Тема 5. Правочини та договори в міжнародному приватному праві

План семінарського заняття

1. Правове регулювання інститутів правочинів і договорів у міжнародному приватному праві.

2. Поняття і структура зовнішньоекономічного договору (контракту).

3. Колізійні питання зовнішньоекономічних угод.

Методичні вказівки

В рамках першого питання студентам (курсантам) необхідно розмежувати поняття правочин з іноземним елементом, зовнішньоекономічний договір (контракт), міжнародний комерційний правочин та договір споживання.

Даючи відповідь на друге питання студенти (курсанти) повинні визначити характерні риси та структуру зовнішньоекономічного договору (контракту), які закріплені в законодавстві України. Для цього їм потрібно звернути увагу на Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” та Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Колізійні норми внутрішнього законодавства України щодо правочинів та договорів містяться в Розділі III Колізійні норми щодо правочинів, довіреності, позовної давності (статті 31-33), Розділі VI Колізійні норми щодо договірних зобов'язань (статті 43-47) Закону України “Про міжнародне приватне право”. Опрацьовуючи третє питання студенти (курсанти) поинні проаналізувати вказані статті закону.

Для кращого засвоєння матеріалу теми студентам (курсантам) пропонується скласти проект зовнішньоекономічного договору (контракту) використовуючи Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) від 6 вересня 2001 р. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0833-01. Текст положення також міститься в додатку 2 методичної розробки. Для виконання даного завдання студентам (курсантам) також рекомендується ознайомитися з наступними WEB-сайтами:

http://www.un.org/ru/ecosoc/unece/ Сайт ООН, що містить інформацію про Європейську економічну комісію ООН;

www.unece.org Сайт Європейської економічної комісії ООН, що містить інформацію про розроблені типові контракти;

www.ucci.org.ua Сайт Торгово-промислової палати України, де можна знайти інформацію про оформлення зовнішньоторговельних контрактів та документи, що підтверджують їхнє виконання;

www.iccwbo.org Сайт Міжнародної торгово-промислової палати, де можна знайти інформацію про структуру та зміст зовнішньоторговельних контрактів.

Самостійна робота

• Основні положення Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, 1980 р.

• Звичаї міжнародної торгівлі. Lex mercatoria.

Методичні вказівки

Найпоширенішим видом зовнішньоекономічних договорів (контрактів) є міжнародний договір купівлі-продажу. Його укладання регламентується законодавством України та міжнародними договорами, а саме Віденською конвенцією про міжнародний договір купівлі-продажу 1980 р. (Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_003). Україна є учасницею даної конвенції з 1 лютого 1991 р. Студенту (курсанту) необхідно зробити правовий аналіз положень даної конвенції, визначити поняття договору міжнародної купівлі-продажу товарів, форму такого договору, основні права і обов'язки продавця та покупця, відповідальність сторін за порушення контрактних зобов'язань.

Lex mercatoria (або jus mercatorum), як стверджують фахівці, виникло на рубежі ХІ-ХП ст. одночасно з міжнародною торгівлею в основному в межах європейського регіону. Поява концепції Lex mercatoria передувала виникненню системи суверенних європейських держав. Розквіт lex mercatoria у XIII-XIV ст. став своєрідною реакцією купецького співтовариства на нездатність римського права ефективно регулювати міжнародні комерційні відносини. Таким чином, починаючи з XVIII-XIX ст. регулювання міжнародних господарських зв’язків набуло суто національного характеру, а головним методом їх правової регламентації став колізійний метод. Виходячи з різних визначень lex mercatoria, що пропонувалися в юридичній літературі можна визначити його як систему норм, що регулюють транснаціональні торгові відносини, які складаються між приватними особами. На сьогодні концепція lex mercatoria є альтернативним колізійному методу способом правового регулювання зоннішньоекономічних операцій та однією з найбільш суперечливих концепцій міжнародного права. Суперечливість lex mercatoria зумовлена недостатньою визначеністю цього терміна. Термін “lex mercatoria” в перекладі з латинської означає торгове право, проте в юридичній літературі немає єдиної думки щодо цього. Серед принципів торгового закону є головне правило про те, що договори потрібно виконувати згідно з їхніми умовами — pacta sunt servanda. Окрім цього, норми lex mercatoria також мають форми свого існування, однак їм властива певна специфіка, зумовлена неофіційною, недержавною сутністю самого lex mercatoria. Студентам (курсантам) необхідно зупинитися на класифікації джерел lex mercatoria, яка пропонує розділити їх на основні (міжнародні торгівельні звичаї та узвичаєння; норми міжнародного публічного права; загальні принципи права; типові (модельні) закони; рішення міжнародних комерційних арбітражів; типові форми контрактів) і допоміжні (ділова практика; кодекси поведінки; рекомендаційні документи міжнародних організацій; доктрина і праці видатних юристів та ін.). Варто зазначити, що міжнародний торговий звичай є одним з найважливіших джерел lex mercatoria. Це уніфіковане правило поведінки в галузі міжнародної торгівлі, юридично обов'язковий характер якого визнається всіма учасниками торгівлі. Проблема, пов'язана з поняттям “звичай”, полягає в тому, що в доктрині та практиці різних держав немає єдності при використанні термінів, які визначають торговий звичай як правове явище. Відповідно до Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів під терміном “звичай” слід розуміти не тільки правила, яке є правовою нормою і застосовується як така норма, а також і правило, яке не є правовою нормою, але воно вважаєтьсяться таким, що входить до складу волевиявлення сторін за договором. Звичай застосовується, якщо інше не встановлено угодою сторін. На адресу lex mercatoria робиться зауваження щодо недостатньої визначеності торгових звичаїв. Проте останнім часом спостерігається тенденція росту рівня визначеності норм lex mercatoria. Значним кроком вперед в цьому напрямку є розробка і прийняття “Принципів міжнародних комерційних договорів” УНІДРУА (Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_920), які не тільки кодифікують принципи контрактного права, але також спрямовані на подальшу гармонізацію і уніфікацію норм комерційного характеру в різних державах.

Студентам (курсантам) рекомендується ознайомитися з наступними WEB-сайтами:

http://www.unidroit.org/ Сайт Міжнародного інституту з уніфікації приватного права УНІДРУА;

http://www.uncitral.org/uncitral/ru/index.html Сайт Комісії ООН по праву міжнародної торгівлі ЮНСІТРАЛ.