2. Національна ідея у публіцистиці Джузеппе Мацціні.

Він говорив про Італію і проектував свої ідеї на всі існуючі нації. 1848-1850 – революція в Італії. Весна народів закріпила ідеї, проголошені Великою французькою революцією. “Обов’язки перед країною”. Основні ідеї праці:

• кожній нації свою державу, яка визначається передусім географічним розміщенням країни

• немає людства без вітчизни. Людина передусім є складовою певної нації, а вже потім людства.

• в основу всього ставив національне питання: Не відволікайтесь ідеєю поліпшення ваших матеріальних умов, коли спершу не вирішити питання національне. Бо ви на це не спроможні.

• ідея рівності націй. Лише рівні нації можуть об’єднатись у людство.

• нація в країні – родина в домі. Наша країна – це наш дім, що його дав нам Бог, оселивши в ньому численну родину.

• країна повинна бути єдиною та неподільною.

• право голосу, освіта та праця – ось три головні підпори нації.

 

На сторінках тижневика “Молода Італія”, в статтях до газет “Таймс”, “Монд”, у програмних есеях “Про любов Данте до Вітчизни”, “Томас Карлейль” Мацціні стверджує: «я італієць, але одночасно я і європеєць, і взагалі людина. Я люблю мою батьківщину, бо взагалі люблю батьківщину, я люблю нашу свободу, бо взагалі вірю в свободу, люблю наші права, бо взагалі вірю в право. Національність для мене свята, бо я вбачаю в ній знаряддя добра для всіх, поступу всіх. Нація має бути для людства тим, чим родина для батьківщини».

 

3.Паралельні та синонімічні синтаксичні конструкції в українській мові та їх функціонування в журналістському тексті.

Українська мова багата на функціонально близькі синтаксичні структури. Деякі з них близькі й за своїми основними граматичними значеннями (синтаксичні синоніми). Інші є різними за своєю граматичною структурою конструкціями (паралельні синтаксичні конструкції). Різниця між ними полягає в семантичних відтінках, у засобах їх передавання, у засобах передавання значення взагалі, у використанні цих конструкцій у різних стилях мови.

Особове та безособове речення: безособові речення на відміну від особових не називають діяча. Безособове — до неістоти (зламано вітром), а до істоти — особове (студент написав роботу). Синонімічним до безособового речення та до пасивного звороту може бути активний зворот (Тротуар залито фарбою — тротуар залитий фарбою — фарба залила тротуар). Синонімічними є безособові речення з дієсловом-присудком на –но, -то, які вказують на минулу дію з відтінком результативності, та особові речення з присудком, вираженим пасивним дієприкметником (роботу виконано — робота виконана).

Паралельними можуть бути конструкції з підрядним означальним реченням та дієприкметниковим зворотом (листя, що зів’яло пізньої осені, становило основу букета — листя, зів’яле пізньої осені, становило…).

Інколи паралельним до підрядного означального речення є зворот з прикметником (риси характеру, які були властиві українцям упродовж століть, помітні в нас і тепер — риси характеру, властиві українцям упродовж століть, помітні в нас і тепер).

Подеколи паралельно. До підрядного означального речення є конструкція з прикладкою (Україна, що вже є незалежною державою, цікава для світу — Україна, незалежна держава, …).

Паралельними можуть бути і підрядні обставинні речення з дієприслівниковими зворотами (Коли хлопець прийшов зі школи, то першою його зустріла кішка — прийшовши зі школи, першою хлопець побачив кішку).

Паралельними конструкціями є і заміна прямої мови непрямою.

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 22