, про психічні якості, які вимагають для цієї професії, про види праці або фактори виробничого середовища, які впли­вають на психіку працюючого.

Порівняння профілю та професіограми дають змогу виявити, чи володіє певний працівник потрібними для відповідного виду праці якостями і чи немає у нього особливостей, які несумісні з цією діяльністю. У випадку виявлення недостатності здібностей або негатив­них рис, треба з'ясувати наскільки це важливо, щоб виключити або допу­стити кандидата з претендентів на цю професію з відповідними обмежен­нями. Для того треба забезпечити критичний мінімум вимог, які ставить певний вид праці, витримувати ліміт допустимих недоліків, які не можна компенсувати за рахунок переваг.

На перший погляд є парадоксальною така ситуація, коли в якого-небудь кандидата виявиться вищий рівень здібностей, ніж це потрібно для роботи, на яку він влаштовується. У такому випадку кандидата треба вважати непридатним для цієї роботи, хоч він її може виконувати. З по­гляду суспільної ефективності використання кадрів, робота цієї людини на посаді нераціональна, нерентабельна. Крім того, її позитивне особисте ставлення до такої роботи не може бути стабільним. Із часом робота, яку вона виконує, перестане її цікавити.

Отже, зіставляючи показники продуктивності цього працівника з відпо­відними показниками інших осіб, які займаються тим самим видом діяльності, а також із критеріями оцінок професіограми, що склалися суттєво, можна з певною мірою точності охарактеризувати й оцінити його здібності, враховуючи етап навчання або міру професійної кваліфікації. В отриманій оцінці завжди є елементи прогнозу здібностей, тобто допустимий рівень їх подальшого виявлення.