5. Криза психодіагностики у 20-х рр. Хх.

У психологічній науці 20х років ХХ століття виникає криза, причина якої, на думку Л. С. Виготського (1982, т. 1), полягає в розвитку прикладної психології, що привів до перебудови всієї методології науки на основі принципу практики, що неминуче вело до «розриву» психології на дві науки. Ця криза не могла не торкнутися і психологічного тестування, що пройшло через «великий, але передчасний підйом». Тестология, натхненна перемогами в галузі вимірювання людської поведінки і прагне кількісно визначити все в психології, відірвавшись від академічної науки, не змогла створити власної теорії. Своєрідність кризи в тестуванні пов'язано як з закономірно заглиблюється спеціалізацією тестів, так і з тим, що тести пропонували обмежене, фрагментарне знання про особистість. Первісне припущення про те, що використання кількох тестів врятує положення і дозволить досить повно, цілісно охарактеризувати особистість, не виправдалося, втім, як і очікування появи якогось універсального тесту. Всі зростаючі запити практики виявилися незадоволеними.

У гонитві за показниками і практичними результатами частенько забувалося, що тести залишалися досить грубим інструментом. Коли ж тести не виправдовували необгрунтованих очікувань, то часто це призводило до скептицизму і ворожого ставлення до всякого тестування. Таким чином, тестовий бум 1920-х рр.., Який призвів до нерозбірливого застосування тестів, не тільки затримав, а й сприяв прогресу психологічного тестування »(Анастазі, 1982, с. 25). Р. Хейс наводить переконливі приклади безпорадності спеціалізованих тестів у вирішенні практичних завдань того часу. Так, в армійській психології, після триденного обстеження придатності випробуваного до виконання обов'язків офіцера, дослідник-психолог опинявся абсолютно беззбройним перед безліччю приватних (одиничних) результатів. При цьому він, природно, не мав у своєму розпорядженні ніякими методичними вказівками з узагальнення отриманих приватних даних (для цього знадобилася б теорія!). Критичний оборот брала ситуація, коли отримували суперечать один одному результати: «... дослідження ставало неконтрольованим, методично необоснованним ».

Подолання тестологічної кризи пов'язане, по-перше, з розробкою теоретичних проблем індивідуальних відмінностей (формування або поглиблення уявлень про психологічну природи досліджуваних явищ, їх механізми, причини диференціації), по-друге, з визначенням місця і значення виміру зовні фізичної області людської поведінки

6. Структура психодіагностики.

Психодіагностику розділяють на загальну і прикладну.

В межах загальної психодіагностики вивчаються закономірності винесення валідних і надійних діагностичних суджень, обґрунтовуються головні конструкти або концепти, що вважаються утворюючими структуру особистості, розробляються правила конструювання та вдосконалення тестів, конструюються психодіагностичні процедури для найбільш фундаментальних напрямків психології – загальної, диференційної, вікової, соціальної. Універсальні і надійні тести використовуються для фундаментальних наукових міждисциплінарних досліджень – в психосоматичній медицині, психогенетиці, психофізіології, економіці, антропології тощо.

Диференційна психометрія (психометріка) – техніко-методична частина загальної психодіагностики, яка засобами математичної статистики, математичного моделювання намагається зробити тести якомога більш точними та надійними інструментами виявлення і вимірювання індивідуально-психологічних якостей людини.

На відміну від універсальних методів загальної психодіагностики, у прикладний психодіагностиці на перший план виходить не логіка психологічної теорії (концепція властивостей, які діагностуються) і не технологічна логіка побудови самого психодіагностичного методу певного типу, а логіка практичної сфери діяльності психолога, де ці методи будуть найбільше використовуватися.

* Як зазначає О. Бодальов, системну будову психодіагностики, як інтегровано-технологічної дисципліни, для простоти образно можна уявити так: «голову» утворюють теорії в галузі диференційної психології; «тулуб» формує репертуар конкретних методик (тестових і оцінних шкал); «ноги» - математизована технологія конструювання тестів (психометрика); «руки» - приклавдні моделі і методи практичної психології (професійний відбір, ндання психологічної допомоги тощо), які вказують на схему застосування психодіагностичних методик для вирішення конкретних завдань ( діагностограм).