33.Припинення юридичної особи.

Відповідно до ст. 104 ЦК України припинення юридичної особи відбувається шляхом:

1) передання всього свого майна, прав та обов´язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення);

2) ліквідації.

На відміну від раніше діючого законодавства чинний ЦК України не вживає термін «реорганізація». Водночас ГК України (ч. 1 ст. 59) використовує поняття реорганізації як способу «припинення діяльності суб´єкта господарювання». При цьому називаються чотири форми реорганізації - злиття, приєднання, поділ і перетворення.

У зв´язку з тим, що в обох кодексах йдеться про одні й ті ж шляхи правонаступництва, вважаємо за доцільне зазначені способи припинення юридичної особи в подальшому називати реорганізацією.

Підставами реорганізації може бути рішення учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами. Реорганізація може відбуватися примусово у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачена необхідність одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання. Зокрема таким органом є Антимонопольний комітет України.

При злитті юридичних осіб майно та немайнові права й обов´язки кожної з них переходять до новоствореної юридичної особи.

У разі приєднання одна юридична особа включається до складу іншої, при цьому до останньої переходить майно приєднаної особи. Таким чином, одна юридична особа припиняє свою діяльність, а інша - продовжує існувати, але вже в розширеному складі.

В результаті поділу юридичної особи її майно переходить до нововиниклих на її базі юридичних осіб у відповідних частинах. Поділ призводить до виникнення двох або більше нових юридичних осіб.

При перетворенні юридичної особи відбувається зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов´язки попередньої юридичної особи.

Майно переходить до свого правонаступника в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов´язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

При ліквідації юридична особа припиняє свою діяльність без правонаступництва. Майно ліквідованої юридичної особи не переходить до інших суб´єктів як цілісний комплекс.

Ліквідація юридичної особи може бути добровільною і примусовою.

Підставою добровільної ліквідації юридичної особи є рішення її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами. Зокрема, відповідне рішення може прийматись у зв´язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Примусова ліквідація юридичної особи відбувається за рішенням суду про визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Порядок і випадки примусової ліквідації передбачені ГК України і Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ГК ліквідація суб´єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб´єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом. Ліквідацію суб´єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб´єкта, що ліквідується.

У разі прийняття господарським судом рішення про визнання боржника банкрутом, суд відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатора (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»). Крім ліквідаційної комісії ліквідатором можуть бути учасники юридичної особи або орган, уповноважений установчими, документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи (ч. 2 п. 2 ст. 110 ЦК України).

Послідовність розрахунків з кредиторами ліквідованої юридичної особи залежить від того, в якому порядку ця особа ліквідується.

Стаття 112 ЦК України встановлює черговість задоволення вимог кредиторів платоспроможної юридичної особи, що ліквідується:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров´я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) У другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов´язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов´язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші.

Черговість задоволення вимог кредиторів у разі визнання юридичної особи банкрутом визначена ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до вказаної норми кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у такому порядку:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інших коштів, належних працівникам у зв´язку з оплачуваною відсутністю на роботі, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв´язку з припиненням трудових відносин;

в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов´язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

г) витрати, пов´язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії;

2) У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов´язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута, зобов´язань зі сплати страхових внесків на загальнообов´язкове державне пенсійне страхування, а також вимоги громадян-довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб´єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов´язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов´язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п´яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Законом встановлено, що вимоги кожної наступної черги до юридичної особи, що ліквідується, задовольняються після задоволення вимог попередньої.

У разі недостатності майна для повного задоволення всіх вимог однієї черги, претензії задовольняються пропорційно належної кожному кредиторові суми.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред´явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залиши­лося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

При ліквідації банкрута вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Так само вважаються погашеними:

- вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом;

- вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено;

- вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується.