6. Вплив умов фізичного середовища на психічний стан людини

Природні умови визначають як ритм виробничої діяльності людини, так і ритм всієї поведінки та реагування загалом (степовий житель звик оглядати простір одним поглядом, інша справа житель гір, у нього орієнтування будується вже по-іншому). Природні ритми також впливають на психіку людини. Наприклад, зміна пір року відображається у психічних станах людини ("весняний настрій" і "осінній настрій"). Так само і часу доби відповідають певні схильності. Ранку більш відповідає неуважність, дню зосередженість, активність, вечору відповідає вихід з діяльності, схильність до роздумів, рефлексії, а ночі спокій, сон, вхід вглиб себе, у власне самопочуття і одночасно відпочинок. Сюди можна додати ще метеорологічні зміни та їх ритміку; у людей в таких станах болять рани, загострюються захворювання (так що вони можуть грати роль барометра).

Одним з основних факторів навколишнього середовища, які впливають на емоційний стан людини, є природний ландшафт. Людина завжди прагне в ліс, в гори, на берег моря. Тут вона відчуває прилив сил, бадьорості. Навколишній ландшафт може по-різному впливати на психоемоційний стан.

Різноманітні фактори, пов'язані зі зростанням міст, в тій чи іншій мірі позначаються на формуванні людини, на її психіці та здоров'ї. Від того, в яких умовах живе людина, яка висота стель в її квартирі і яка звукопроникність її стін, як людина добирається до місця роботи, з ким вона повсякденно спілкується, як оточуючі люди ставляться один до одного, залежить психологічний стан людини, її працездатність, - все її життя.

Кілька десятків років тому практично нікому і в голову не приходило пов'язувати свою працездатність, свій емоційний стан і самопочуття з активністю Сонця, з фазами Місяця, з магнітними бурями та іншими космічними явищами. Проте в даний час вплив біологічних ритмів, а так само кліматичних і погодних умов на емоційний стан і самопочуття людини визнається незаперечним.

Психічний стан людини великою мірою залежить від виробничого середовища, в якому відбувається трудова діяльність. Мікроклімат виробничих приміщень характеризується t, вологістю повітря, інтенсивністю шуму, освітленням, які здійснюють вплив на стан людини (t, що перевищує 22, є тією межею, за якою починається прогресивне зниження працездатності. Особливу роль відіграє колір. Колір характеризується тоном, насиченістю і яскравістю. Насичені кольори стимулюють роботу аналізаторів; ненасичені відтінки сприяють зосередженню уваги, діють заспокійливо. Теплі кольори викликають психологічне відчуття тепла, стимулюють діяльність НС; холодні – заспокоюють, полегшують напруження очей, сприяють зосередженню уваги.

6. Методи оцінки психічних станів людини

Психічні стани працівника, які формуються в трудовій діяльності

I Вольові			II Афективні		III Стани свідомості
					Розсіяність, зосередженість, підвищена увага
1. Психічні	2. Мотиваційні	1. Гуманістичні		2. Емоційні
натхнення, мобілізація, установка, активізація, втома, перенасичення	голод, сексуаль­на напруга, тривога, страх, паніка	Симпатія, дружба, кохан­ня, захоплення, антипатія, ворожість, ненависть		Спокій, радість, хвилю­вання, насолода, ейфорія, екстаз, страждання

У сучасних дослідженнях виділяють наступні групи методів діагностики психічних станів:

 1. методи виміру функціональних показників, психофізіологічних індикаторів актуальних психічних станів;

 2. методи спостереження та самоспостереження;

 3. методи, що засновані на аналізі продуктів діяльності;

6. суб'єктивно-оціночні методи, засновані на аналізі відповідей досліджуваних на питання та судження опитувальників;

 5. асоціативні методи, засновані на аналізі асоціативних відповідей та виборів досліджуваних, сюди ж відносяться кольорові методики, пов'язані з вибором кольорів та за асоціацією з поняттями, які пропонуються.    Кожна з даних груп методів мають свої недоліки та обмеження у діагностиці психічних станів. Недоліки першої групи методик полягають в тому, що вони чуттєві до побічних явищ. Вони обмежують одночасне обстеження декількох осіб та потребують багато часу для обробки даних та високої кваліфікації діагноста, але ця група методів дозволяє об'єктивно порівняти психофізіологічні дані різних індивідів чи дані одного індивіда в різних ситуаціях.

   Недоліки методів другої групи - неоднозначність визначень психічних станів за зовнішніми ознаками, рухами; суб'єктивність інтерпретації навіть висококваліфікованими експертами. Переваги полягають у можливості описати прояви психіки в широкому діапазоні та визначити вплив симуляції (спеціального перебільшення негативних проявів) та дисиміляції (спеціального приховування негативних станів, переживань, відчуттів).

   Методи третьої групи дають достатньо об'єктивні та надійні дані, але деякі важливі параметри станів не відображаються адекватно в результатах діяльності чи можуть бути викривлено відображенні; точність виміру багатьох параметрів мала.

   В результатах суб'єктивно-оціночних методів отримується опис суб'єктивного сприйняття та відношення до свого стану, своїх якостей, і т.д.   Переваги цих методів в тому, що вони дозволяють охопити психічні стани за багатьма аспектами, продіагностувати зміни психічних станів на ранніх етапах, охопити широкий перелік ситуацій для окремого індивіда чи для певної групи, проста обробка результатів та більш однозначна інтерпретація на основі виконання якісного та кількісного аналізу з використанням відібраних процедур обробки та аналізу. В багатьох випадках суб'єктивні оцінки більш точні ніж експертні.

Ряд асоціативних методів дозволяють здійснювати чітку кількісну оцінку якостей. Залежно від мети та предмету дослідження постає питання вибору найбільш об'єктивних методів діагностики психічних станів.    Психологічні методи дають можливість якісно інтерпретувати психічні стани, відрізняти один від одного, оцінювати їх інтенсивність. Без суб'єктивної інтерпретації дослідження психічних станів малоінформативне. Психологічні методи діагностики повинні мати чіткий вербальний опис симптомів та проявів психічних станів у психологічній, поведінковій сферах з врахуванням професійної діяльності суб'єкта.

   Висновки. Проблема психічних станів та їх діагностики є недостатньо розробленою і тому актуальною на сьогодні. Різноманітність поглядів та підходів щодо визначення, класифікації, детермінації, механізмів формування психічних станів та невпорядкованість методів діагностики утворюють складності у дослідженні психічних станів, виокремленні станів, що потребують корекції та усунення негативних психічних станів індивідуально для окремої людини. Потреба у підборі методів діагностики психічних станів та адекватній їх інтерпретації потребують подальшого дослідження проблеми психічних станів. Особливого значення набуває дослідження впливу негативних психічних станів на особистісний та професійний розвиток особистості, виявлення чинників їх виникнення та особливостей розвитку в процесі професійної підготовки.