13. Відпустка працівників

Право щорічної відпустки мають громадяни, які перебува­ють у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також працюють за трудовим дого­вором із фізичною особою.

При цьому за ними зберігаються:

— місце роботи (посада);

— заробітна плата (ст. 74 КЗпП України).

Тимчасові й сезонні працівники також мають право на від­пустку (пропорційно відпрацьованому часу).

Працівникам, які працюють за сумісництвом, відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою на основній роботі.

За бажанням працівника в разі його звільнення (крім звіль­нення за порушення трудової дисципліни) йому зобов'язані надати невикористану відпустку з подальшим звільненням. У цьому випадку датою звільнення є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням тер­міну трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки цілком або частково перевищує термін трудового договору. У такому разі дія трудового договору продовжується до закінчення від­пустки (ст. 2, 3, 24 Закону України "Про відпустки").

Види відпусток

Законом України "Про відпустки" (ст. 4) встановлюються такі види відпусток:

1) щорічні:

— основна відпустка (ст. 6 Закону);

— додаткова відпустка за роботу в шкідливих і важких умовах (ст. 7 Закону);

— додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону);

— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткова відпустка у зв'язку з навчанням (ст.13,14 і 15 Закону);

3) творча відпустка (ст. 16 Закону);

4) соціальні відпустки:

— у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 Закону);

— для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (ст. 18 Закону);

— додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону);

5) відпустка без збереження заробітної плати (ст.25, 26 За­кону).

Колективним договором, угодою або трудовим договором можуть установлюватися й інші види відпусток.

Тривалість щорічних відпусток

Мінімальна тривалість щорічної основної відпустки за від­працьований робочий рік, що відраховується з дня укладення трудового договору, становить 24 календарних дні (ст. 6 Зако­ну України "Про відпустки").

Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятим на відкритих гірничих роботах, на роботах на по­верхні шахт, розрізів, кар'єрів і копалень, на будівельно-мон­тажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні і збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні зі збільшенням за кожних 2 відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах і в розрізах, кар'єрах та копальнях глибиною 150 метрів та глиб­ше, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 ка­лендарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах та копальнях глибиною до 150 метрів — 24 кален­дарних дні зі збільшенням на 4 календарних дні при стажі ро­боти на цьому підприємстві 2 роки і більше.

Працівникам лісової промисловості та лісового господарс­тва, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісопромислових господарств, постійних лісо­заготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підпри­ємств, а також лісництв надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів згідно зі Списком робіт, про­фесій і посад, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 № 346.

Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних час­тин надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 ка­лендарних днів, невоєнізованим працівникам гірничоряту­вальних частин — 24 календарних дні зі збільшенням за кож­них 2 відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівни­кам освіти та науковцям надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 570.

Інвалідам І і II груп надається основна відпустка триваліс­тю ЗО календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календар­них днів.

Особам віком до 18 років надається щорічна основна від­пустка тривалістю 31 календарний день.

Сезонним і тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно відпрацьованому робочому часу. Список сезон­них робіт і сезонних галузей затверджено Постановою Кабіне­ту Міністрів України від 28.03.98 № 278.

Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих чин­ників, згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України. При цьому конк­ретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колек­тивним або трудовим договором залежно від результатів атес­тації робочих місць за умовами праці і часу зайнятості праців­ника в цих умовах (ст. 7 Закону України "Про відпустки").

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається:

— окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним наван­таженням або виконується в особливих природних географіч­них і геологічних умовах підвищеного ризику для здоров'я, — тривалістю до 35 календарних днів згідно зі Списком ви­робництв, робіт, професій і посад, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1290;

— працівникам із ненормованим робочим днем — три­валістю до 7 календарних днів згідно зі Списком посад, робіт і професій, прийнятим колективним договором або угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер роботи встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах відповідно до Рекомендацій про порядок надан­ня працівникам із ненормованим робочим днем щорічної до­даткової відпустки за особливий характер праці, затвердже­них наказом Міністерства праці і соціальної політики Украї­ни від 05.02.98 № 18.

Святкові і неробочі дні при визначенні тривалості відпуст­ки не враховуються (ст. 73 КЗпП України).

Норми законодавства про тривалість щорічних додаткових відпусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці і за особливий характер праці набирають чинності з 1 січня 1998 р.

Відповідно до законодавства зберігаються відпустки рані­ше встановленої тривалості працівникам:

— зайнятим на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці (до 1 січня 1998 p.);

— особам, які користувалася відпусткою більшої трива­лості, ніж це передбачено Законом України "Про відпустки", на увесь час їхньої роботи на даному підприємстві, в уста­нові, організації на посадах, що давали їм право на цю від­пустку (постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 50596-ВР"). Тривалість установлених законо­давством основної і додаткової відпусток не може бути змен­шено власником або уповноваженим ним органом ні само­стійно, ні за домовленістю з працівником.

Відпустки більшої тривалості, ніж це передбачено законо­давством, можуть встановлюватися працівникам відповідно до прийнятого на підприємстві, в організації колективного договору.

Порядок надання відпусток

Загальна тривалість щорічних основної і додаткової від­пусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів (ст. 10 Закону України "Про відпустки").

Щорічні додаткові відпустки надаються понад щорічні основні відпустки на одній із підстав, обраних працівником. Порядок надання додаткових відпусток на кількох підставах запроваджується Кабінетом Міністрів України.

Такі відпустки на бажання працівника можуть надаватися одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.

Щорічні основна і додаткова відпустки надаються праців­никові з таким розрахунком, щоб їх було використано, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівникові на щорічні основну і додаткову відпус­тки повної тривалості в перший рік роботи надається після закінчення 6 місяців безперервної роботи на цьому підпри­ємстві, в установі, організації.

У разі надання працівникові таких відпусток до закінчен­ня 6-місячного терміну безперервної роботи їхня тривалість визначається пропорційно відпрацьованому часу.

Щорічні відпустки повною тривалістю до закінчення 6-мі­сячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на бажання працівника надаються:

— жінкам — перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та по­логами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

— інвалідам;

— особам віком до 18 років;

— чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами;

— особам, звільненим після проходження строкової війсь­кової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби їх було прийнято на роботу протягом З місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце про­живання;

— сумісникам — одночасно з відпусткою за основним міс­цем роботи;

— працівникам, які успішно навчаються в навчальних за­кладах і бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лаборатор­них та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

— працівникам, які не використали на попередньому місці роботи цілком або частково щорічну основну відпустку і не отримали за неї грошової компенсації;

— працівникам, які мають путівку (курсівку) на санатор­но-курортне (амбулаторно-курортне) лікування;

— батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

— в інших випадках, передбачених законодавством, ко­лективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий і наступні роки роботи мо­жуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, що підтверджуються власником або уповноваженим ним орга­ном і профспілковим комітетом за погодженням із профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудо­вим колективом органом, і доводиться до відома всіх праців­ників. При упорядкуванні графіків враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників і можливості для їхнього відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, погоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, зобов'язаним повідомити працівникові про дату початку відпустки не піз­ніше як за 2 тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, наданих працівникам. Деяким категоріям працівників щорічні відпустки надаються на їхнє бажання в зручний для них час. Такі пільги мають:

— особи віком до 18 років;

— інваліди;

— жінки — перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та по­логами або після неї;

— жінки, які мають 2 і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

— самотні матері (батьки), які виховують дитину без бать­ка (матері), опікуни, піклувальники або інші самотні особи, котрі фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

— дружини (чоловіки) військових;

— ветерани праці й особи, які мають особливі трудові за­слуги перед Батьківщиною;

— ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється чин­ність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту";

— батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

— в інших випадках, передбачених законодавством, ко­лективним або трудовим договором.

Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам установ освіти щорічні відпустки повної тривалості в перший і наступні робочі роки надаються в період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки на їхнє бажання приєднуються до часу проведення настановчих занять, вико­нання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, до часу підготування і захисту дипломного проекту й інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки на бажання цих працівників надаються з таким розрахунком, щоб їх можна було використати до початку занять у цих за­кладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості на­даються в літній період наприкінці театрального сезону неза­лежно від часу прийняття на роботу.

Щорічну відпустку на вимогу працівника має бути перене­сено на інший період у разі:

— порушення власником або уповноваженим ним органом терміну повідомлення працівнику про час надання відпустки;

— невчасної виплати працівникові заробітної плати за час щорічної відпустки.

Щорічну відпустку має бути перенесено на інший час або продовжено у разі:

— тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку;

— виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо відповідно до законодавства він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням за­робітної плати;

— настання терміну відпустки у зв'язку з вагітністю та по­логами;

— збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з на­вчанням.

Щорічну відпустку з ініціативи власника або уповноваже­ного ним органу як виняток може бути перенесено на інший час тільки за письмовою згодою працівника і за погодженням із профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, якщо надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відобразитися на нормальному процесі роботи підприємства (організації) і за умови, що частину відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використано в поточному ро­бочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її на­дання встановлюється за погодженням між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, які зумовили перенесення відпустки на інший період, наста­ли під час її використання, то невикористана частина щоріч­ної відпустки надається після закінчення дії причин, що пе­рервали її, або за погодженням сторін переноситься на інший час, однак не пізніше ніж за 12 місяців після закінчення робо­чого року, за який надається відпустка.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної трива­лості протягом 2 років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років і працівникам, котрі мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу в шкід­ливих і важких умовах або з особливим характером праці.

Щорічну відпустку на прохання працівника можна роз­поділити на частини будь-якої тривалості за умови, що основ­на безперервна її частина буде становити не менше 14 кален­дарних днів.

Невикористану частину щорічної відпустки необхідно на­дати працівникові, як правило, до закінчення робочого року, однак не пізніше ніж за 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відкликання із щорічної відпустки допускається за згодою працівника тільки для запобігання стихійному лихові, уник­нення виробничої аварії або негайного усунення їхніх наслід­ків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства (організації) із дотриман­ням умови, що основна безперервна частина відпустки буде становити не менше 14 календарних днів (ст. 12 Закону Украї­ни "Про відпустки").

Працівникові, який допустив прогул (включно з працівни­ками, котрі були відсутні на роботі більше 3 годин протягом робочого дня безперервно або сумарно), щорічна відпустка зменшується на кількість днів прогулу (Постанова Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 28.07.83 № 745). Відпустка змен­шується за той робочий рік, у якому було зроблено прогули, незалежно від того, в якому періоді вона використовувалася. Надання або зменшення тривалості відпустки оформляєть­ся наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Обчислення стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку

До стажу роботи, який дає право на щорічну основну від­пустку, зараховуються:

— час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робочого дня) протягом року, за який надається відпустка;

— час, коли працівник фактично не працював, однак за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (поса­да) і заробітна плата цілком або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу внаслідок незаконного звіль­нення або переведення на іншу роботу);

— час, коли працівник фактично не працював, однак за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога з державного соціального страхування, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

— час, коли працівник фактично не працював, однак за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувала­ся заробітна плата (перебування відповідно до законодавства у відпустці без збереження заробітної плати, наданій праців­никові в обов'язковому порядку, а також у відпустці без збе­реження заробітної плати в разі простою підприємства на умовах, визначених колективним договором), за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за ди­тиною до досягнення нею 6-річного віку;

— час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше як 10 місяців на денних відділеннях професійно-тех­нічних навчальних закладів освіти;

— час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі з ліквідацією, реорганізацією або пере­формуванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

— інші періоди роботи, передбачені законодавством.

До періоду, коли працівник не працював, однак за ним зберігалися місце роботи і заробітна плата (цілком або частко­во) належать:

— час виконання працівником державних або громадсь­ких обов'язків (ст. 119 КЗпП України);

— час перебування працівника в службових відрядженнях (ст. 121 КЗпП України);

— час перебування працівника на навчальних і спеціаль­них зборах (ст. 29 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу");

— час перебування працівника відповідно до законодавс­тва в навчальних відпустках;

— час перебування працівника в медичній установі на об­стеженні, яке він зобов'язаний згідно зі ст. 169 і 191 КЗпП України проходити (ст. 123 КЗпП України);

— час вимушеного прогулу, викликаного незаконним звільненням, переведенням на іншу роботу чи затримкою ви­дачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (ст. 235 КЗпП України).

До стажу роботи, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачу­валася допомога з державного соціального страхування, вхо­дять:

— час захворювання, пов'язаного з втратою працездат­ності;

— час перебування на санаторно-курортному лікуванні;

— період догляду за хворим членом сім'ї;

— період перебування в карантині;

— час перебування в стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства при протезуванні;

— час захворювання, пов'язаного з втратою працездат­ності матері, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку або дитиною-інвалідом віком до 16 років.

При обчисленні виробничого стажу, який дає право на щорічну відпустку, тривалість робочого дня значення не має. Не зараховуються до стажу, який дає право на щорічну від­пустку:

— час відпустки для догляду за дитиною (ст. 181 КЗпП України);

— період, коли за працівником зберігалося місце роботи (посада) і в нього був лікарняний листок, однак допомога з дер­жавного соціального страхування йому не виплачувалася;

— час перебування працівника в лікувально-трудовому профілакторії.

До стажу роботи, який дає право на щорічну додаткову від­пустку, зараховуються:

— час фактичної роботи у шкідливих, важких умовах або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, вста­новленого для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;

— час щорічних основної і додаткової відпусток за роботу у шкідливих, важких умовах і за особливий характер праці;

— час роботи вагітних жінок, переведених на підставі ме­дичного висновку на легшу роботу, на якій вони не піддають­ся впливу несприятливих виробничих чинників.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підпри­ємство, цілком або частково не використав щорічних основ­них і додаткових відпусток, то до стажу роботи, який дає пра­во на щорічні основну і додаткову відпустки, зараховується час, не використаний за ці відпустки на попередньому місці роботи.

Порядок розрахунку тривалості відпусток

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про відпустки" при наданні відпусток із 1 січня 1997 р. розрахунок їхньої тривалості про­вадиться в календарних днях незалежно від того, за який пе­ріод вони надаються.

Календарними вважаються всі дні за календарем. При цьо­му якщо в розрахунковому періоді є святкові і неробочі дні (ст. 73 КЗпП України), то вони не враховуються при визна­ченні тривалості відпусток, тобто відпустка продовжується на кількість цих днів, але вони не оплачуються. Переведення робочих днів у календарні провадиться в такому порядку: тривалість відпустки в робочих днях множиться на 7, тобто на тривалість тижня в календарних днях, і ділиться на 6, тоб­то на тривалість робочого тижня (відповідно до якої розрахо­вувалася відпустка до набрання чинності Законом України "Про відпустки").

Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням

"Освіта — це вміння правильно діяти в будь-яких життєвих ситуа­ціях" (Джон Хіббен).

Відпустка у зв'язку з навчанням у середніх навчальних закладах. Працівникам, які навчаються без відриву від ви­робництва в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, надається додаткова оплачува­на відпустка на період складання:

— випускних іспитів в основній школі — тривалістю 10 ка­лендарних днів;

— випускних іспитів у старшій школі — тривалістю 23 ка­лендарних дні;

— перевідних іспитів в основній і старшій школах — від 4 до 6 календарних днів без урахування вихідних.

Працівникам, які складають іспити екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана відпуст­ка тривалістю відповідно 21 і 28 календарних днів (ст. 13 За­кону України "Про відпустки").

Керівники підприємств, установ, організацій можуть на­давати без збитку для виробничої діяльності працівникам, які навчаються в цих закладах, на їхнє бажання в період на­вчального року 1—2 дні на тиждень без збереження заробіт­ної плати (ст. 210 КЗпП України).

Відпустка у зв'язку з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах. Працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних навчальних закладів, надається додаткова оплачувана відпустка для під­готовки і складання іспитів загальною тривалістю 35 кален­дарних днів протягом року (ст. 14 Закону України "Про від­пустки").

Працівників, які навчаються без відриву від виробництва в загальноосвітніх вечірніх школах і професійно-технічних навчальних закладах, забороняється залучати в дні занять до понаднормових робіт (ст. 63 і 220 КЗпП України).

Відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних за­кладах та аспірантурі. Працівникам, які успішно навча­ються без відриву від виробництва у вищих навчальних за­кладах із вечірньою і заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки:

1) на період настановчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на 1-му і 2-му курсах у вищих навчальних закладах:

— І і II рівнів акредитації з вечірньою формою навчання

— 10 календарних днів щорічно;

— III і IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання

— 20 календарних днів щорічно;

— незалежно від рівня акредитації із заочною формою на­вчання — ЗО календарних днів щорічно;

2) на період настановчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для осіб, які навчаються на 3-му і 4-му курсах у вищих навчальних закладах:

— І і II рівнів акредитації з вечірньою формою навчання

— 20 календарних днів щорічно;

— III і IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання

— ЗО календарних днів щорічно;

— незалежно від рівня акредитації із заочною формою на­вчання — 40 календарних днів щорічно;

3) на період складання державних іспитів у вищих на­вчальних закладах незалежно від рівня акредитації — 30 ка­лендарних днів;

4) на період підготовки і захисту дипломного проекту (ро­боти) студентам, які навчаються у вищих навчальних закла­дах із вечірньою і заочною формами навчання І і II рівнів акредитації, — 2 місяці, а у вищих навчальних закладах III і IV рівнів акредитації — 4 місяці.

Рівні акредитації вищих закладів освіти визначено ст. 43 Закону України "Про освіту". Відповідно до статусу вищих навчальних закладів установлено чотири рівні акредитації:

— І — технікуми, училища й інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

— II — коледжі й інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

— III і IV (залежно від результатів акредитації) — інститу­ти, консерваторії, академії й університети.

Для правильного визначення тривалості додаткової опла­чуваної відпустки у зв'язку з навчанням працівник зобов'я­заний подати адміністрації підприємства, установи, органі­зації довідку вищого навчального закладу про рівень його акредитації.

Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготування і складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 кален­дарних днів за кожний іспит.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі й успішно виконують індивідуальний план під­готовки, надається додаткова оплачувана відпустка триваліс­тю 30 календарних днів і на їхнє бажання протягом 4 років навчання — 1 вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 % середньої заробітної плати працівника.

Для працівників, котрі навчаються у вищих навчальних закладах із вечірньою і заочною формами навчання, в яких навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням (ст. 15 Закону України "Про відпустки").

Додаткові відпустки мають надаватися тільки тоді, коли в навчальному закладі виконуються лабораторні роботи, залі­ково-екзаменаційні сесії та ін. (ст. 212 КЗпП України).

Такі відпустки можуть бути розподілені на частини в тому разі, якщо за умовами навчання необхідно з'являтися в на­вчальному закладі для цього не один раз на рік, а частіше.

Додаткову навчальну відпустку не можна заміняти грошо­вою компенсацією або приєднувати до такої самої відпустки в наступному навчальному році.

Підставою для надання додаткової навчальної відпустки є довідка-виклик (запрошення, повідомлення) вищого навчаль­ного закладу про терміни і тривалість екзаменаційної сесії або захисту дипломного проекту.

Додаткова оплачувана відпустка надається тільки праців­никам, які успішно навчаються, тобто тим, хто не має незадо­вільних оцінок. Тому після закінчення екзаменаційної сесії працівник зобов'язаний подати адміністрації підприємства, установи, організації довідку вищого закладу освіти про ре­зультати складання сесії. Разом із тим одержання незадовіль­ної оцінки на сесії не може бути підставою для утримання уже виплаченої суми за відпустку.

Якщо працівник під час додаткової навчальної відпустки занедужав, що підтверджується лікарняним листком, то за час захворювання йому виплачується допомога із коштів Фонду соціального страхування. У такому разі додаткову від­пустку може бути перенесено на інший час тільки тоді, коли вищий заклад освіти встановить інший термін виконання ла­бораторних робіт, складання заліків та іспитів або підготу­вання і захисту дипломного проекту.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний опла­чувати працівникам, які навчаються заочно у вищих і серед­ніх спеціальних навчальних закладах (II—IV рівнів акреди­тації), проїзд до навчального закладу і назад один раз на рік на настановчі заняття для виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів у розмірі 50 % вартості проїзду. У такому самому розмірі провадиться оплата проїзду для під­готування і захисту дипломного проекту (роботи) або скла­дання державних іспитів (ст. 219 КЗпП України).

Творча відпустка

Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників, а також моно­графій, довідників та ін.

Тривалість, порядок, умови надання й оплати творчих відпусток встановлюються Постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.98 № 45.

Творча відпустка для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук тривалістю до 3 місяців і на здобуття наукового ступеня доктора наук — до 6 місяців надається працівникові, який успішно поєднує основну діяль­ність із науковою працею. Ця творча відпустка надається на підставі заяви працівника і рекомендації наукового (науково-технічної ради) центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III—IV рівнів акре­дитації або науково-дослідного інституту відповідного профі­лю про доцільність надання творчої відпустки.

Для одержання рекомендації про доцільність надання твор­чої відпустки здобувач наукового ступеня має зробити науко­ву доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де ведеться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають ученій раді мотивований висно­вок з обґрунтуванням тривалості творчої відпустки.

Творча відпустка не надається для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук осо­бам, які закінчили відповідно аспірантуру або докторантуру, а також здобувачу одного й того самого ступеня повторно.

Творча відпустка для написання підручника або наукової праці тривалістю до 3 місяців надається працівникові, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою. Ця творча відпустка надається на підставі заяви працівника і довідки видавництва про включення підручника або наукової праці до плану випуску видань на поточний рік.

Якщо підручник або наукова праця створюється автор­ським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.

Творчі відпустки надаються працівникам разом з іншими відпустками, передбаченими законодавством, і оформляють­ся наказом власника або уповноваженого ним органу.

На час творчих відпусток за працівниками зберігаються місце роботи (посада) й заробітна плата.

Соціальні відпустки

Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами. На під­ставі медичного висновку жінкам надається оплачувана від­пустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:

— до пологів — 70 календарних днів;

— після пологів — 56 календарних днів (70 календарних днів у разі народження двох і більше дітей та в разі усклад­нення пологів), а також коли відповідно до Закону України "Про статус соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" жінка має І—IV кате­горію, починаючи з дня пологів.

Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосеред­ньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усинов­лення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей).

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. По закінченні відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку й відпустку без збере­ження заробітної плати для догляду за дитиною більшої три­валості.

Відпустка для догляду за дитиною може бути використана цілком або частинами також батьком дитини, бабусею, дідом або іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, котра усиновила чи взяла під опіку дитину.

За бажанням жінки, батька дитини, бабусі, дідуся або ін­ших родичів, які фактично доглядають за дитиною, або осо­би, котра усиновила чи взяла під опіку дитину, в період пере­бування у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною (ст. 18 Закону Украї­ни "Про відпустки").

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Працюючій жінці, яка має двох і більше дітей віком до 15 ро­ків або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надається до­даткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних. Жінці, яка усиновила дитину, бать­ку, котрий виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а та­кож особі, яка взяла під опіку дитину, ця відпустка надається на тих самих умовах і в тому самому порядку, як і працюючій жінці, котра має двох і більше дітей віком до 15 років або ди­тину-інваліда (ст. 19 Закону України "Про відпустки").

Порядок надання соціальних відпусток

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами на­раховується сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів — при народженні двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю, неза­лежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки при­єднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році (ст. 20 Закону України "Про від­пустки"). Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку надається за заявою жінки, батька дити­ни, бабусі, дідуся або інших родичів, які фактично догляда­ють за дитиною, або особи, яка усиновила або взяла під опіку дитину, повністю або частково в рамках установленого періо­ду й оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Батьку дитини, бабусі, діду або іншим родичам, які фак­тично доглядають за дитиною, крім осіб, котрі усиновили або взяли під опіку, відпустка для догляду за дитиною до досяг­нення нею 3-річного віку надається на підставі довідки з міс­ця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із за­значенням дати). Відпустка для догляду за дитиною до досяг­нення нею 3-річного віку не надається працівникові, якщо дитина перебуває на державному утриманні (ст. 20 Закону України "Про відпустки").

Відпустки без збереження заробітної плати

1. Відпустка без збереження заробітної плати надається за бажанням працівника в обов'язковому порядку:

— матері або батьку, який виховує дітей без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному за­кладі), які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

— чоловіку, дружина якого перебуває в післяпологовій відпустці, — тривалістю до 14 календарних днів;

— матері, батьку дитини, бабусі, дідусеві або іншим роди­чам, які фактично доглядають за дитиною, або особі, котра усиновила або взяла під опіку дитину, якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною в медично­му висновку, але не більше, ніж до досягнення дитиною 6-річного віку;

— ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги пе­ред Батьківщиною, і особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту", — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

— особам, які мають особливі трудові заслуги перед Бать­ківщиною, — тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

— пенсіонерам за віком та інвалідам III групи — триваліс­тю до 30 календарних днів щорічно;

— інвалідам І і II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно;

— особам, які вступають у шлюб, — тривалістю до 10 ка­лендарних днів;

— працівникам у разі смерті рідних по крові або шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (па­синка, пасербиці), братів, сестер — тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до міс­ця поховання й назад; інших рідних — тривалістю до 3 кален­дарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання й назад;

— працівникам для догляду за хворим, рідним по крові або шлюбу, який потребує згідно з висновком медичного закладу постійного стороннього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше ЗО календарних днів;

— працівникам для завершення санаторно-курортного лі­кування — тривалістю, визначеною в медичному висновку;

— працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищий навчальний заклад, — тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до навчального за­кладу і назад;

— працівникам, допущеним до складання вступних іс­питів в аспірантуру з відривом і без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від вироб­ництва в аспірантурі й успішно виконують індивідуальний план підготовки, — тривалістю, необхідною для проїзду до вищого навчального закладу або установи науки і назад;

— сумісникам — на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;

— ветеранам праці — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

— працівникам, які використали на попередньому місці роботи щорічну основну й додаткову відпустки, тривалість яких була менше 24 календарних днів, і які отримали за них грошову компенсацію, до 24 календарних днів у перший рік роботи на цьому підприємстві до настання 6-місячного термі­ну безперервної роботи;

— працівникам, які навчаються без відриву від виробниц­тва в аспірантурі, протягом 4-го року навчання надається за їхнім бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

2. Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін може надаватися за родинними обставинами та з ін­ших причин працівникові на термін, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним орга­ном, але не більше ніж 15 календарних днів на рік.

У порядку, визначеному колективним договором, власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства з причин, що не залежать від працівників, може надавати від­пустку без збереження заробітної плати або з частковим її збе­реженням.