Питання для самоконтролю знань

1. Визначте поняття та особливості колізійної норми.

2. Вкажіть основні класифікації колізійних норм.

3. Що таке формула прикріплення?

4. Назвіть основні формули прикріплення (колізійні принципи).

Матеріали, що рекомендуються для вивчення

Правові акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

2. Закон України „Про міжнародне приватне право” від 23 червня 2005 р.

3. Закон України „Про міжнародні договори України” від 22 грудня 1993 р.

Підручники, монографії та наукові статті:

1. Богуславский М.М. Международное частное право. 5-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2005. — 604 с.

2. Діковська І. Застосування гнучких та фіксованих колізійних прив’язок до договірних зобов’язань / І. Діковська // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 6. – С. 46–49.

3. Задыхайло Д. В. Международное частное право: Учебное пособие / Д. В. Задыхайло – Х.: Фирма «Консум», 1998. – 752 с.

4. Звеков В. П. Международное частное право. Курс лекций. / В. П. Звеков – М.: Норма. – 2000. – 667 с.

5. Кисиль В. Й. Правовая реформа в СССР и некоторые аспекты международного права // Советское государство и право. – 1990. – № 1. – С. 98-104.

7. Лебедев С. Н. О природе международного права // Советский ежегодник международного права. – 1979. – М., 1980. – С. 61–80.

8. Макоеский А. Л. Проблемы природы международного права в советской науке // Труды ВНИИСД 29. – М, 1984 – С. 206–224.

9. Матвеев Г.К. Предмет, система и задачи дальнейшего развития международного права // Советский ежегодник международного права. – 1978. – М., 1980. – С. 285–297.

10. Міжнародне приватне право: підручник для студ. юрид. вищ. навч. закл. / За ред. професора В.П. Жушмана - Х.: Право, 2012. — 320 с.

11. Міжнародне приватне право. Навчальний посібник. / За ред. С.Г. Кузьменка. – К.: ЦУЛ, 2010. — 316 с.

12. Муранов А.И. К вопросу об обходе закона / А. И. Муранов // Московский журнал международного права. – 1997. – № 3.

13. Степанюк А. Взаємність у міжнародному приватному праві / А. Степанюк // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 7. – С. 18–21.

14. Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. Підручник. / Г.С. Фединяк, Л. С. Фединяк. – К.: Атіка, 2009.

15. Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: Академічний курс: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / О.Х. Юлдашев – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 352 с.

Тема 3. Cуб’єкти міжнародного приватного права

План семінарського заняття

1. Фізичні особи як суб’єкти міжнародного приватного права.

2. Юридичні особи як суб’єкти міжнародного приватного права.

3. Держава як суб’єкт міжнародного приватного права.

Методичні вказівки

Відповідаючи на перше питання студенту (курсанту) потрібно зазначити, що правовий статус фізичних осіб – громадян та іноземців, наділених в силу закону відповідними правами та обов'язками, - в МПП розкривається через категорії: правоздатність та дієздатність. Проте, дані категорії термінологічно розмежовуються не в усіх правових системах.

Необхідно звернути увагу на характерний для МПП диференційований підхід до фізичних осіб, які знаходятся в межах юрисдикції конкретної держави, заснований, по-перше, на поділі на відповідні категорії (громадяни, іноземні громадяни, особи без громадянства, особи з подвійним громадянством та біженці), і, по-друге, на встановленні правового режиму по відношенню до кожного з них.

Статус фізичних осіб у МПП майже завжди повністю підпорядковується законодавству держави перебування, тобто нормам конституції держави, спеціальним законам про правовий статус іноземців, та ін. На іноземних громадян може поширюватися дія законодавства держави їх громадянства, а на осіб без громадянства – законодавство держави їх постійного місця проживання. Статус цих осіб також визначається міжнародними угодами.

Даючи відповідь на дане питання студенту (курсанту) необхідно сформулювати визначення понять „правоздатність” та „дієздатність”, зазначити моменти їх виникнення та припинення, навести відповідні приклади із законодавства конкретних держав. Так, цивільна правоздатність у фізичної особи виникає з моменту народження, а цивільна дієздатність – при досягненні визначеного в законі віку, тобто повнолітті (наприклад, у Франції та Україні повноліття наступає з 18 р., а у Аргентині – з 22 років).

Через розбіжності в законодавстві держав щодо регулювання віку настання дієздатності, виникають колізії, які вирішуються наступним чином: у державах „сім'ї континентального права” дієздатність іноземних громадян визначається за законом їх громадянства, а щодо осі без громадянства – за законом їх місця проживання; для держав „сім'ї загального права” є характерним застосування закону доміцілію, тобто місця постійного місця проживання. Розповідаючи про правовий статус іноземців за національним законодавством студенту (курсанту) потрібно проаналізувати положення Розділу II Колізійні норми щодо правового статусу фізичних та юридичних осіб Закону України „Про міжнародне приватне право” (статті 16-24).

Відповідь на друге питання потрібно почати із визначення поняття юридичної особи та визначення її правового статусу.

Щодо особистого статуту юридичної особи, потрібно зазначити, що він відображає національну приналежність юридичної особи, визначає порядок створення та ліквідації юридичної особи, передбачає її організаційну форму та правоздатність. На сьогодні пропонується кілька доктринальних підходів до вирішення цієї проблеми, а саме теорії: інкорпорації, осідлості, центра експлуатації та контролю. Студенту (курсанту) необхідно виділити основний зміст кожної з названих теорій та вказати на критерії особистого статуту закладені в їх основу. Розповідаючи про правовий статус юридичних осіб за національним законодавством студенту (курсанту) потрібно проаналізувати положення Розділу II Колізійні норми щодо правового статусу фізичних та юридичних осіб Закону України „Про міжнародне приватне право” (статті 25 - 29).

Поряд з фізичними та юридичними особами окремим суб'єктом МПП виступає також держава. Як суб'єкт міжнародного приватного права держава може вступати у відносини з приводу отримання майна за договором дарування, у спадок за заповітом чи за законом. При цьому її правовий статус може відрізнятися від статусу інших суб'єктів права. Як спадкоємець держава опиняється у ролі носія будь-яких суб'єктивних цивільних прав, за винятком тих, що пов'язані з особистістю суб'єкта. Остання обставина виключає можливість переходу цих прав до інших осіб. Держава може бути стороною у правовідносинах, що виникають із продажу іноземцям з аукціону чи іншим чином цінних паперів. Вона є стороною в концесійних договорах, у відносинах з іноземного інвестування, спорудження будівель для своїх представництв за кордоном, власником будівель, іншого майна, їх оренди чи оренди земельної ділянки. Держава може бути також учасником спільних підприємств. Вона несе відповідальність за свої дії, як будь-який інший суб'єкт міжнародного приватного права. У всіх правовідносинах від імені держави, як суб'єкта міжнародного приватного права, діють уповноважені нею суб'єкти: наприклад, уряд, закордонні представництва, окремі службові або посадові особи. У вказаних відносинах держава є особливим суб'єктом права. Немає такого наддержавного органу, який наділив би її правами юридичної особи. Цей суверен сам наділяє інших суб'єктів такими правами, але не присвоює собі статусу юридичної особи. Завдяки такій властивості, як суверенітет, держава може виступати у відносинах, що регулюються нормами як міжнародного публічного права, так і приватного.

В межах даного питання студенту (курсанту) необхідно зупинитися на аналізі поняття та видів імунітету держави. Термін "імунітет" у перекладі з латинської мови означає звільнення від чогось. Імунітет держави у широкому застосуванні - це принцип, згідно з яким до держави або її органів не може бути заявлений позов в іноземному суді без її згоди.

У міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої. Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності. Це означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами, майном. Такий статус характеризується як par in parem non habet imperium - рівний над рівним не має влади.

У теорії та практиці держав розрізняють декілька видів імунітету: 1) судовий; 2) від попереднього забезпечення позову; 3) від примусового виконання рішення; 4) майновий (власності). Застосування імунітету вважається загальновизнаним у сучасній міжнародно-правовій практиці. Проте нині немає єдності в розумінні обсягу та сфери застосування цього принципу. Тому доктрині та практиці різних правових систем відомі дві теорії розуміння імунітету держави: імунітету абсолютного та функціонального (обмеженого). В рамках даного питання студентам (курсантам) необхідно звернути увагу на статтю 30 Участь держави та юридичних осіб публічного права у приватноправових відносинах з іноземним елементом Закону України „Про міжнародне приватне право”.

Самостійна робота

• Правове становище громадян України за кордоном.

• Класифікація юридичних осіб в міжнародному приватному праві.

• Діяльність українських юридичних осіб за кордоном.

Методичні вказівки

Порядок виїзду громадян України за кордон і повернення в Україну врегульований Конституцією України, а більш детально - Законом України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”. Студентам (курсантам) потрібно опрацювати дані нормативно-правові акти та визначити, які документи дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за кордоном.

Правовий статус громадян України за кордоном визначається насамперед законодавством держави їх перебування, а також нормами міжнародних договорів, міжнародними звичаями та загальними принципами міжнародного права. Студентам (курсантам) рекомендується, за допомогою Консульського статуту України, визначити обов'язки консула, які направлені на забезпечення прав громадян України в країні перебування. Громадяни України також можуть звертатися за захистом порушених прав до компетентних органів держави перебування. Будь-яке обмеження цивільних прав громадян України за кордоном вважається дискримінаційним і є недопустимим. Проте залишається можливим застосування до громадян України реторсії з боку держави перебування.

Переходячи до питання класифікації юридичних осіб студентам (курсантам) варто звернути увагу на те, що різноманітність класифікацій юридичних осіб зумовлена особливостями правових систем і критеріями класифікації. За підставами виникнення виокремлюються юридичні особи публічного права (підстава створення – акт публічноо права, закон чи адміністративно-правовий акт) та юридичні особи приватного права (підстава створення – акт приватноправового характеру). Переважну більшість юридичних осіб становлять суб'єкти господарювання, яких поділяють на одноосібні та колективні. Найбільш поширеними є колективні суб'єкти, об'єднання підприємців, які поділяють на „об'єднання осіб” і „об'єднання капіталів”. Мова йде про товариства або партнерства та корпорації. Доцільно зупинитися на характеристиці таких видів об'єднань підприємств як асоціація, корпорація, концерн, консорціум.

Відповідаючи на дане питання студенту (курсанту) необхідно вказати, що слово "корпорація" в перекладі з латини означає об'єднання, спілки, які створюються для досягнення певних цілей. "Транснаціональний'' - такий, що виходить за межі однієї держави, пов'язаний з міжнародною або регіональною діяльністю. Отже, ТНК - це спілки, об'єднання, діяльність яких не обмежена рамками однієї нації або держави. ТНК притаманні такі ознаки: 1) економічно єдина система; 2) група самостійних підприємств; 3) діяльність проводиться на території кількох держав; 4) структурні підрозділи є суб'єктами національного права; 5) керівництво та контроль здійснюється з єдиного центру; 6) корпорація знаходиться поза юрисдикцією окремої держави, групи держав або міжнародних організацій.

За характером взаємовідносин з материнським підприємством залежні підприємства поділяються на: 1) філії; 2) дочірні підприємства; 3) спільні підприємства. Філії не є юридичними особами, діють на підставі положення, затвердженого для них материнським підприємством. Дочірні підприємства утворюються в договірному порядку або ж їхня залежність від материнського підприємства визначається тим, що останнє має акції дочірнього підприємства. Спільні підприємства (змішані товариства) мають у своєму статутному фонді частку, що належить і національному капіталові.

ТНК поділяються на декілька груп. По-перше, це корпорації, національні за своїм капіталом, але міжнародні за сферою діяльності (наприклад, «Дженерал моторз», «Форд Моторз», «Фольксваген» - ФРН; «Філіпс» - Нідерланди). По-друге, це ТНК, які є міжнародними за своїм капіталом та за сферою діяльності. На відміну від першої групи ТНК, вони належать капіталові декількох держав. Це - англо-голландські концерни: нафтовий «Роял датч - Шелл», хіміко-харчовий «Юнілевер»; англо-американо-канадський нікелевий трест «Інтернешнл нікл компані оф Кенада». Спільним для цих двох груп є те, що ці монополії створені як юридичні особи однієї держави, хоча можуть мати в інших країнах численні філії, дочірні підприємства тощо. З правового погляду вказані монополії не в міжнародними юридичними особами, хоча термін «міжнародний» застосовується і в офіційних назвах деяких із них. По-третє, це численні картелі й синдикати, об'єднання виробничого та виробничо-технічного характеру, що не є юридичними особами.

У зв'язку з діяльністю ТНК у міжнародній практиці виникло питання про визнання їх міжнародними юридичними особами. Нині такими вважаються особи, створені: 1) безпосередньо міжнародним договором або 2) на підставі національного законодавства, прийнятого відповідно до міжнародного договору.

Розкриваючи останнє питання студентам (курсантам) потрібно вказати, що організації, наділені статусом юридичної особи, вправі здійснювати діяльність, яка виходить за межі України, відповідно до національного законодавства, законодавства іноземної держави, міжнародних договорів. Законодавство України визначає зміст особистого статуту організацій — юридичних осіб, виду їх діяльності у міжнародному господарському обігу. Законодавство іноземних держав регламентує питання допуску українських суб'єктів господарювання на власну територію, визначає сфери та умови їхньої діяльності. Межі здійснення діяльності суб'єктів господарювання за кордоном залежать від поширення на них певного виду правового режиму (національного, недискримінаційного, найбільшого сприяння чи спеціального). У більшості випадків іноземне законодавство передбачає для організацій — юридичних осіб національний режим, тобто вони можуть здійснювати господарську діяльність на тих самих умовах і в такому самому обсязі, що й національні суб'єкти господарювання. Міжнародні договори можуть регламентувати питання правового режиму, який надається суб'єктам господарювання України за кордоном, сфери їхньої діяльності, оподаткування, транзиту тощо.