8.Загальні закономірності функціонування сенсорних систем (сс)

СС називають частину нервової системи, що сприймає зовнішню для мозку інформацію, яка транслює її в мозок і аналізує її. СС складається з сприймальних елементів (рецепторів), нервових шляхів, що передають інформацію від рецепторів в мозок, і тих частин мозку, які зайняті переробкою та аналізом цієї інформації. Таким чином, робота СС зводиться до реакції рецепторів на дію зовнішнього для мозку фізичної або хімічної енергії, трансформації її у нервові сигнали, передачі їх в мозок через ланцюги нейронів і аналізу цієї інформації. Процес передачі сенсорних сигналів (їх часто називають сенсорними повідомленнями) супроводжується їх багаторазовими перетвореннями і перекодуванням на всіх рівнях СС і завершується упізнанням сенсорного образу. Сенсорна інформація, що надходить у мозок, використовується для організації простих і складних рефлекторних актів, а також для формування психічної діяльності. Надходження в мозок сенсорної інформації може супроводжуватися усвідомленням наявності стимулу (відчуттям подразника). Так буває не завжди: часто стимули залишаються неусвідомленими. Розуміння відчуття і здатність позначити його словами пов'язано зі сприйняттям. Всі СС людини організовані по деяким загальним принципам. Найважливіші з них наступні: багатошаровість, багатоканальність, наявність так званих «сенсорних воронок», а також диференціація систем по вертикалі і по горизонталі. Багатошаровість зводиться до наявності в кожній системі декількох шарів нейронів, перший з яких пов'язаний з рецепторами, а останній - з нейронами моторних областей кори мозку. Ця властивість дає можливість спеціалізувати шари на переробці різних видів сенсорної інформації Багатоканальність СС полягає в тому, що в кожному нейронному шарі є безліч (від десятків тисяч до мільйонів) нервових клітин, пов'язаних нервовими волокнами з безліччю клітин наступного шару. Наявність безлічі таких паралельних каналів обробки і передачі сенсорної інформації забезпечує сенсорній системі велику тонкість аналізу сигналів і значну надійність. Різна кількість елементів у сусідніх нейронних шарах формує так звані «сенсорні воронки». Диференціація СС по вертикалі полягає в утворенні відділів, кожен з яких складається, як правило, з декількох нейронних шарів. Диференціація СС по горизонталі визначається відмінностями у властивостях рецепторів, нейронів та зв'язків між ними в межах кожного з шарів.

8.Соматотопічний принцип організації аналізаторів.

Для всіх аналізаторів характерний соматотопічний принцип організації проекції на кору великого мозку периферичних рецептувальних систем. Так, в сенсорній області кори другої центральної звивини є ділянки представництва локалізації кожної точки шкірної поверхні, у руховій області кори кожен м'яз має свою топіку (своє місце), подразнюючи яку можна отримати рух даного м'яза; в слуховій області кори є топічна локалізація певних тонів (Тонотопічна локалізація), пошкодження локальної ділянки слухової області кори приводить до втрати слуху на певний тон. Слухова система проектується в поперечних скроневих звивинах (звивини Гешля), в глибині задніх відділів латеральної (Сільвієвої) борозни. Саме тут закінчуються аксони задніх горбів четверохолмія і латеральних колінчастих тіл.

Точно так же в проекції рецепторів сітківки ока на зорове поле кори є топографічний розподіл. Зорова система представлена ​​в потиличній частці мозку. Центральний зоровий шлях інформує про наявність та інтенсивність зорового сигналу за рахунок чого аналізуються колір, форма, розміри, якості предметів. Ураження кори великого мозку призводить до того, що хворий бачить, але не впізнає предмет (зорова агнозія, при цьому втрачається також колірна пам'ять).

Нюхова система проектується в області переднього кінця гіпокампальної звивини. Кора цієї галузі має не шести-, а тришарову будову. При подразненні цієї області відзначаються нюхові галюцинації, пошкодження її веде до аносмії (втрата нюху).

Смакова система проектується в гіпокампальній звивині по сусідству з нюхової областю кори .