- •Предмет, метод, функції цивільного права.
- •Принципи цивільного права. Відмежування цивільного права від інших галузей права.
- •Поняття і система цивільного права. Поняття і структура цивільного законодавства.
- •Поняття та види джерел цивільного права.
- •Аналогія закону та аналогія права. Значення судової практики.
- •Поняття та особливості цивільних правовідносин. Елементи цивільно-правових відносин.
- •Суб’єктивне цивільне право та суб’єктивний цивільний обов’язок.
- •Види цивільно-правових відносин.
- •Сутність та способи здійснення цивільних прав. (не все)
- •Відшкодування моральної шкоди.
- •Поняття фізичної особи. Ім'я та місце проживання фізичної особи
- •Стаття 24. Поняття фізичної особи
- •Стаття 25. Цивільна правоздатність фізичної особи
- •Стаття 28. Ім'я фізичної особи
- •Стаття 29. Місце проживання фізичної особи
- •Повна цивільна дієздатність та її надання фізичній особі.
- •19 .Встановлення опіки над фізичною особою. Встановлення піклування над фізичною особою.
- •20. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.
- •21.Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою.
- •22. Акти цивільного стану.
- •23. Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності.
- •25. Захист особистого немайнового права.
- •26. Право на життя. Право на ім’я.
- •27. Право на повагу до гідності та честі. Право на недоторканість ділової репутації.
- •28. Право на безпечне для життя, здоров'я довкілля. Право на охорону здоров'я.
- •29. Поняття та ознаки юридичної особи. Види юридичних осіб.
- •30. Підприємницькі товариства. Непідприємницькі товариства.
- •31.Порядок виникнення юридичної особи
- •32.Цивільна правоздатність юридичної особи.
- •33.Припинення юридичної особи.
- •34.Правові форми участі держави у цивільних відносинах.
- •34.Поняття та види господарських товариств.
- •36.Поняття та класифікація речей.
- •37.Види об’єктів цивільних прав.
- •38.Цінні папери.
- •39.Нематеріальні блага.
- •40.Поняття та види правочинів. Недійсні правочини та їх правові наслідки
- •41.Представництво у цивільному праві. Представництво за довіреністю.
- •42.Строки у цивільному праві. Види строків у цивільному праві.
- •43.Поняття та види строків позовної давності.
- •44.Право власності. Зміст права власності.
- •45.Підстави набуття права власності. Підстави припинення права власності.
- •46. Поняття і види права спільної власності.
- •47. Право власності на житло.
- •Захист права власності. (ст. 386 цк)
- •Речові права на чуже майно (ст. 395). Виникнення права володіння. (ст. 398)
- •Поняття права інтелектуальної власності (ст. 418 п.1, 2). Суб’єкти (ст. 421) та об'єкти (ст. 420) права інтелектуальної власності.
- •Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності. (с 422)
- •Захист права інтелектуальної власності судом. (ст.. 432)
- •Авторське право. Суб’єкти (ст. 435 )та об’єкти (ст. 433) авторського права. Співавторство. (ст. 436)
- •Особисті немайнові права автора. (ст. 438)
- •Суміжне право. Суб’єкти (ст. 450) та об’єкти (ст. 449)суміжних прав.
- •Право інтелектуальної власності на наукове відкриття. (ст. 457, 458)
- •Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок. (ст.. 459, 460, 461, 462)
- •Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми. (ст. 471, 474)
- •Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію. (ст. 481, 484)
- •62 Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю.
- •63 Поняття зобов’язання та підстави його виникнення. Сторони у зобов’язанні.Заміна кредитора та боржника у зобов’язанні.
- •64. Неустойка.
- •65.Порука
- •67. Гарантія.
- •67.Завдаток.
- •68. Застава.
- •69. Притримання.
- •70. Підстави та способи припинення зобов’язання.
- •71. Порушення зобов’язання та правові наслідки порушення зобов’язання.
- •72. Поняття та види договору. Зміст цивільно–правового договору.
- •73. Укладання договору та форми договору. Підстави для зміни або розірвання договору.
- •74. Цивільно-правова відповідальність: поняття, види, підстави, санкції.
45.Підстави набуття права власності. Підстави припинення права власності.
Для виникнення суб´єктивного права власності потрібна наявність відповідного юридичного факту або сукупності певних фактів. Саме такі юридичні факти називаються підставами виникнення права власності.
В науці цивільного права підстави (способи) виникнення права власності прийнято поділяти на первинні та похідні. При розмежуванні первинних і похідних підстав виникнення права власності в одних випадках перевагу надають критерію волі, в інших - правонаступництву.
Прихильники критерію волі до первинних відносять такі підстави, за яких право власності виникає незалежно від волі попередніх власників, а до похідних - за яких воно виникає внаслідок волевиявлення попереднього власника.
Якщо за основу розмежування беруть критерій правонаступництва, первинними вважають підстави, за яких правонаступництво відсутнє, а похідними - способи, засновані на правонаступникові.
За різних підходів можливі різні тлумачення певних правових явищ. Так, прихильники критерію волі націоналізацію вважають первинним способом виникнення права власності, пояснюючи це тим, що право власності держави на націоналізоване майно виникає незалежно від волі колишнього власника. Ті, хто перевагу віддає правонаступництву, мають націоналізацію за похідний спосіб набуття права власності.
Якому критерію слід віддати перевагу? Розглядаючи окремо кожен з цих способів набуття права власності, можна зробити висновок, що такий поділ не має практичного значення. Законодавство України з поділом на первинні та похідні способи виникнення права власності не пов´язує будь-яких правових наслідків. Крім того, сама позиція, яку відстоюють автори такого поділу, викликає багато непорозумінь. Адже важко знайти річ, яка нікому не належить. Якщо держава дозволяє збирати гриби чи ягоди в лісі, ловити рибу в річках, полювати на диких звірів, то це не означає, що ці об´єкти нікому не належать. У законодавчому дозволі саме і виявляється воля власника. Це підтверджується п. 4 ст. 10 Закону України «Про власність», у якому зазначено, що кожен громадянин має право відповідно до законодавства України користуватися природними об´єктами для задоволення власних потреб. Подібне можна сказати й про знахідку. Той, хто знайшов річ, стає її власником не тому, що вона нікому не належить, а тому, що власник не може її відшукати або не шукав її взагалі. Іншими словами, відмовився від неї, що рівнозначно волевиявленню.
До первинних способів відносять також набуття права власності на створену нову річ, перероблену чужу та створену нову річ з чужих матеріалів (специфікація). У цьому разі, хоча і йдеться про створення нового об´єкта, але стверджувати, що він виник з нічого, не можна. Адже річ створюється з певної сировини. Цю сировину потрібно придбати, що пов´язано з волевиявленням як тієї особи, якій вона належала, так і тієї, яка її придбала.
Підстави набуття права власності, що залежать від волевиявлення попередніх власників, не є суто специфічними для виникнення права власності. Таким способом можуть виникати й інші права. Адже за заповітом до спадкоємця переходять не лише права власника, а й інші майнові права. Крім того, у багатьох випадках однієї лише волі зацікавлених осіб для передачі права власності недостатньо. Потрібно виконати умови, передбачені в законі або іншому законодавчому акті. Так, для передачі речі, обмеженої в обігу, потрібна не лише воля її власника, а й дозвіл компетентного органу держави.
Як бачимо, питання щодо класифікації способів набуття права власності на практиці не має такого великого значення, яке йому відводять в науці цивільного права. Значення має конкретне визначення специфіки кожного способу набуття права власності.
ЦК України виділяє такі окремі підстави виникнення права власності: створення майна для своїх потреб; привласнення переробленої речі; привласнення загальнодоступних дарів природи; договір; привласнення безхазяйної речі, знахідки, бездоглядної тварини; скарб; приватизація; за набувальною давністю.
Відповідно до ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам´яток історії та культури; викупу земельної ділянки у зв´язку із суспільною необхідністю; викупу нерухомого майна у зв´язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розташоване; звернення стягнення на майно за зобов´язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене і в інших випадках, встановлених законом.