15. Трудова дисципліна

Трудова дисципліна ґрунтується на свідомому й сумлінно­му виконанні працівниками трудових обов'язків і є необхід­ною умовою продуктивної праці. Вона забезпечується:

— створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної продуктивної праці;

— свідомим ставленням до праці;

— методами переконання;

— вихованням;

— заохоченнями за сумлінну працю (ст. 140 КЗпП України).

До порушників трудової дисципліни застосовуються ме­тоди дисциплінарного й суспільного впливу. Працівники зобо­в'язані працювати чесно й сумлінно, вчасно і точно виконува­ти розпорядження власника або уповноваженого ним органу, підвищувати продуктивність праці, покращувати якість про­дукції, дотримуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів з охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, бережливо і дбайливо ставитися до май­на власника (ст. 139 КЗпП України).

Внутрішній трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами, затвердже­ними трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу, а також профспілкового органу, що представляє інтереси найманих працівників.

Правила внутрішнього розпорядку визначають основні зобов'язання працівників, власника або уповноваженого ним органу, порядок використання робочого часу, методи заохо­чення за успіхи в роботі, стягнення за порупіення трудової дисципліни та ін.

Основні обов'язки працівників

"Хто вміє міцно стояти, того не можна перекинути. Хто вміє обпер­тися, того не можна звалити"(Дао).

Працівники зобов'язані:

— працювати чесно й сумлінно;

— дотримуватися дисципліни праці та правил внутрішньо­го розпорядку: вчасно приходити на роботу, дотримуватись встановленої тривалості робочого часу, використовувати весь робочий час винятково для продуктивної праці, вчасно і точ­но виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу тощо;

— підвищувати продуктивність праці, вчасно й старанно виконувати роботу за завданнями та нарядами, виконувати норми виробітку і нормовані виробничі завдання;

— чітко виконувати вимоги технологічної дисципліни, не допускати браку в роботі й підвищувати якість продукції;

— виконувати вимоги нормативних актів з охорони праці й техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та про­типожежної безпеки, передбачені Законом України "Про охо­рону праці", що відповідають правилам і інструкціям, ко­ристуватися виданим спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту;

— тримати в порядку робоче місце, а також підтримувати чистоту у виробничому підрозділі й на території підприємс­тва, установи, організації, передавати змінному працівникові робоче місце, устаткування й пристосування в справному ви­гляді та чистоті;

— берегти і зміцнювати власність (ефективно використо­вувати машини, верстати, інструменти, стежити за збережен­ням матеріалів, спецодягу тощо);

— поводитися гідно, утримуватися від дій, що перешкоджа­ють іншим працівникам виконувати їхні трудові обов'язки;

— вживати заходів для негайного усунення причин, що за­важають нормальному виконанню роботи (простій, аварія); за неможливості усунути ці причини самотужки негайно сповістити про це власника або уповноважений ним орган;

— систематично підвищувати виробничу й ділову кваліфі­кацію та ін.

Коло обов'язків (робіт), виконуваних кожним працівни­ком за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, ви­значається Класифікатором професій, технічними правилами, посадовими інструкціями й положеннями, що розробляються і затверджуються на підприємстві, в установі, організації.

Основні обов'язки власника або уповноваженого ним органу

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

— організувати роботу працівників так, щоб кожний пра­цював за своєю спеціальністю і кваліфікацією, мав закріпле­не за ним визначене робоче місце, верстат, машину та ін.;

— вчасно ознайомити працівників із завданням, забезпе­чити здорові й безпечні умови праці, справний стан машин, верстатів, інструментів та іншого устаткування, а також за­паси сировини, матеріалів та інших ресурсів, необхідних для безперебійної ритмічної роботи;

— забезпечити умови для підвищення продуктивності пра­ці шляхом упровадження новітніх досягнень науки, техніки і наукової організації праці, удосконалення організації й об­слуговування робочих місць; механізувати важкі і трудоміст­кі роботи; постійно поліпшувати нормування праці, запро­ваджувати технічно обґрунтовані норми і переглядати за­старілі;

— вчасно розглядати і впроваджувати у виробництво ви­находи і раціоналізаторські пропозиції; підтримувати нова­торів виробництва;

— всебічно зміцнювати трудову і виробничу дисципліну;

— поліпшувати умови праці, виконувати закони і правила з охороні праці; забезпечувати належний технічний стан усіх робочих місць для нормальних умов праці, що відповідають правилам охорони праці, техніки безпеки і виробничої сані­тарії. Якщо у правилах немає вимог, дотримання яких під час виконання робіт необхідне для створення безпечних умов праці, власник або уповноважений ним орган за погодженням із профспілковим органом вживає необхідних заходів;

— упроваджувати сучасні засоби з техніки безпеки, що до­помагають уникнути виробничого травматизму, забезпечу­ють санітарно-гігієнічні умови, виключають можливість ви­никнення професійних та інших захворювань працівників;

— забезпечувати виконання завдань із найменшими затра­тами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів: макси­мально використовувати виробничі потужності, строго дотри­муватися режиму економії, підвищувати рентабельність ви­робництва і збільшувати прибуток;

— удосконалювати організацію заробітної плати з метою підвищення матеріальної зацікавленості працівників у ре­зультатах власної праці;

— постійно контролювати дотримання працівниками пра­вил з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної безпеки;

— видавати заробітну плату в установлені терміни, не рід­ше ніж 2 рази на місяць;

— забезпечувати планування кар'єри працівників, систе­матичне підвищення їхньої виробничої і ділової кваліфіка­ції, створювати необхідні умови для суміщення роботи з на­вчанням;

— з повагою ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати їхні побутові умови.

Заохочення за успіхи в роботі

За успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації застосовуються будь-які види заохочень, передбачені в за­тверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку (ст. 143 КЗпП України). Заохочення бувають:

— моральні (оголошення подяки, нагородження почесною грамотою тощо);

— матеріальні (видача премій, нагородження коштовним подарунком);

— надання переваг і пільг (надання житла в першу чергу, пільгової — за неповну оплату або безплатно — путівки в бу­динок відпочинку, санаторій та ін.; виділення будівельних матеріалів або надання позички на будівництво індивідуаль­ного житлового будинку тощо) (ст. 145 КЗпП України);

— заохочення за особливі трудові заслуги (ст. 146 КЗпП України). Успішне і сумлінне виконання трудових обов'язків працівником враховується при реалізації його кар'єри.

За особливі трудові заслуги працівників представляють у вищі органи для заохочення, нагородження орденами, меда­лями, почесними грамотами, нагрудними знаками і для при­своєння почесних звань та звання кращого працівника за цією професією.

Представлення до нагороди провадиться трудовими колек­тивами підприємств, установ та організацій, міністерствами і відомствами України, органами державної виконавчої влади, затверджується указами, постановами і розпорядженнями Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України.

Заохочення, як правило, оголошуються наказом або розпо­рядженням власника чи уповноваженого ним органу. Відо­мості про заохочення заносяться до трудової книжки праців­ника (за винятком премій, передбачених системою оплати праці, або коли виплата їх має регулярний характер).

Стягнення за порушення трудової дисципліни

За порушення трудової дисципліни до працівників може бути застосовано одну з мір стягнення:

— догану;

— звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисциплі­ну для окремих категорій працівників може бути передбаче­но й інші дисциплінарні стягнення (ст. 147 КЗпП України).

Порушення трудової дисципліни — це невиконання або виконання на неналежному рівні працівником покладених на нього трудових обов'язків. Не можуть вважатися порушен­ням трудової дисципліни відмова неповнолітнього працівника виконувати понаднормові роботи (ст. 63 КЗпП України), невиконання працівником трудових обов'язків через його недостатню кваліфікацію, у зв'язку з непрацездатністю або коли немає належних умов для виконання роботи.

Дисциплінарні стягнення накладаються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, призначення і за­твердження на посаду) працівника (ст. 147 КЗпП України).

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідаль­ність згідно зі статутом, положеннями й іншими актами зако­нодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також вищими органами.

Працівників, які займають виборні посади, може бути звільнено тільки за рішенням органу, що їх обрав, і тільки на підставах, передбачених законодавством.

Для визначення ступеня провини працівника, який учи­нив дисциплінарний проступок, тяжкості проступку і за­подіяної ним шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, до застосування дисциплінарного стягнення власник або упов­новажений ним орган має зажадати від порушника трудової дисципліни пояснення (у письмовій формі). Якщо працівник, котрий порушив трудову дисципліну, відмовляється його дати, складається акт. Акт складається й у випадку, коли пра­цівник, що з'явився на роботі в нетверезому стані, відмо­вляється пройти медичний огляд для визначення ступеня сп'яніння.

Наказ, яким оголошено стягнення, без наявності пояснен­ня працівника або акта не має юридичної чинності.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути за­стосовано тільки одне дисциплінарне стягнення.

При виборі виду стягнення власник або уповноважений ним орган має враховувати ступінь тяжкості вчиненого про­ступку, обставини, за яких вчинено проступок, ставлення працівника до виконання своїх обов'язків і його поведінку до вчинення проступку.

Дисциплінарне стягнення накладається власником або уповноваженим ним органом безпосередньо після виявлення проступку, однак не пізніше одного місяця з дня його вияв­лення (ст. 148 КЗпП України).

Час перебування працівника, який учинив дисциплінар­ний проступок, у відпустці або час його відсутності на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (якщо підтверджено відповідними медичними документами) в цей місячний тер­мін не зараховується.

Дисциплінарне стягнення також не може бути накладено пізніше, ніж через 6 місяців із дня вчинення проступку.

Якщо наказ про накладення стягнення було видано після встановлених термінів, то він не має юридичної сили.

Наказ (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу про накладення стягнення повідомляється працівни­кові під розписку.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено працівни­ком у порядку, передбаченому при розгляді індивідуальних трудових спорів (гл. XV КЗпП України).

Дисциплінарне стягнення, застосоване до працівника, діє протягом року. Якщо протягом цього часу працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважаєть­ся таким, що не мав дисциплінарного стягнення (ст. 151 КЗпП України).

Якщо працівник не вчинив нового порушення трудової дисципліни і при цьому проявив себе як свідомий працівник, власник або уповноважений ним орган відповідним наказом (розпорядженням) може зняти застосоване раніше дисциплі­нарне стягнення до закінчення річного терміну.