Психодіагностика

1. Поняття психодіагностика, психологічне тестування, психометрія.

Сьогодні більшість дослідників визнають, що психодіагностика як галузь психологічного знання спрямована на розробку методів розпізнання індивідуальних психологічних властивостей людини. При цьому слід пам’ятати, що психодіагностика має справу не тільки з тестами, але й з якісними оцінками особистості. Важливо також враховувати, що психодіагностика не допоміжна, обслуговуюча дисципліна, а повноправна наука, яка вивчає природу індивідуальних відмінностей.

Психодіагностика – галузь психологічної науки, що розробляє теорію, принципи і інструменти оцінки і виміру індивідуально-психологічних властивостей особистості.

Тест в психодіагностиці – серія однотипних стандартизованих коротких випробовувань, яким піддається обстежуваний. Різні тестові завдання покликані виявити в обстежуваного різні симптоми, які пов’язані зі скритими факторами, що тестуються. Сума результатів тестування свідчить про рівень вимірюваного фактора.

Слід розрізняти практичне обстеження і наукове диференційно-діагностичне дослідження, які є одним з важливих понять в сучасній текстологічній культурі.

Обстеження – застосування готового, вже розробленого тесту. Його результат – відомості про психічні властивості конкретної людини.

Диференційно-діагностичне дослідження – комплекс теоретичних і експериментальних робіт, спрямованих на формування концепції психічної властивості, що вимірюється, на виявлення діагностичних ознак, за якими можна отримати інформацію про задану властивість; це створення і апробація методики виявлених ознак.

Таким чином, сучасне поняття «психодіагностика» тісно пов’язане з поняттям «психологічне тестування, але не зводиться до нього, оскільки, крім тестових (стандартизованих), існують експертні (що ґрунтуються на якісних оцінках), і які прийнято ще називати «клінічні психодіагностичні методики»: бесіда, проективні методики, інтерв’ю тощо.

Психометрика – математизована технологія створення стандартизованих, вимірюючи діагностичних методик. Сучасна психометрика вимагає, щоб будь-який тест, який претендує на те, щоб бути науковим, відповідав необхідним психометричним властивостям.Це властивості валідності, надійності, репрезентативності. В психометри ці обґрунтовані визначені правила і методи виміру вказаних психометричних властивостей тестів, за допомогою яких здійснюється контроль за степенем науковості будь-чкого запропонованого тесту.

2. *Передумови виникнення стандартизованих багатофакторних опитувальників.

3. Ідеї ф.Гальтона щодо можливостей вимірювання психічних явищ.

Різноманітна діяльність сера Ф. Гальтона (1822-1911) мала велике значення для розвитку психологічних вимірювань. Його вважають засновником диференціальної психології та психометрики. У царині психології Ф. Гальтон почав свою дослідницьку роботу з проблеми індивідуальних відмінностей у 1869 р.

Гальтон зацікавився проблемою спадковості та виникненням індивідуальних відмінностей. 1869 р. він опублікував книгу "Спадковий геній", у якій проаналізував біографічні дані відомих учених і лікарів. У цій праці дослідник уперше показав, яким чином статистичні методи можуть використовуватись у вивченні індивідуальної обдарованості. Він обґрунтував новий метод наукового психологічного дослідження - метод близнюків. Гальтон стверджував, що в талановитих родинах геніальні діти народжуються значно частіше, тож це зумовлено спадковістю, а не впливом зовнішніх умов. Він доводив, що у видатних людей із більшою ймовірністю народяться видатні сини, а народження генія у звичайній родині малоймовірно. Наприклад, за його даними, із 4 тисяч дітей видатних батьків 977 чоловіків стали згодом знаменитими. Коли ж група дітей обиралась випадковим чином, то обдарованих дітей налічувалось тільки 332. Більше ніж половина охоплених цим дослідженням відомих людей мали одного або більше видатних родичів.

Знамениті люди успадковують не тільки геніальність, а й особливу форму її прояву. Гальтон доводив, що успадковуються не лише фізичні, а й психічні особливості, а риси дітей визначаються рівною мірою як спадковістю батька, так і матері. В той час ці ідеї не здавались очевидними.

Гальтону належить пріоритету створенні психологічних тестів, хоча вважають, що термін "тест" уперше застосував Джеймс Кеттел, американський психолог, учень Гальтона. Ідея тесту як методу вимірювання індивідуальних відмінностей і зокрема інтелекту пов'язана з пошуками. Гальтоном доказів такої гіпотези: інтелект можна виміряти, оцінюючи сенсорні здібності людини; чим вище інтелект особи, тим вище повинні бути сенсорні здібності. Гальтон вважав, що у найбільш обдарованих людей відповідно тонкі й розвинуті відчуття. В сучасних дослідженнях з'ясовано, що розумово відсталі люди часто нездатні розрізняти сенсорні відчуття.

Гальтон першим почав широко використовувати опитувальники. Він розпитував спочатку переважно своїх знайомих, учених про все, наприклад, що вони пригадують із вражень сьогоднішнього ранку і який це образ, які його характеристики. Звернувшись до ширшого кола людей із цим самим запитанням, Гальтон дійшов висновку, що у жінок і дітей образи конкретніші та детальніші, ніж у інших.

Учений винайшов низку експериментальних приладів та психологічних методів (метод близнюків, метод аналізу образної нам яті, асоціативний метод), які вважають класичними у психології. На основі цих методів проведено неймовірну кількість сучасних досліджень і отримано цінні результати. Гальтон провів, можливо, перші дослідження, в яких був одночасно експериментатором і досліджуваним, вивчаючи асоціацію ідей та візуальні образи. Розробки вченого лягли в основу нової психологічної науки – диференційної психології. Запропонувавши статистичний метод, ідею розробки тестових методів, Гальтон змінив загальний вигляд тогочасної психології. Він перетворював її на сучасну науку. А от створення теорії безсмертя він не встиг завершити.