Розділ 3 роль символіки та ремарок в драмі лесі українки «на полі крові»

Зазначимо, що складовою структури драматичного твору є ремарка. У поемі «На полі крові» Леся Українка надзвичайно великого значення надала саме ремарці. Уже з першої письменниця налаштовує читача на те, що має відбуватися у творі. Для неї властива своєрідна символіка, загадкова нам на початку твору. Лише прочитавши драму, можна дізнатися, що саме криється у ремарці. Досліджуючи сам текст, я дійшла до певних висновків.

Юда спокутує свої гріхи, обробляючи нивку. Нивка – це його життя, результат його дій. Для нього залишився солонець, каміння. «Солонець має низькі фізичні властивості» [4;76], тому щоб на цій землі щось вродило, потрібно важко працювати, що і робить сам Юда. Образ каміння, що проходить крізь усю творчість Лесі Українки, тут набуває обрисів душевного тягару, який ліг на плечі Юді. Викидаючи каміння із землі, він своєю працею ніби зменшує цей тягар. Його життя приречене саме на такий спосіб існування. Навіть цю безплідну нивку оточують нікому не потрібні «колючі хащі та червонястий бур’ян» [10,4], які дісталися йому по заслузі. Червонястий бур’ян асоціюється з безневинною пролитою кров’ю. криві дерева – немає прямого виходу в піднебесся, потрібно через труднощі долати певну траєкторію. Дерева і є символом Юди, з червоною корою – символ його духовної сутності.

В поемі виникає проблема дороги. Довга дорога до Єрусалиму є образом-символом у творі. Цей образ реалізується у різних варіантах. Найперше – це дорога прочанина до Єрусалиму, до гробу Господнього, і ця дорога подається у двох вимірах: у фізичному – пішки пройти велику відстань старій людині; духовна дорога – веде до духовного причастя і саме навколо цієї проблеми відбувається реалізація духовних проблем Лесі Українки.

Ще один образ-символ, який можна побачити в творі – це вода. Вода є джерелом життєдайності, наснаги, енергії.

Впродовж всієї драми саме з ремарок ми дізнаємося про те, які емоції виникають у героя, дають уявлення про їх рухи, дії.

В кінці знову ж зустрічаємо образ-символ – камінь. Прочанин жбурляє камінь в Юду, але він не долітає. Юда весь час себе виправдовує і навіть тут він ніби відштовхує усе те, що йому присуджує прочанин, він не хоче ще більше страждати, для нього вистачить того, що уже є.

В И С Н О В К И

Дослідивши тему, ми приходимо до певного висновку. Співставляючи трактування загальноприйнятих норм, що подаються у різних словниках, із тими, які розглядає Леся Українка, можна спостерігати, що вони пояснюються майже однаково. Але досконало опрацювавши текст, ми бачимо, що Леся Українка надзвичайно глибше розуміє трактування цих понять, зазирає в душу героїв і надає цьому великого значення.

Це яскраво видно на прикладі образу Юди. Як уже зазначалося в роботі, з Біблії відомо, що Юда повісився. До нього все ж таки прийшло каяття, хоча і спізнене. Чому ж Леся Українка його примушує жити? А чи не тому, щоб він ніс в собі тяжкий душевний тягар? Саме за допомогою морально-етичних категорій розвивається стан душі Юди. Для прикладу розглянемо декілька категорій, що порушуються в драмі.

Приміром, «заздрість, - за СУМом, - це почуття роздратування, досади» [7, ІІІ, 126]. Леся Українка цю категорію розуміє глибше. У драмі вона виступає на рівні ілюзії, адже Юда відобразив в своїй уяві картину мови в едемі.

Однією з головних проблем драми є зрада. Словник української мови трактує це поняття, як «перехід на бік ворога, віроломство, зрадництво» [8,III,362]. Леся Українка виводить образ не тільки зрадника, а христопродавця. Юда розчарувався у вченні Ісуса. Це призвело до тяжкого злочину. Зрадник прагнув збагатитися не духовно, а морально.

Далі акцентуємо свою увагу на такій категорії, як зло. За словниками – це що-небудь погане, недобре, почуття роздратування. Поетеса це поняття розглядає по-своєму. Юда незадоволений своїм станом, в його поведінці, мові простежуються постійна розлюченість, роздратування.

Отже, дослідивши у творі морально-етичні категорії, можна зробити висновок, що вони взаємопов’язані, органічно переплітаються одна з одною. Розглядаючи одну, ми не можемо залишити поза увагою іншу. Кожна категорія знаходиться в певній гармонії. Вилучивши якусь категорію, твір був би не таким досконалим. Деякі з категорій можна яскраво прослідкувати на прикладі життя Юди. Спочатку виникла мана, внаслідок неї заздрість, заздрість породжує жадобу, що дає віру, надію; після надії прийшло розчарування, що в свою чергу призводить до такого злочину як зрада. Прослідкувавши цей ланцюжок категорій, приходжу до висновку, що усі категорії, які зустрічаються у поемі, розкривають одна одну, доповнюють. Склавши їх в одне ціле, ми маємо уявну картину внутрішнього світу душі.