Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу

Н.В. Броніцька

СТРУКТУРНА ГЕОЛОГІЯ, ГЕОКАРТУВАННЯ

ТА ДИСТАНЦІЙНІ МЕТОДИ

ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ

2012

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ

ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу

Кафедра теоретичних основ геології

Н.В. Броніцька

СТРУКТУРНА ГЕОЛОГІЯ, ГЕОКАРТУВАННЯ

ДИСТАНЦІЙНІ МЕТОДИ

ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ

Для студентів напряму підготовки

6.040103 - "Геологія"

Рекомендовано методичною радою

університету

Івано-Франківськ

2 012

МВ 02070855-3093-2010

Н.В. Броніцька Структурна геологія, геокартування та дистанційні методи. Лабораторний практикум: - Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010. - 116 с.

Лабораторний практикум складений у відповідності до робочої програми дисципліни "Структурна геологія, геокартування та дистанційні методи", та призначений для студентів напряму підготовки 6.040103 - "Геологія".

Наведені варіанти завдань з побудови геологічних карт і розрізів з горизонтальним і нахиленим заляганням шарів і методики їх побудови. Крім того наводяться варіанти маркшейдерських задач, виконання яких вимагає від студентів засвоєння теоретичного матеріалу. Лабораторні роботи, присвячені складчастому заляганню шарів і розривним порушенням передбачають набуття навичок роботи з геологічною графікою, "читання" карт, вміння після аналізу графіки уявити об'ємну модель будови території, історію її розвитку. Лабораторні роботи сплановані таким чином, щоб підготувати студентів до вивчення на старших курсах дисциплін, пов'язаних з геологією нафтових і газових родовищ.

Лабораторний практикум складений з використанням матеріалів Г.Н. Азроян

Рецензент: кандидат геолого-мінералогічних наук Гоптарьова Н.В.

Рекомендовано методичною радою університету

(протокол № ____від "____"______________20___р.)

©Броніцька Н.В., 2012

©ІФНТУНГ, 2012

Броніцька Н.В. Структурна геологія, геокартування та дистанційні методи. Лабораторний практикум: - Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010. - 116 с.

Лабораторний практикум складений у відповідності до робочої програми дисципліни "Структурна геологія, геокартування та дистанційні методи", та призначений для студентів напряму підготовки 6.040103 - "Геологія".

Наведені варіанти завдань з побудови геологічних карт і розрізів з горизонтальним і нахиленим заляганням шарів і методики їх побудови. Крім того наводяться варіанти маркшейдерських задач, виконання яких вимагає від студентів засвоєння теоретичного матеріалу. Лабораторні роботи, присвячені складчастому заляганню шарів і розривним порушенням передбачають набуття навичок роботи з геологічною графікою, "читання" карт, вміння після аналізу графіки уявити об'ємну модель будови території, історію її розвитку. Лабораторні роботи сплановані таким чином, щоб підготувати студентів до вивчення на старших курсах дисциплін, пов'язаних з геологією нафтових і газових родовищ.

Рецензент: кандидат геолого-

мінералогічних наук, доцент Н.В. Гоптарьова

Голова навчально-методичного

об"єднання спеціальності "Геологія" Б.Й. Маєвський

Завідувач кафедри теоретичних

основ геології О.Р. Стельмах

Нормоконтролер Г.Я. Онуфрик

Інженер I категорії Н.В. Мирка

Р екомендовано методичною радою університету

(протокол № ____від "____"______________20___

©Броніцька Н.В., 2012

©ІФНТУНГ, 2012

ЗМІСТ

Вступ 1 Лабораторна робота №1. Ознайомлення із видами геологічної графіки. Геологічні карти, геологічні розрізи, літолого-стратиграфічні колонки. Умовні позначення геологічних карт. Масштаби геологічних карт. 2 Лабораторна робота №2. Елементи залягання шару. Горизонтальне і нахилене залягання шарів. Практичне засвоєння визначення елементів залягання шарів. Гірський компас, його будова та використання. 3 Лабораторна робота №3. Визначення дійсної товщини шарів в різних умовах. Визначення елементів залягання шару за трьома точками і двома видимими нахилами. 4 Лабораторна робота №4. Визначення елементів залягання шарів по геологічній карті. Побудова розрізу шарів, що залягають нахилено, по лінії вхрест простягання порід і в діагональному напрямку до залягання порід. Побудова розрізу горизонтально і нахилено залягаючих шарів із стратиграфічними горизонтами, що виклинюються. 5 Лабораторна робота №5. Побудова геологічних розрізів: а) по карті із простою складчастою будовою; б) по карті із складною геологічною будовою і розривними порушеннями; в) по карті із різновіковими складчастими комплексами; г) по карті з інтрузивними масивами 6 Лабораторна робота №6. Побудова тектонічної схеми з визначенням структурних поверхів і аналізом розривних порушень 7 Лабораторна робота №7. Аналіз і описання геологічної карти 8 Лабораторна робота №8. Ознайомлення із методикою проведення геологічної зйомки: підготовчі роботи, польові роботи, камеральні роботи. Побудова структурної карти. .Перелік використаних джерел

5 6 14 17 23 26 34 38 52 58 62 64 67 70 74

ВСТУП

Структурна геологія є складовою частиною геотектоніки - науки про будову, рухи та розвиток земної кори. Велике значення структурної геології та геологічного картування полягає в тому, що перед здійсненням пошуків, розвідки та розробки будь-якого родовища необхідно попередньо вивчити його будову.

Геологічні дослідження форм залягання гірських порід разом з геофізичними дослідженнями дозволяють встановити глибинні структури Землі і передбачити подальші процеси їх розвитку.

Структурна геологія разом з іншими дисциплінами є науковою основою для проведення геологічної зйомки. Методи і прийоми структурної геології - це способи спостереження і інтерпретації; заміри і графічні зображення різних за віком і генезисом структурних форм в залежності від їх морфологічних типів становлять головний зміст і методи геологічного картування.

Кінцевим результатом геологічної зйомки є геологічно карта певного району в тому чи іншому масштабі, яка дозволяє отримати відомості про будову певної частини земної кори .

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1.

Ознайомлення із видами геологічної графіки. Геологічні карти, геологічні розрізи, літолого-стратиграфічні колонки. Умовні позначення геологічних карт. Масштаби геологічних карт.

Мета роботи. При подальшому вивченні дисципліни студентам доводиться працювати з навчальними геологічними картами, а також самим складати геологічні карти, розрізи, схеми та ін. Студенти повинні засвоїти правила оформлення геологічної графіки згідно вимог стандарту, вивчити і навчитися використовувати умовні позначення при складанні і “читанні” геологічних карт.

Основні теоретичні положення

Геологічна карта являє собою графічне зображення будови земної поверхні і верхньої частини земної кори, виконане на топографічній основі певного масштабу за допомогою умовних позначень віку, складу і умов залягання відслонених на земній поверхні гірських порід.

Основою для побудови геологічних структур є горизонтальна, нахилена або вертикальна площина, на яку проеціюються форми геологічних тіл, що виходять на поверхню чи знаходяться на глибині. Горизонтальною площиною є, звичайно, топооснова або інша умовна площина.

В залежності від геологічної інформації, нанесеній на картах, вони поділяються на такі види:

- петрографічні або літологічні, на яких вказаний склад порід;

- структурні або тектонічні, з нанесеними основними структурними елементами земної кори, деформаціями порід і умовами їх геологічного розвитку;

- четвертинних відкладів, що відображають континентальні типи сучасних утворень;

- геоморфологічні, з нанесеними основними елементами рельєфу земної поверхні, поділеними за походженням і часом утворення;

- карти корисних копалин, з нанесеними родовищами мінеральної сировини;

- гідрогеологічні, що характеризують розповсюдження, умови залягання та склад підземних вод.

Геологічні карти, в залежності від завдання, складаються в різному масштабі. Згідно міжнародної номенклатури вони поділяються на такі типи:

- оглядові масштабів 1:2500000 і більш дрібномасштабні (1:50000000, 1:10000000, 1:7500000, 1:5000000);

- дрібномасштабні масштабів 1:1000000 та 1:5000000;

- крупно масштабні, що мають масштаб 1:50000 та 1:25000;

- детальні, складені в масштабах 1:10000, 1:5000, 1:2000.

Кожна геологічна карта повинна мати числовий і графічний масштаби. Числовий масштаб пишеться під назвою карти в верхній частині, а графічний і цифровий наносяться в нижній частині карти.

Назва карти пишеться великими буквами у верхній частині з зазначенням типу карти і адміністративною або географічною прив’язкою. Під назвою карти вказується цифровий масштаб. Ще нижче пишеться рік складання або видання карти.

В нижній лівій частині під картою повинні знаходиться прізвища авторів карти, або установи, що склала карту.

Найголовнішим елементом кожної карти є таблиця умовних позначень (легенда), що розташовується праворуч від карти, або в нижній частині. В залежності від типу геологічної карти вона може складатися з вікових, стратиграфічних, літологічних, структурно-тектонічних та інших знаків.

Вік порід на карті вказують різними кольорами, буквеними і цифровими знаками, що відповідають світовій індексації. Генезис порід вказується за допомогою спеціальних індексів, що ставлять перед індексом віку порід (індекси ставлять прямим шрифтом латинськими буквами).

Для магматичних порід застосовують умовні позначення у вигляді яскравих кольорових позначень і прописних букв грецького алфавіту.

Для карт, де вказують склад порід (в т.ч. літологічних і петрографічних) застосовують штрихові знаки, що визначають склад порід у вигляді крапок, штрихів, ліній, косих і прямих цеглинок та ін.

Вікові і петрографічні структурні знаки таблиці умовних позначень повинні розташовуватись в строгому порядку: всі вікові знаки – від молодих до древніх, а кольорові – в квадратиках або прямокутниках розміром 0,8x1,5 або 1x2,2 см, розташованих стовпчиками або рядами ізольовано один від одного. Ліворуч від кольорового знака або всередині нього ставиться віковий індекс, праворуч вік утворення, а досить часто і коротка характеристика породи.

Ліворуч від геологічної карти наводиться стратиграфічна колонка. В стратиграфічній колонці вказується вікова послідовність порід, їх коротка характеристика, товщина кожного виділеного шару, горизонту або іншого стратиграфічного підрозділу (світи, ярусу, відділу системи або системи). В стратиграфічній колонці породи розрізу звичайно вказують штриховими літологічними знаками. Ліворуч від стратиграфічної колонки вказують геохронологічні підрозділи відкладів (відділи і яруси, групи і системи, а також буквено-цифровий індекс). Товщини відкладів фіксуються в умовному масштабі, звичайно більш крупному, ніж масштаб геологічної карти (масштаб не вказується). В останній графі описують породи, їх характерні ознаки, включення, а також викопну фауну і флору.

Узгоджені границі між породами в колонці наносяться суцільними лініями, а перерви в осадконакопиченні і кутові неузгодження відповідно хвилястою і ламаною лініями. В колонці повинні бути вказані всі породи розрізу, що виходять на поверхню, а також встановлені свердловинами або іншими гірськими виробками.

Геологічний розріз наводиться в нижній частині геологічної карти. Це проекція гірських порід, що залягають на поверхні і на глибині, на умовну вертикальну площину, проведену вздовж лінії розрізу (в масштабі карти).

Напрямок геологічного розрізу показується на геологічній карті лінією, що являє собою відрізок прямої, що обмежена штрихами і має буквене позначення (А-Б, В-Г, Д-Е і т.д.).

Будувати розріз слід так, щоби при меридіональному або відхиленому на схід напрямку, південь розміщався ліворуч. При широтному, або субширотному напрямку лінії розрізу, ліворуч повинен знаходитись захід, тобто ми дивимось на розрізи в першому випадку зі сходу, а в другому – з півдня.

Схема оформлення геологічної карти з додатками у вигляді стратиграфічної колонки, умовних позначень і розрізів наводиться на рисунку 1.1.