
- •Предмет, метод, функції цивільного права.
- •Принципи цивільного права. Відмежування цивільного права від інших галузей права.
- •Поняття і система цивільного права. Поняття і структура цивільного законодавства.
- •Поняття та види джерел цивільного права.
- •Аналогія закону та аналогія права. Значення судової практики.
- •Поняття та особливості цивільних правовідносин. Елементи цивільно-правових відносин.
- •Суб’єктивне цивільне право та суб’єктивний цивільний обов’язок.
- •Види цивільно-правових відносин.
- •Сутність та способи здійснення цивільних прав. (не все)
- •Відшкодування моральної шкоди.
- •Поняття фізичної особи. Ім'я та місце проживання фізичної особи
- •Стаття 24. Поняття фізичної особи
- •Стаття 25. Цивільна правоздатність фізичної особи
- •Стаття 28. Ім'я фізичної особи
- •Стаття 29. Місце проживання фізичної особи
- •Повна цивільна дієздатність та її надання фізичній особі.
- •19 .Встановлення опіки над фізичною особою. Встановлення піклування над фізичною особою.
- •20. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.
- •21.Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою.
- •22. Акти цивільного стану.
- •23. Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності.
- •25. Захист особистого немайнового права.
- •26. Право на життя. Право на ім’я.
- •27. Право на повагу до гідності та честі. Право на недоторканість ділової репутації.
- •28. Право на безпечне для життя, здоров'я довкілля. Право на охорону здоров'я.
- •29. Поняття та ознаки юридичної особи. Види юридичних осіб.
- •30. Підприємницькі товариства. Непідприємницькі товариства.
- •31.Порядок виникнення юридичної особи
- •32.Цивільна правоздатність юридичної особи.
- •33.Припинення юридичної особи.
- •34.Правові форми участі держави у цивільних відносинах.
- •34.Поняття та види господарських товариств.
- •36.Поняття та класифікація речей.
- •37.Види об’єктів цивільних прав.
- •38.Цінні папери.
- •39.Нематеріальні блага.
- •40.Поняття та види правочинів. Недійсні правочини та їх правові наслідки
- •41.Представництво у цивільному праві. Представництво за довіреністю.
- •42.Строки у цивільному праві. Види строків у цивільному праві.
- •43.Поняття та види строків позовної давності.
- •44.Право власності. Зміст права власності.
- •45.Підстави набуття права власності. Підстави припинення права власності.
- •46. Поняття і види права спільної власності.
- •47. Право власності на житло.
- •Захист права власності. (ст. 386 цк)
- •Речові права на чуже майно (ст. 395). Виникнення права володіння. (ст. 398)
- •Поняття права інтелектуальної власності (ст. 418 п.1, 2). Суб’єкти (ст. 421) та об'єкти (ст. 420) права інтелектуальної власності.
- •Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності. (с 422)
- •Захист права інтелектуальної власності судом. (ст.. 432)
- •Авторське право. Суб’єкти (ст. 435 )та об’єкти (ст. 433) авторського права. Співавторство. (ст. 436)
- •Особисті немайнові права автора. (ст. 438)
- •Суміжне право. Суб’єкти (ст. 450) та об’єкти (ст. 449)суміжних прав.
- •Право інтелектуальної власності на наукове відкриття. (ст. 457, 458)
- •Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок. (ст.. 459, 460, 461, 462)
- •Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми. (ст. 471, 474)
- •Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію. (ст. 481, 484)
- •62 Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю.
- •63 Поняття зобов’язання та підстави його виникнення. Сторони у зобов’язанні.Заміна кредитора та боржника у зобов’язанні.
- •64. Неустойка.
- •65.Порука
- •67. Гарантія.
- •67.Завдаток.
- •68. Застава.
- •69. Притримання.
- •70. Підстави та способи припинення зобов’язання.
- •71. Порушення зобов’язання та правові наслідки порушення зобов’язання.
- •72. Поняття та види договору. Зміст цивільно–правового договору.
- •73. Укладання договору та форми договору. Підстави для зміни або розірвання договору.
- •74. Цивільно-правова відповідальність: поняття, види, підстави, санкції.
68. Застава.
Залог - это традиционный имущественный вид обеспечения выполнения обязательства , при котором кредитор - залогодержатель имеет право в случае невыполнения должником ( залогодателем ) обязательства , обеспеченного залогом , получить удовлетворение за счет заложенного имущества преимущественно перед другими кредиторами этого должника , если иное не установлено законом ( ст. 572 ГК). Будучи одним из самых распространенных обеспечений , залог эффективно стимулирует должника к надлежащему исполнению своих обязательств ( возможностью потери имущества) , а в случае их невыполнения является действенным способом удовлетворения интересов кредитора. Согласно ч. 2 ст . 589 ГК залог обеспечивает требования кредитора - залогодержателя в полном объеме , определяемом к моменту фактического удовлетворения , включая уплату процентов , неустойки , возмещения убытков , причиненных нарушением обязательства , необходимых расходов на содержание заложенного имущества , а также расходов , понесенных в связи с предъявлением требования , если иное не установлено договором. Обеспечительная сущность залога состоит в том , что , во-первых , закладывается должником или имущественным поручителем конкретное имущество , и на него в случае нарушения должником обязательства кредитор может обратить взыскание , и , во-вторых , кредитору - залогодержателю предоставляется возможность удовлетворить свои требования преимущественно перед другими кредиторами должника. Термин " залог " используется и в других отраслях права. Наряду с гражданско -правовой залогом существует " налоговая " , "уголовно - процессуальная " , " таможенная " , " избирательная " залога. Безусловно , институты залога отраслей публичного права имеют свою специфику и свою сферу применения. Использование же единого термина различными отраслями права может быть объяснено только содержательностью самого слова " залог " . В словаре С. И. Ожегова1 выделяется три его значения: I) передача имущества в обеспечение обязательства ( под заем ) 2 ) вещь , которая предоставлена под обеспечение , 3) доказательство , обеспечения чего-либо. Именно подход к залогу как к обеспечению чего-либо позволяет использовать термин залог в различных отраслях права . Следовательно, и в частном , и в публичном праве этот институт выполняет одну и ту же обеспечительную функцию , разница заключается лишь в том , что в первом случае обеспечиваются интересы частного лица (им может быть и субъект публичного права, вступает в частноправовые отношения) , а во втором - интересы государства и общества в целом.
69. Притримання.
Суть права удержания заключается в том , что кредитор , у которого находится вещь , предназначенная для передачи должнику или лицу , указанному должником , в случае неисполнения должником в срок обязательства по оплате этой вещи или компенсации кредитору связанных с нею издержек и других убытков , имеет право удерживать ее у себя до тех пор , пока соответствующее обязательство не будет исполнено. Следует обратить внимание на то , что право удержания возникает на основании прямого указания закона ( ст. 594 ГК) и не требует , чтобы оно было предусмотрено договором между кредитором и должником . Поскольку ч. 1 ст . 594 ГК не имеет диспозитивного характера , акцессорное обеспечительное обязательство , которое здесь возникает , не зависит от воли должника и кредитора. Отказаться от права на удержание нельзя , потому такой отказ будет считаться ничтожной . Вместе с тем удержания - это право , а не обязанность кредитора. Поэтому воспользоваться им он может именно по своему желанию. Право удержания возникает с момента наступления срока (даты ) исполнения обязательства должником. До этого момента кредитор не имеет права оставлять у себя вещь , которую должен передать по договору должнику ( например , продавец обязан передать вещь покупателю независимо от уплаты ее стоимости , если иное не предусмотрено договором между ними). Итак , право удержания возникает лишь в случае просрочки платежа . После передачи вещи должнику на выполнение основного обязательства кредитор не имеет права требовать ее возвращения для осуществления удержания , или забирать ее обратно у должника , даже если у него существует такая возможность.
Право на удержание прекращается : 1) в случае прекращения основного обязательства. Это следует из акцесорности обеспечительного обязательства; 2 ) удовлетворением требований кредитора за счет вещи , которую он удерживает ( ст. 597 ГК) ; 3) в случае прекращения обязательств по основаниям, предусмотренным в главе 50 ГК . Следовательно, по общему правилу , основанием возникновения обеспечительного обязательства является закон. Однако это определенно касается только случаев удержания имущества , которое находится у кредитора в связи с существованием определенного обязательства , к выполнению которой он и придерживает имущество.