2.2.Меблеві стилі середньовіччя.

Інтер'єр IX ст. виражався в великих просторих залах, покритих світлими фарбами, використовувалась також побілка. Такі зали були головними приміщеннями, де їли, спали, обговорювали справи мандрівники. Для відпочинку використовувались набиті соломою тюфяки, вкриті вишитими покривалами, які слугували ліжком. Стіни залів прикрашали геральдичними щитами, знаменами, зброєю, мисливськими трофеями, арбалетами, мечами.

В цегляних замках біля вікон було розташовано вогнище (пізніше камін). В дерев'яних - вогнище розташовувався у центрі. На вікнах були вітражі, які зачинялися ставнями.

Килими, які привозилися зі Сходу вішали як шпалери, на стіни. Прикрашали стіни також килимами із тонкого шовку, на підлогу клали килими плетені із тростини.

Із предметів меблів у "госпіціях" використовували: лави (для більшості гостей), стільці (для знаті). Тільки для багатих людей накривали скатертини і тільки у цього стола ніжки були прикріплені до стільниці.

Для "госпіцій", розташованих в замках монастирів та абатств, були характерні високі стрілчасті своди, кесонні стелі, оздоблені орнаментом. Пізніше, для відпочинку прибувших мандрівників з'явилися дерев'яні ліжка, оздоблені балдахіном, важкі готичні крісла, буфети.

Замки освітлювались бронзовими підвісними лампами, свічами на підсвічниках. Із кінця ХVст. «госпиції» - замки поступово втрачають своє значення.

Романський стиль.

Меблі романського стилю були дуже примітивні: обмежена кількість та грубі, важкі форми. Універсальними меблями були сундуки, які використовувалися як столи та меблі для сидіння, а також могли слугувати ліжком та шафою. Дуже часто сундук використовувався в якості дорожньої валізи під час довгих подорожей.

Романські меблі повністю відповідали образу життя та рівню культури епохи середньовіччя. Меблеве ремесло задовольняло тільки елементарним потребам. Меблі збивалися грубо кованими із заліза накладками. Дефекти з'єднань вкривалися товстим шаром фарби. В якості декору використовувались рослинні орнаменти, геометричні елементи, а також фігури людей, тварин та містичних тварин (чудовищ).

Готичний стиль.

В період готики окрім сундука з'являються сундуки архітектурної конструкції, які мають цоколь, та оздоблені стрільчастими сводами. Із сундуків розвився новий тип меблів - шафа для посуду: буфет, креденця або дресуар.

Столи отримали більш стабільні та стійкі конструкції.

Меблі для сидіння з'являлося мало. Найбільш розповсюдженим було крісло з прямою високою спинкою та сидінням у вигляді сундука.

Ліжкам відводилося центральне місце в житлі. Їх конструкції складалися із дерев'яного каркасу із балдахіном.

Для готичного меблевого стилю характерні багата орнаментика: ажурний та листяний орнаменти, стрічкове плетіння, стилізований різний орнамент (імітація тканини, яку зібрано у складки або свитки сирої шкури).

3. Меблеві стилі епохи Відродження. Внутрішній дизайн готелів в стилі ренесанс (1520-1650рр.) і в стилі бароко. Готельний інтер'єр рококо.

Істотно змінилася форма будинків готелів. Вони росли вверх, приймали форму башт. Маленькі віконця поступилися місцем великим скляним площинам, які пропускають потоки світла. З'явилися двері, каміни, вікна. Велика частка приміщення мала гладкі білені стіни, оздоблені фресками. Турецькі килими прикрашали усі площі у кімнаті, крім підлоги. Стелі також оздоблювались багатою ліпниною, стрічковим орнаментом.

При формоутворенні меблів Ренесансу використовували, як зразок меблі античності. Тому меблі спочатку з'являлися на папірці, а потім виготовлялись. Меблі Ренесансу не тільки різноманітні за кількістю та видам, але й відрізняється індивідуальністю.

Із меблевої обстановки отримують широке розповсюдження:

• ліжко, яке стало частиною стіни, та являється найбільш важливим предметом ренесансних меблів; ліжко встановлювалось на сундукоподібний постамент із балдахіном та занавісками, які закривалися

• сундук-кассоне являвся другим предметом за значущістю, його використовували для зберігання та перевезення речей, він був частиною приданного нареченої;

• стіл-касапанка (саззарапка) або поєднання сундука із лавою

• буфет;

• крісла із сидінням та спинкою, оббиті шкірою або тканиною із бахромою (зародження м'яких меблів).

• шафа отримувала найбільше значення у ренесансному оформленні: посудна шафа-креденца, шафа-кобліста (секретер) із відкидною або висувною площею для письма;

• табуретка, збита із трьох дошок із багатою різьбою, та проста табуретка на чотирьох ніжках із горизонтальними різними планками.

В епоху Відродження в розвитку меблів та декоративного мистецтва розрізняють два основні періоди: раннє та Високе(пізнє) Відродження.

У меблевих формах раннього Відродження панує пряма лінія та простота деталей. Меблі вирішуються із колонами, пілястрами, карнизами, фронтонами. Така меблева форма називається архітектонічною.

Меблеві форми Високого Відродження прикрашаються багатше. З'являються деталі в вигляді лев'ячих лап, людських фігур, тварин, широко використовується мотив канделябру, купідона, замість колон з'являються різні балясини та каріатиди.

Готелі в епоху Бароко.

Стиль ренесансу раптово переходить у стиль барокко. Для цього стиля характерні елементи парадності. Готель "Ламбер" у Парижі являється зразком для стиля бароко. Вперше у XVII ст. майстрами виготовлялися цілі ансамблі обстановки.

Підігнані за розміром дзеркала у дерев'яних рамах, стіни та стелі, позолочені панелі, канделябри, крісла, кутові столи. Стелі кімнат розписувались в вигляді планет: Венери, Марса, Юпітера, Сатурна, а також прикрашалися ліпниною. Дверні пройми - із мармуру. У Франції великий розвиток отримало декорування каміння різьбою по дереву, золоченням, ліпниною. У XVII в. ліпнина стала замінюватися живописом на стінах.

Ліжко також являється найважливішим елементом інтер'єру;

Меблі для сидіння в епоху бароко менш різноманітні за типами, але відрізняються багатством декоративних рішень: стільці, крісла, дивани виконуються з високими спинками та напівкруглим верхом з пірамідальними або гнутими в вигляді букви S ніжками. Меблі для сидіння оббиваються декоративними тканинами – глазетом, гобеленом.

З'являються дивани у формі трьох поєднаних один із одним крісел-канапе. Такі меблі входять у гостинний гарнітур, який складається із крісел, стільців, табуретів та диванів. В меблеву форму тісно входять криволінійні обриси: випуклості, вгнутості, і ломані та викривлені лінії.

Готельний інтер'єр рококо.

Характерною рисою у стилі Рококо являється аристократизм та складність. Представниками чудових французьких меблевих майстрів являються Крессан, Годро, Дюбуа, Деланцо, Мартен Кармен. Рококо, як стиль виник на італійському підґрунті. Характерними архітектурними лініями будинку готелю являються півколо, овал, асиметричний випукло-вігнутий малюнок, переважають сильно виражені вертикалі - камін, широкі дзеркала. У стінних розписах (тканинах) з'явилися дракони, екзотичні птахи, фігури китайців, розкішні накладки із позолоченої бронзи, бронзові канделябри. Переважаючими кольорами були пастельні тони: червоний, рожевий, блакитний з жовтим акцентом. Меблі для сидіння:

• диван-канапе,

• шезлонг,

• глибоке крісло бержер,

• ліжко у формі шатра з чотирма колонами та різнокольоровими драпіровками.

З'являються нові меблеві форми, призначені для жінок:

• секретер з відкидною дошкою та великою кількістю потайних відділень;

• картон'єрка- шафа для паперу;

• жіночий письмовий столик;

• туалет з відкидним дзеркалом.

Для орнаментики стиля рококо характерні цікаві форми - вигнута асиметрична раковина та ін. Хвилясті контури, гнуті ніжки, орнаменти в вигляді в'юнкої лози, квіткових гірлянд - основні форми та декор меблів Рококо.

Питання для контролю:

1. Що таке «внутрішній дизайн»?

2. Коли вперше з'явилися меблі для сидіння?

1. Які меблі використовувались в період античності у Єгипті, Греції, Римі?

3. Які меблі виникли в період середньовіччя?

5. Які меблі виникли в епоху Відродження?