МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

ШЕПЕТІВСЬКА РАЙОННА ФІЛІЯ

Відділення філології та мистецтвознавства

Секція українська література

МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ КАТЕГОРІЇ У ДРАМАТИЧНІЙ ПОЕМІ

ЛЕСІ УКРАЇНКИ «НА ПОЛІ КРОВІ»

Виконала:

Покотильська Ірина Петрівна

учениця 10 класу

Полянської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів

Науковий керівник:

Лавренюк А.В.

вчитель української мови

та літератури вищої

кваліфікаційної категорії

Шепетівка 2012р.

ЗМІСТ

Вступ 4

Розділ 1. Новаторські пошуки письменників кінця ХІХ - 5

початку ХХ століття.

Розділ 2. Розуміння Лесею Українкою морально-етичних категорій у 8

драматичній поемі «На полі крові».

2.1 Проблематика твору. 8

2.2 Морально-етичні категорії, які розкриває Леся Українка в драмі. 9

2.3 Порушення проблеми добра і зла на прикладі прочанина і 11

Юди – героїв драми.

Розділ 3. Роль символіки та ремарок в драмі Лесі Українки 18

«На полі крові».

Висновки 20

Список використаних джерел 22

Додатки 24

ВСТУП

Творчість Лесі Українки, яка становить одну із вершин української драматургії, завжди перебувала і, на наш погляд, перебуватиме в центрі уваги дослідників літератури. Драматургія Лесі Українки цікавила літературознавців і глибиною своєї художньої форми, і майстерністю та довершеністю, і тією надзвичайно вагомою суспільною проблематикою, яку вона піднімає. Важливість цього питання обумовлена тим, що творчість Лесі Українки вже давно стала одним з найбільш традиційних об’єктів дослідження. До цієї проблеми зверталися відомі лесезнавці О.О.Рисак, В.І.Гуменюк, Т.О.Скрипка, А.І.Костенко та ін. однак тема, що порушується в науковій роботі, практично ще не досліджена.

Матеріали, що допомогли дослідити дану тему – це роботи лесезнавців, літературознавців, словники. Робота виконана на основі порівняльного аналізу трактування морально-етичних категорій у словниках та у драмі Лесі Українки.

Мета роботи полягає в тому, щоб дослідити розуміння морально-етичних норм Лесею Українкою.

Перед собою ми ставили такі завдання:

– вивчити критичну літературу по творчості Лесі Українки;

– опрацювати і проаналізувати драматичну поему Лесі Українки «На полі крові» з погляду на морально-етичні проблеми, розкриті в ній;

– опрацювати матеріали словників, що трактують поняття морально-етичних категорій;

– зробити порівняльний аналіз трактування даних понять словниковими статтями та у драматичній поемі Лесі Українки.

Методикою дослідження є опрацювання ряду словників з подальшим використанням для дослідження морально-етичних категорій у драмі.

Практичне значення роботи полягає в тому, що вона конкретизує та систематизує уявлення про загальнолюдські моральні цінності. Робота може бути використана вчителями для проведення факультативів та гуртків з літератури.

Розділ 1

Новаторські пошуки письменників

Кінця хіх – початку хх століття

Творчість українських письменників початку ХХ ст. позначена багатьма якісно новими особливостями при всій, органічній єдності національного літературного процесу все ж відмінні від ознак красного письменства попереднього періоду. Як зазначив Франко, нове століття розпочалося в українській літературі «значним піднесенням духу, зростом ентузіазму, зростом праці на різних полях, виясненням мети, консолідацією сил, небувалим досі загальним оживленням» [11, 203].

На початку ХХ ст. сформувалася група українських модерністів, осередком якої стало Львівське об’єднання «Молода муза». До складу цієї групи входили Остап Луцький, Петро Карманський, Василь Пачовський, Богдан Лепкий, Сидір Твердохліб. «Молодомузівці» видавали у 1906 – 1907рр. журнал «Світ», випустили низку поетичних збірок. Осередком східноукраїнського модернізму був київський журнал «Українська хата», в якому друкувалися публіцистичні й критичні статті Миколи Євшана, Михайла Сріблянського (Микити Шаповала), Андрія Товкачевського, художні твори Грицька Чупринки, Одарки Романової. Названі літератори заявляли про необхідність писати «по-сучасному», вводити читача у світ справжньої краси, задовольнити, за висловом Миколи Вороного, «широко розвинутий смак нашого інтелігента, знайомого з іншими і більшими літературами, ніж наша» [11, 204]

У 1903 р. Михайло Коцюбинський і Микола Чернявський звернулися з відозвою до українських письменників, в якій закликали розширювати тематичні обрії нашої літератури, писати не тільки про селянство, а й про інші суспільні верстви порушувати в творах соціальні, філософські, психологічні проблеми.

Письменники намагалися посилювати художньо-виражальні можливості слова, розгортати художню дію через внутрішній світ персонажів, через саморозкриття душі ліричних героїв.

У ситуації творчого пошуку, якісного оновлення літератури, зрозуміло, відбувалося її оновлення на багатьох рівнях: тематичному, жанровому, на рівні стильової манери. Тут – і проблема вибору, і поглиблене осмислення сенсу людського буття, і проблема функціонування особистості в певному середовищі, і реалізації такої складної проблеми як людина і Бог. Звідси випливають і морально-етичні категорії, найповніше зафіксовані в Біблії, у християнському віровченні. Процес оновлення великою мірою переніс центр уваги із зовнішнього на внутрішнє, із римою подієвості на внутрішній стан особистості, на її думи і мрії, на її тривоги і пориви у безмежну голубінь. Душа людська стала центром осмислення митців, бо внутрішній світ особистості висунувся на перший план.

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. українська література збагачується новими жанрами та жанровими різновидами, значно видозмінюється стильова манера письменників. Помітним внеском жанрового збагачення української літератури в царині драматургії стали різновиди драматичних творів Лесі Українки: власне драма, «драмище», драматичний діалог, драматичний етюд, драма-феєрія, драматична поема, яку ввела в українську літературу Леся Українка. Саме з ім’ям Лесі Українки пов'язаний розквіт проблемно-філософської та філософсько-психологічної драми. Геніальна письменниця часто зверталася до тем з життя багатьох народів у різні історичні епохи, проте завжди проблематика її драматичних творів була суголосна сучасності, спроектована в українську дійсність початку ХХ століття. Вражає гострота соціальних і морально-етичних конфліктів драматичних творів Лесі Українки, яскраво виявляється новий підхід письменниці до художнього дослідження взаємин між героєм і середовищем. Твори письменниці, виконані у віршовій формі, характеризуються майстерністю композиції, точністю художніх деталей, афористичністю висловлення думки, ритмічно інтонаційним багатством.

Драматична поема дає широкий простір для виявлення суб’єктивного ставлення автора до зображуваного, а звідси її емоційність, задушевність, схвильованість. Монологи персонажів, особливо так звані внутрішні, сприяють виявленню їх психологічного стану, загостренню ідейних конфліктів. Для творів цього жанру властива, за висловом Максима Рильського, «гостра філософська діалектика».

Новаторство Лесі Українки виявилося не тільки в розриві з анахронічними традиціями побутово-етнографічної драматургії, а й інтенсивному опрацюванню жанру драматичної поеми. Потрібно пам’ятати, що не кожна драма, оформлена віршем, представляє цей жанр. Драматичні поеми Лесі Українки характеризуються домінуючим ліричним, суб’єктивним началом в окресленні дійових осіб, емоційністю ремарок, котрі сприяють створенню відповідного настрою. Драматична поема яскраво виявляє позицію автора: його голос, оцінки й характеристики постійно підказують читачеві, що події сивої давнини перегукуються з сучасністю, отже, потрібно винести добрі уроки з минулого, щоб не помилитися при розв’язанні гострих проблем сучасності.