33.Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб

Фізичні особи (громадяни держав та особи без громадянства), які вчинили міжнародні злочини, кримінальні злочини міжнародного характеру та інші міжнародні правопорушення (міжнародні делікти), можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності відповідно до чинних міжнародних договорів, що передбачають покарання за такі правопорушення, а також національним законодавством держави, громадянами якої вони є або на території якої вони постійно проживають. За вчинення окремих злочинів, наприклад за піратство або викрадення повітряного судна, фізичні особи можуть бути притягнуті до відповідальності за законами держави захопили піратів або викрадачів повітряного судна. До фізичних осіб можна застосувати положення Конвенції про незастосовність терміну давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства 1968 р., конвенцій, що передбачають видачу злочинців за окремими видами злочинів (наприклад, за крадіжку повітряного судна), конвенцій, укладених державами з питань надання правової допомоги у кримінальних , сімейним та цивільних справах. Головний принцип, якого дотримуються практично всі держави, полягає в невідворотності покарання за вчинене правопорушення міжнародне, особливо за міжнародні злочини, що зачіпають життєво важливі інтереси більшості держав або всього міжнародного співтовариства.У середині 90-х років з метою залучення фізичних осіб до кримінальної відповідальності створені Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, скоєні на території колишньої Югославії, і Міжнародний кримінальний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за геноцид та інші серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, скоєні на території Руанди, і громадян Руанди, відповідальних за геноцид та інші подібні порушення, скоєні на території сусідніх держав. Ці трибунали повноважні здійснювати судове переслідування фізичних осіб, відповідальних за вбивство, винищування, поневолення, депортацію, ув'язнення в тюрму, тортури, згвалтування, переслідування за політичними, расовими або релігійними мотивами .

34.Правосуб єктність міжнародних організацій.

Поряд із державами все більшу роль у міжнародних відносинах відіграють міжнародні організації. Нині є понад 500 міжнародних організацій, тобто їхня чисельність давно перевищила кількість усіх інших суб'єктів міжнародного права. Міжнародна правосуб'єктність міжнародної організації базується на положеннях, що закріплені в установчих документах - статутах та інших актах, які визначають її обсяг, виходячи із завдань та функцій цієї організації. Однак загальновизнано, що нині всі міжнародні міжурядові організації мають міжнародну правосуб'єктність.Оскільки обсяг прав і обов'язків визначається засновниками в момент створення організації і залежить від тих завдань та цілей, які вона повинна виконувати, а також сфери дії, то міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій може суттєво відрізнятися. Про зміст міжнародної правосуб'єктності міжнародних організацій можна робити висновки на основі аналізу відповідних міжнародних прав та обов'язків, а саме щодо їх:- права на привілеї та імунітети;- права створювати норми міжнародного права, у тому числі права на укладення договорів з державами, міжнародними організаціями, іншими суб'єктами міжнародного права;- права обміну представництвами з державами та міжнародними організаціями;- обов'язку щодо несення міжнародно-правової відповідальності за свої дії.Вважається, що серед чинних міжнародних організацій найширшою правосуб'єктністю володіє ООН та деякі її спеціалізовані установи.