6.Застосування психофізіологічних методів у дослідженнях емоцій

Вивчення фізіологічних механізмів емоцій - багатосторонній процес, який включає експерименти на тваринах, пов'язані з роздратуванням і руйнуванням окремих ділянок мозку, вивчення особливостей емоційного реагування у пацієнта з різними ураженнями мозку, а також лабораторні дослідження здорових людей при переживанні ними штучно створюваних емоціогенних ситуацій.

Електрична стимуляція мозку. Стимуляція різних відділень мозку через імплантовані електроди нерідко викликає емоційні переживання у пацієнтів, а також своєрідні зміни поведінки. Руйнування мозку. Клініка уражень мозку дає чимало відомостей про те, як впливають на протікання емоційних переживань людини пошкодження лобових часток мозку, лівої і правої півкулі.

Діагностика емоційних переживань. Фізіологічні прояви емоційних переживань здорової людини широко досліджуються в лабораторних умовах. При цьому, як правило, використовується метод психологічного моделювання, тобто або створюються умови, що безпосередньо викликають у індівида емоційну напругу (наприклад, критичні зауваження на адресу його діяльності в умовах експерименту), або досліджуваному пред'являють зовнішні стимули, свідомо провокуючі виникнення тих чи інших емоцій (наприклад, фотографії, що викликають огиду). При вивченні фізіологічних корелятів емоційних переживань звичайно порівнюються дані, отримані в стані спокою і при емоційному напруженні.

Вивчення міміки обличчя. По виразу обличчя людини часто можна визначити, які почуття вона переживає. В роботах П.Екмана була розроблена особлива техніка ідентифікації емоцій за виразом обличчя. Електрична активність шкіри (ЕАШ), яка вимірюється з поверхності долоні, широко використовується як індикатор емоційних станів людини. За величиною ЕАШ можна визначити рівень емоційної напруги людини (причому встановлений вид математичного зв'язку між силою емоцій і амплітудою ЕАШ). У той же час по ЕАШ неможливо встановити, яку саме емоцію відчуває людина. Реакції серцево-судинної системи. Зміни діяльності серця, незалежно від того, чи йде мова про уреження або частішання серцевих скорочень, служать найбільш надійніми об'єктивними показниками ступеня емоційного напруження у людини в порівнянні з іншими вегетативними функціями при наявності наступних умов: емоційне переживання характеризується сильним напруженням і не супроводжуєся фізичним навантаженням.

Одним із шляхів, який допоможе розкрити психофізіологічні закономірності емоційної сфери людини, має стати комплексне психологічне, морфофізіологічне та нейрохімічне вивчення всієї сукупності процесів, що забезпечують функціонування цієї сфери в індивідуальному розвитку.

7.Функціональні системи: універсальні механізми функціональних систем; постулати теорії функціональних систем (фс).

Функціональні системи (Анохін) – динамічні саморегульовані організації, діяльність яких спрямована на досягнення корисних для організму пристосувальних результатів.

Архітектоніка функціональної системи - універсальні механізми всіх функціональних систем. За П. К. Анохіним архітектоніка функціональної системи включає:1 - Аферентних синтез; 2 - Прийняття рішення; 3 - Акцептор результатів дії; 4 - Програму дії; 5 - Результат дії; 6 - Оцінку досягнутого результату.

Вихідною стадією системної архітектоніки цілеспрямованого поведінкового акту будь-якого ступеня складності є стадія афферентного синтезу. На цій стадії в центральній нервовій системі здійснюється синтез збуджень, обумовлених внутрішньою метаболічною потребою з постійним використанням генетичних та індивідуально набутих механізмів пам'яті. Стадія афферентного синтезу закінчується стадією прийняття рішення, яка по своїй фізіологічній суті означає обмеження ступенів свободи поведінки і вибір будь-якої єдиної лінії поведінки, спрямованої на задоволення сформованої на стадії афферентного синтезу провідної потреби організму.

Наступною стадією в динаміці послідовного розгортання поведінкового акту, що здійснюється одночасно з формуванням цілеспрямованої дії, є стадія передбачення потрібного результату - акцептор результату дії; поведінковий акт закінчується, якщо досягнуто повноцінний результат, що задовольняє початкову потребу організму. В іншому випадку, якщо параметри досягнутих результатів не відповідають властивостям акцептора результату дії, виникає орієнтовно-дослідницька реакція, перебудовується стадія афферентного синтезу, приймається нове рішення і акт поведінки здійснюється в новому, необхідному для задоволення вихідної потреби напрямку.

Постулати теорії ФС

1. Визначальним для дії є не сама дія, а корисний для системи результат

2. ФС формуються провідними потребами, впливом середовища і механізмами генетичної та індивідуальної пам'яті

3. Кожна ФС є саморегульована

4. ФС об’єднують різні органи та тканин для забезпечення результатів

5. У ФС є постійна оцінка результату дії

6. У ФС поряд з лінійним поширенням здійснюється специфічна інтеграція, яка випереджає збудження програмування властивостей кінцевого результату.