35.Привілеї та імунітети міжнародних організацій.

Сучасне міжнародне право надає привілеї та імунітети як універсальним, так і регіональним міжнародним організаціям. Зазвичай привілеї та імунітети міжнародних організацій визначаються у їх статутних документах, багатосторонніх конвенціях і двосторонніх угодах між організацією і державою перебування. Сьогодні намітилася тенденція щодо уніфікації привілеїв та імунітетів міжнародних організацій.Відповідно до Конвенції про привілеї та імунітети ООН 1946 р., Організація має в принципі такі самі привілеї та імунітети, як і дипломатичні представництва, хоча зі своєю специфікою. Так, ООН на території своєї штаб-квартири в Нью-Йорку має власну службу безпеки, а також радіомережу, що здійснює радіопередачі. Але щодо злочинів, скоєних на території штаб-квартири ООН, юрисдикцію здійснюють суди США. При цьому жодні процесуальні дії у приміщеннях ООН влада США не може здійснювати без дозволу Генерального секретаря ООН. Особисті привілеї та імунітети співробітників ООН залежать від їх статусу і виконуваних функцій. Дипломатичні привілеї та імунітети в повному обсязі поширюються на відносно невелике коло співробітників ООН - Генерального секретаря і його заступників. 

36.Поняття і класифікація міжнародних організацій

Міжнародна (міжурядова) організація - це постійно діюче об'єднання держав, створене на основі міжнародного договору з метою вирішення певних завдань, що має необхідну для цього систему органів і самостійні права й обов'язки. Ознаками міжнародної організації є: 1) договірна основа, що відповідає основним принципам міжнародного права; 2) наявність певних цілей; 3) система органів, необхідних для досягнення цілей організації; 4) міжнародна правосуб'єктність.Класифікувати міжнародні організації можна за різними критеріями. За колом членів виокремлюють універсальні (загальні) і регіональні міжнародні організації. Універсальні організації у принципі розраховані на участь усіх держав, однак у зв'язку з певними обставинами у таких організаціях деякі держави участі не беруть. До цього виду належать ООН і організації, що входять до її системи, - Міжнародна морська організація (ІМО), Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) та ін.

37.Припинення членства у міжнародній організації

Характерна риса міжнародних організацій складається в тому, що їх членами є лише суверенні держави, саме держави, а не їх органи, незважаючи на те що такі організації зазвичай іменують міжурядовими. Не можуть бути членами міжнародної організації частині держави. Всі члени рівноправно органів беруть участь у роботі організації і несуть відповідальність за його діяльність, роблять внески до її бюджету. Членство припиняється з ліквідацією організації або держави самого-члена, воно не переходить у порядку правонаступництва. Росія посіла місце СРСР не як правонаступник, а як держава - продовжувач СРСР.Членство може бути припинено в результаті виходу з організації, що передбачено статутами багатьох організацій.У період між 1949 й 1953 роках. ряд країн Східній Європи вийшли з ВООЗ і ЮНЕСКО. Більшість західних держав заявили про незаконність цього кроки. Надалі США і Великобританія односторонньо призупинили своє членство в ЮНЕСКО. Незважаючи на те що також не Статут ООН передбачає можливості виходу, Індонезія в 1965 р. вийшла з Організації в односторонньому порядку. Після рішення країн Східної Європи відновити своє членство в ВООЗ і ЮНЕСКО не піддалися вони процедурою прийому, їх членство було відновлено. Аналогічним чином було відновлено і членство Індонезії в ООН. Загалом, можна вважати, що держави мають право на вихід з організації.Статути багатьох організацій передбачають можливість виключення з числа членів. Якщо ж у статуті відповідне положення відсутнє, виключення неприпустимо. У такому випадку можна усунути порушує статут держава від участі в роботі організації, відмовившись визнати повноваження його представників, зрозуміло, тимчасово, що рівносильно призупинення членства.

38.Порядок набуття та втрати членства в міжнародних організаціях. Характерна риса міжнародних організацій складається в тому, що їх членами є лише суверенні держави, саме держави, а не їх органи, незважаючи на те що такі організації зазвичай іменують міжурядовими. Не можуть бути членами міжнародної організації частині держави. Всі члени рівноправно органів беруть участь у роботі організації і несуть відповідальність за його діяльність, роблять внески до її бюджету. Членство припиняється з ліквідацією організації або держави самого-члена, воно не переходить у порядку правонаступництва. Росія посіла місце СРСР не як правонаступник, а як держава - продовжувач СРСР.Членство може бути припинено в результаті виходу з організації, що передбачено статутами багатьох організацій.У період між 1949 й 1953 роках. ряд країн Східній Європи вийшли з ВООЗ і ЮНЕСКО. Більшість західних держав заявили про незаконність цього кроки. Надалі США і Великобританія односторонньо призупинили своє членство в ЮНЕСКО. Незважаючи на те що також не Статут ООН передбачає можливості виходу, Індонезія в 1965 р. вийшла з Організації в односторонньому порядку. Після рішення країн Східної Європи відновити своє членство в ВООЗ і ЮНЕСКО не піддалися вони процедурою прийому, їх членство було відновлено. Аналогічним чином було відновлено і членство Індонезії в ООН. Загалом, можна вважати, що держави мають право на вихід з організації.Статути багатьох організацій передбачають можливість виключення з числа членів. Якщо ж у статуті відповідне положення відсутнє, виключення неприпустимо. У такому випадку можна усунути порушує статут держава від участі в роботі організації, відмовившись визнати повноваження його представників, зрозуміло, тимчасово, що рівносильно призупинення членства.