4.6. Особливості режиму живлення в парниках і теплицях

Вирощування розсади і декоративних рослин, не властивих нашим кліматичним умовам, пов’язане зі створенням для них нормальний умов росту. Необхідний тепловий, світловий і повітряний режим забезпечують, вирощуючи в парниках і теплицях.

Для створення необхідного режиму живлення попередньо заготовляють садові землі, фізико-хімічні властивості яких залежать від компонентів, що входять до їх складу. З них пізніше готують земельні суміші гарантує успіх у культивуванні рослин.

Садові землі. Дернова земля найчастіше порівняно з іншими садовими землями застосовується у субстратах. Заготовляють дернову землю трьох видів: важку – з переважанням глини, середню – з однаковим вмістом глини і піску, легку – з переважанням піску.

Починати заготовку землі треба в липні, бо в цей період травостій досягає максимальної висоти. Для цього на луках максимальної висоти. Для цього на луках чи пасовиськах нарізають смужкою дерен завтовшки 25-30 см, завтовшки 10 см. Потім стрічку ріжуть на пласти завдовжки 30-50 см, складають у стоси завтовшки 1,3-1,5 м і завтовшки 1,5 – 2 м на спеціальному майданчику господарського двору. Пласти складають травою до трави, поливаючи гноївкою для прискорення розкладання деревини. Щоб знизити кислотність, кожний шар пересипають вапном із розрахунку 3 кг на 1 м³. У посушливу погоду стос періодично зволожують. Щоб затримати воду, верхню частину стосу роблять двосхилою, зі схилом до середини.

В літку наступного року стос кілька разів перелопачують. Восени, обробивши землю на грохоті, складають під навіс для подальшого використання.

Листяна земля легка, багата на поживні речовини. Роботи починають у період масового листопаду. Використовують листя всіх листяних порід, за винятком дуба і верби, бо в них міститься багато дубильних речовин. Зібране в купи листя поливають гноївкою і утрамбовують. Протягом літа наступного року листяну масу 2-3 рази перелопачують під спорудження тих чи інших об’єктів. Знімають верхній орний шар і складають так, як і дернову землю, штабелями, додаючи фосфорні і калійні добрива. Застосовують, як і дернову, під багато оранжерейних культур.

Вересова земля легка, пориста й пухка. До недавнього часу використовувалась як складова частина при виготовленні земельних сумішей для вирощування деяких рослин.

Мох – сфагнум білий болотяний заготовляють на болотах. Спочатку його сушать, кришать, просіюють і застосовують для пророщування великих насінин, вигонки цибульних, мульчування. У земельних сумішах поліпшує їх гігроскопічність, надає легкості і пухкості.

Деревне вугілля у невеликій кількості вносять у грунт під рослини, які не витримують перезволоження. Воно вбирає зайву вологу, а при висиханні ґрунту повертає її. Потовчене на порошок деревне вугілля використовують як антисептик. Ним припудрюють порізи на живцях, коренеплодах, бульбоцибулинах, корінні.

Пісок застосовують кварцовий, крупнозернистий, ретельно промитий від чужорідних частинок. Використовують при живцюванні, доля покриття насіння, оскільки запобігає розвитку грибів і моху в посівних ящиках. Входить до складу багатьох земельних сумішей, надаючи їм пухкості і пористості. Без попередньої обробки застосовують лише річковий пісок. Морський – добре промивають водою, щоб вилучити сіль.

Субстрати – штучна земельна суміш, яка складається з органічних компонентів (садових земель, торфу, компосту, перегною, деревної стружки, соломи, кори й продуктів мінерального походження). Вони повинні бути достатньо волого-та повітромісткі, що особливо важливе при вирощуванні багаторічних квіткових культур.

Субстрат складають для кожного конкретного випадку залежно від виду вирощуваних квіткових культур.

Для виготовлення субстрату в будь-яку пору року в господарствах завчасу застосовують дво-, трирічний запас садових земель і зберігають в непромерзаючих приміщеннях, складаючи кожний вид в окремі засіки.

Субстрат, який застосовують для садіння рослин, повинен бути неодмінно свіжим, зволоженим, щоб при стиканні він розсипався, а не злипався в тугу грудку.

Гідропоніка. Останнім часом значне місце у вирощуванні декоративно квітучих рослин закритого ґрунту посідає гідропонний метод. Він ґрунтується на замінні земельного субстрату субстратами штучного походження. При цьому необхідні елементи живлення рослина одержує у вигляді розчину, приготовленого в легкозасвоюваній формі, необхідних пропорціях і концентрації та у визначений час.

При вирощуванні рослин на водних розчинах необхідно створювати сприятливі умови для розвитку і живлення кореневої системи:

- постійний доступ повітря до коріння;

- оптимальні умови зволоження середовища, в якому розміщенні корені (при недостачі вологи вони швидко висихають);

- безперебійне надходження живильного розчину до кореневої системи рослини.

Гідропоніку використовують для вирощування квітів, які зрізують (гвоздики, образки (калли), троянди), і горщечкових рослин водним, повітряним, плівковим і субстрат ними методами.

Водна культура – вирощування рослин у рідкому середовищі. Для цього застосовують лотки, наповненні живильним розчином. З верху встановлюють рами, затягнуті сіткою, на які шаром 3-5 см кладуть торф, стружку, мох. На них висівають насіння або садять розсаду. До того часу, поки корені рослин не досягнуть рівня живильного розчину, здійснюють поверхневий полив. У розчині повинна перебувати лише 1/3 кореневої системи, а 2/3 для ліпшої аерації – над розчином.

Повітряна культура (аеропоніка) – вирощування рослин із вільно звисаючою кореневою системою, періодично зволоженою живильним розчином. При такому способі вирощування корені інтенсивно аеруються і, таким чином, швидше поглинають живильні речовини.

Плівочна культура (метод Є.М. Єрмакова) базується на всмоктуваній здатності коренів рослин. Рослини вирощують на пластинах із пористих матеріалів (фторопласт або міпласт), по яких розчин безперервно піднімається до коренів рослини.

Таблиця 4.1

Склад живильних розчинів, г на 1000 л води

Автор розчину	Азотнокислий калій	Фосфорнокислий калій	Азотнокислий калій	Сірчанокислий магній	Аміачна селітра	Сірчанокислий амоній	Суперфосфат	Сечовина	Калійна сіль
Кноп	250	250	1000	250	-	-	-	-	-
Геріке	1010	136	475	120	-	-	-	-	-
Хогленд і Арнон	505	136	475	240	-	-	-	-	-
Чесноков, Базиріна та ін.	500	136	-	300	200	200	-	-	-
Мураш і Горшкова	-	-	-	100	-	-	-	300	750
Абеле	775	-	-	500	375	375	750	-	-
Ващенко (НДІСГ)	500	-	-	300	200	200	-	-	-
Закис (для образків) (калл))	600	-	-	320	240	240	-	-	-
Веске (для гвоздик)	-	330	-	600	-	-	300	-	-

Субстратна культура – найбільш поширений гідропонний метод, який ґрунтується на заміні ґрунту інертними матеріалами. Вони можуть мати мінеральне (гранітна кришка, галька, вермікуліт, перліт, пемзова кришка, галька, вермікуліт, перліт, пемзова кришка, керамзит, піношамот, пісок тощо), і органічне (тирса, стружка, торф, мох, січка) походження.

Субстрати періодично змочують живильними розчинами методом поверхневого зрошення бо підтоплюванням знизу (субіригаційний метод). Використовують також суміші різних субстратів. Вони необхідні тому, що мінеральні матеріали погано утримують вологу й живильні речовини. Добавки органічний субстратів (сфагновий торф, тирса) збільшують загальну вбирну здатність живильного середовища.

Живильні речовини готують, розчиняючи хімічні солі, які містять макро-і мікроелементи. Рецепти деяких розчинів наведені в табл.1.

Рекомендований склад включає лише мікроелементи, а для нормального розвитку рослин необхідно й мікроелементи, які додають у розчин.

З цією метою можна рекомендувати таку суміш (за Хоглендом), мг/л: борна кислота -2,2, сірчанокислий марганець – 1,0, сірчанокислий цинк – 04, сірчанокисла мідь – 0,4, хлористий кобальт – 0, 05, молібденовий амоній – 0,2, йодистий калій – 0,1, сірчанокисле залізо в складі халату – 5,9.

Визначено, що для вирощування рослин оптимальна кислотність розчину повинна коливатись в межах рН 5,0 – 6,7. Якщо ж середовище сильно кисле, його водню токсично діють на рослину (порушується поглинання катіонів), а при лужній реакції частина солей випадає в осад у вигляді фосфорнокислих і вуглекислих солей кальцію, марганцю й заліза, що призводять до порушення здатності рослин поглинати аніони.

Інтенсивність поглинання живильних речовин залежить від концентрації солей в розчині. Вона повинна бути значно нижчою від осмотичного тиску клітинного соку. Для успішного вирощування рослин застосовують живильний розчин із загальною концентрацією солей 1-3 г/л. при вищій концентрації погіршується надходження в рослину води і живильних елементів, що призводять до сповільнення росту, скорочення міжвузлів, зменшення величини листка і, отже, до зниження транспірації.

Тому необхідно систематично (двічі на тиждень) брати пробу на аналіз для контролю за змінами складу живильного розчину.

Устаткування для вирощування рослин гідропонним методом значно відрізняється (якщо воно не запроектоване заново) від того, яким користуються на тепличних комбінатах, і вимагає серйозної модернізації.

Господарство повинно мати резервуар для виготовлення та зберігання живильного розчину, насосну трубопровідність, апаратну і т.ін.

Оранжереї обладнують спеціальними водонепроникними стелажами, пластмаси, а найчастіше – із залізобетону, внутрішню поверхню якого покривають асфальтовим лаком або бітумом №4 (хімічно стійкі матеріали).