Питання для самоконтролю знань

1. Що таке делікт у міжнародному приватному праві?

2. Що таке статут деліктного зобов'язання?

3. Яким чином може проявлятись іноземний елемент у деліктних зобов’язаннях?

4. Які фактори мають визначальне значения при врегулюванні деліктних зобов’язань за участю іноземного елемента?

5. Які колізійні прив'язки регулюють деліктні зобов'язання з іноземним елементом?

6. Яким чином реалізується у деліктному статуті колізійна прив’язка до закону доміцилію?

7. Як охарактеризувати колізійну прив’язку автономії волі сторони у виборі статуту деліктного зобов’язання?

8. Які колізійні прив’язки передбачені законодавством України до врегулювання деліктних зобов’язань з іноземним елементом?

Матеріали, що рекомендуються для вивчення

Правові акти:

1. Брюссельська конвенція про відповідальність операторів ядерних суден від 1962 p.

2. Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 р.

3. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 р.

Підручники, монографії та наукові статті:

1. Богуславский М.М. Международное частное право. 5-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2005. — 604 с.

2. Звеков В.П. Международное частное право. Курс лекций. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 686 с.

3. Міжнародне приватне право // Навчальний посібник // За загальною редакцією професора В.М. Гайворонського, професора В.П. Жушмана // Київ. – Юрінком Інтер. – 2007.

4. Міжнародне приватне право: підручник для студ. юрид. вищ. навч. закл. / За ред. професора В.П. Жушмана - Х.: Право, 2012. — 320 с.

5. Міжнародне приватне право. Навчальний посібник. / За ред. С.Г. Кузьменка. – К.: ЦУЛ, 2010. — 316 с.

6. Международное частное право : учебник / отв. ред. Г.К. Дмитриева. -Изд. 3-е, перераб. и доп.. -М.: Проспект, 2010. -655 с.

7. Международное частное право. Учебник для вузов. / Под ред. Н.И. Марышевой.– М.: Юрид. фирма «КОНТРАКТ», «ИНФРА-М», 2000.–532 с.

8. Скаридов А.С. Международное частное право: Учеб. Пособие. 3-е изд. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. – 397 с.

9. Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. Підручник. / Г.С. Фединяк, Л.С. Фединяк. – К.: Атіка, 2009.

10. Чубарєв В.Л. Міжнародне приватне право. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2006. - 608 с.

11. Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: Академічний курс: Підручник для студ. Вищ. Навч. Закл. / О.Х. Юлдашев – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 352 с.

Тема 8. Трудові відносини в міжнародному приватному праві

План семінарського заняття

1. Правове регулювання міжнародних трудових відносин.

2. Колізійні принципи в сфері міжнародних трудових відносин.

3. Праця громадян України за кордоном.

4. Праця іноземців в Україні.

Методичні вказівки

Предметом регулювання МПП, поряд з цивільно-правовими відносинами, виступають трудові відносини, які виходять за рамки однієї держави. Прикладом трудових відносин ускладнених „іноземним елементом”, є: праця громадян даної країни на іноземних наймачів у країні і за кордоном (трудова міграція громадян, праця в закордонних спільних підприємствах); відрядження громадян для праці за кордоном; робота на підприємствах, які є юридичними особами згідно з національним правом, але належить іноземному капіталу і входять до орбіти транснаціональних корпорацій; праця іноземців на різних підставах.

Під час розгляду даної теми студенту (курсанту) необхідно звернути увагу на особливості правового регулювання трудових відносин за законодавством іноземних держав та законодавством України (Розділ VIII Колізійні норми щодо трудових відносин Закону України „Про міжнародне приватне право”, статті 52-54). Охарактеризувати основні колізійні прив'язки в даній сфері, а саме: закон місця укладання трудової угоди; закон місця роботи; закон місця виробничої діяльності; закон місцезнаходження роботодавця; закон громадянства робітника; закон прапору судна; закон місця реєстрації транспортного засобу. Зазначити в яких країнах і в яких випадках вони застосовуються.

Слід зауважити, що прив’язки колізійних норм міжнародного та внутрішнього законодавства підтверджують те, що всі питання, пов’язані з виконанням праці громадянами України за кордоном, підпадають під регулювання іноземного внутрішнього законодавства (винятки з цього правила встановлює ст. 53 Закону України “Про міжнародне приватне право”). Однак внутрішнє законодавство більшості іноземних країн не розв’язує проблему праці іноземців за принципом повного дозволу на працевлаштування, на зразок вітчизняного, а лише посилається на загальний комплекс прав і обов’язків іноземців. Приступаючи до аналізу особливостей регулювання трудоправового статусу громадян України внутрішнім законодавством інших держав, слід звернути увагу на дві основні форми виникнення трудових правовідносин. Згідно з ними громадяни України можуть працювати за кордоном внаслідок: направлення з метою виконання певної роботи; укладення трудового контракту з конкретним роботодавцем на виконання обумовленої роботи за певний термін. Громадяни України, які постійно проживають на території іноземної держави, можуть працевлаштуватися в ній на підставі законодавства цієї держави. Ним і визначатиметься їхній трудоправовий статус. У період тимчасового перебування за кордоном громадяни України мають право займатися трудовою діяльністю, якщо це не суперечить чинному законодавству України та країни перебування. Громадяни України виконують роботу за кордоном, перебуваючи у службових відрядженнях, працюючи в посольствах, консульствах, представництвах. Під час виконання трудових обов’язків на них поширюється законодавство України. Водночас, окремі питання, скажімо, час відпочинку, можуть регулюватись і нормами іноземного права. Громадяни України можуть працювати у змішаних товариствах, підприємствах різних форм власності на підставі укладеного з ними контракту, підпорядковуючись законодавству держави, визначеному в контракті. Законодавство України поширюється на спеціалістів, які працюють за кордоном на підставі угод між організаціями різних держав, які, своєю чергою, укладаються на виконання міждержавних договорів економічного, науково-технічного та іншого співробітництва. При цьому працівники залишаються у трудових відносинах з організацією, що відрядила їх за кордон. З питань працевлаштування, здійснення своїх трудових і соціальних прав, з питань соціального забезпечення громадяни України, працедавці іноземних держав та інші компетентні установи повинні керуватися нормами дво- та багатосторонніх договорів. Тому опрацьовуючи дане питання студентам (курсантам) потрібно звернути увагу на положення наступних міжнародних договорів: угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 pоку; угоди між Урядом України та Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 28 липня 1995 року (ратифікованої Законом України 7 травня 1996 pоку); угоди між Урядами України і Республіки Грузія від 9 січня 1995 року (ратифікованої Законом України 22 листопада 1995 pоку); тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 pоку; угоди про порядок переведення та виплати пенсій від 30 липня 1996 pоку, прийнятої для забезпечення виконання вказаної Тимчасової угоди; угоди про співробітництво у галузі трудової міграції та соціального захисту працівників-мігрантів, підписаної державамиучасницями СНД 15 квітня 1994 pоку; угоди про переказ грошових коштів громадян за соціально значимими неторговельними платежами, укладеної між державамичленами СНД та підписаної Україною 9 вересня 1996 pоку; договору між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 19 березня 1998 pоку; договору між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 23 квітня 2001 pоку; договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 23 квітня 2001 року та ін.

Розгляд останнього питання потрібно почати з аналізу положень ст. 26 Конституції України, яка визначає загальну модель провового статусу іноземців в нашій державі. Звернути увагу на поняття іноземний громадянин, назвати основні категорії іноземних громадян. З положень розділу VIII Закону України «Про міжнародне приватне право» випливає, що український законодавець до трудових відносин іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні застосовує класичну колізійну прив’язку закону місця виконання роботи, відсилаючи до внутрішнього законодавства України. Виняток з вказаного правила впроваджує ст. 54 вказаного закону, яка передбачає випадки коли трудові відносини іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні, не регулюються правом України. Студентам (курсантам) необхідно звернути на них увагу, а також вказати як визначено трудовий статус іноземців, що працюють в Україні в Законі України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 4 лютого 1994 р. у ст. 8 та Законі України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. у ст. 2. Потім студентам (курсантам) варто охарактеризувати форми працевлаштування іноземних громадян в Україні, такі як праця за контрактом відповідно до отриманого дозволу (регламентує Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні від 1 листопада 1999 р. та Закон України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 р. набирає чинності в новій редакції з 01 січня 2013 р.); праця за контрактом без дозволу (наприклад, відповідно до п. 5 Положення про Агентство координації міжнародної технічної допомоги, затвердженого Указом Президента України від 26 червня 1995 року, зазначене Агентство може залучати на контрактній основі іноземних учених, фахівців і експертів для консультацій та вивчення проблем, пов'язаних з його діяльністю. Умови праці сторони зазначають у контракті та в ін. випадках). Також потрібно звернути увагу на працю іноземця за контрактом, укладеним суб'єктами господарської діяльності України та іноземної держави; на особливості зайняття іноземцями підприємницькою діяльністю на території України передбачені Законом України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р.; працю іноземців в Україні на спільних підприємствах; здійснення іноземцями в Україні представницьких функцій; трудовий статус іноземців – членів дипломатичного персоналу, співробітників адміністративно-технічного, обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв та підсумовуючи сказане назвати характерні риси правового регулювання праці іноземців в Україні.

Самостійна робота

• Міжнародні договори з питань трудової діяльності та соціального захисту працівників.

Методичні вказівки

В сфері міжнародної праці діє значна кількість міжнародно-правових актів багатостороннього і двостороннього характеру, спрямованих на визначення загального статусу працівника. Основоположне значення у цій сфері належить Загальній декларації прав людини 1948 р., Міжнародному пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 р., Міжнародній Конвенції ООН про захист прав усіх трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей 1990 р. Багато міжнародних актів з питань регулювання праці було прийнято Міжнародною організацією праці (МОП), а також на рівні Європейського Союзу та СНД. Крім цього, важливе значення мають двосторонні домовленості України з окремими державами щодо регулювання трудової діяльності й соціального захисту громадян, які працюють за межами своєї держави.

В рамках даного питання студентам (курсантам) рекомендується ознайомитися з WEB-сайтом Міжнародної організації праці http://www.ilo.org.ua/Pages/default.aspx.