6. Номотетичний та ідеографічний підходи у психодіагностиці.

Вивчення продуктів творчості окремої особи, біографічне інтерв'ю, деякі проективні техніки відносяться до ідеографічних методів, оскільки вони намагаються розкрити психологічні особливості окремої особи, конкретної індивідуальності. Такі методи мають мінімум обмежень, привнесених експериментатором і будуються на основі особливостей особистості, що вивчається.

Методи, націлені на вивчення «людини загалом» називаються номотетичними, оскільки вони проводять узагальнення специфічних особливостей окремих осіб, визначають середнє арифметичне і потім порівнюють кожну нову особистість, що вивчається, з цим «середнім». До них відносяться всі стандартизовані тести, тобто тести, що оснащені нормами.

Кожний з двох підходів завоював своїх прихильників.

Можна сказати, що це суперечка між прихильниками пояснення (номотетичний, він же статистичний підхід) і розуміння (ідеографічний, він же идеоморфічний, морфогенетичний, клінічний підхід).

Основні переваги номотетичного підходу: широта, точність, відтворюваність, можливість прогнозування. Основні недоліки: відсутність яскравості, життєвості.

Основні переваги ідеографічного підходу: глибина, яскравість, життєвість, унікальність, всебічний підхід до особистості, глибина вивчення й аналізу. Основні недоліки: недостатня точність, несистематичність даних, суб'єктивізм інтерпретації.

Найбільш лаконічно сформулював цю точку зору Айзенк: "Для вченого унікальний індивідуум - це просто точка перетину ряду кількісних змінних". Гордон Олпорт уперше ввів терміни для визначення двох основних підходів до вивчення особистості.

Прибічниками номотетичного підходу частіше стають учені, схильні до строгого наукового мислення (tough-minded). Вони вважають, що справжні ідеографічні методи не є науковими, вони по суті-лише номотетичні оцінки окремого випадку. Ідеографічність, на їхню думку, означає лише те, що дослідник фіксує свою увагу на окремому випадку. Якби не було схожості між індивідуумами, то ідеографічне дослідження було б позбавлено будь-якого сенсу. Також прибічники номотетичного підходу наполягають на тому, що всі аспекти особистості та її поведінки, в тому числі цінності, настрої, примхи, можна оцінити цілком точно і надійно. Вони вважають, що емпіричні методи є найкращими для дослідження складних структур.

Прибічниками ідеографічного підходу частіше г дослідники з ліричним складом розуму (tender-minded), які переконані, що особистість неможливо охопити якоюсь теоретичною схемою. Вони часто досить енергійно заперечують методи номотетичної школи, які, на їхню думку, механістично та спрощено представляють цілісну особистість. Вони вважають, що якісні характеристики не піддаються визначенню, а головною рисою особистості є унікальне поєднання або унікальна структура особистісних рис, здібностей і потреб.

Ідеотетичний підхід (Дж. Т. Ламієл, 1981) пропонує використання ідеографічних методів для опису особистості та номоте-тичних - для її дослідження. Більшість психологів дотримується номотетичного підходу, однак теоретики особистості завжди прихильно ставилися до ідеографічного. Ідеографічною методологією особливо часто користуються клінічні психологи, і на саме на цій основі вони наповнили психологію великою кількістю цікавих гіпотез.