1.9. Внутрішні недоліки, присутні страхуванню

Страхуванню як методу управління ризиком присутні недоліки, які неможливо усунути навіть при використанні найкращого менеджменту, а також при наявності більш повної інформації про об`єкт страхування і ризиків, з ним пов`язаних, та великого досвіду в укладенні договорів страхування. До таких «органічних» недоліків страхування можна було б віднести наступні:

• вимушене фінансування управлінських видатків і прибутку страховика;

• витрати, пов`язані з перерозподілом збитку серед страхувальників;

• внутрішні ризики страховика;

• часовий фактор.

Вимушене фінансування пояснюється тим, що страхові компанії засновуються для вилучення прибутку і несуть певні витрати при здійсненні своєї діяльності. Видатки на ведення діла і прибуток страховика фінансуються із загального об`єму страхової премії, що сплачується страхувальниками.

Сукупна частина страхової премії, не призначена для виплати страхового відшкодування, називається навантаженням .

Однією з основних функцій страхування є перерозподіл ризиків серед страхувальників в просторі і часі, що також викликає певні витрати. При прийнятті конкретного ризику страховик використовує індивідуальний підхід до визначення страхового тарифу.

Діяльність та майно самих страхових компаній також підлягає ризику, так як і діяльність застрахованих ними підприємств. Фінансова діяльність страховиків по розміщенню своїх фондів та резервів породжує фінансові та комерційні ризики, такі як, ризик неповернення вкладень, інвестиційні ризики, ризики зниження дохідності і т. д. Майно страхувальників у вигляді нерухомості, цінних паперів, обладнання також підлягає різноманітним ризикам. Завжди існує ризик неефективного управління страховою компанією, що може привести до банкротства компанії.

Дані обставини вказують на те, що, страхуючи свої ризики, підприємство натомість отримує інші, які можна було б назвати внутрішніми ризиками страховика.

Під часовим фактором у даному випадку розуміється затримка у часі між настанням страхового випадку і виплатою страхового відшкодування. Хоча в договорі страхування установлюється граничний строк для виплати страхового відшкодування (звичайно 3-30 днів), та існують різноманітні нюанси, що обумовлюють можливість подовження цього строку.

1.10. Розробка програми страхування підприємств

Створення цілісної програми страхування на підприємстві є необхідним і завершальним етапом аналізу і використання можливостей страхування для покриття власних ризиків. Програму розроблює ризик-менеджер або відділ по управлінню ризиком і переглядається вона кожні два-три роки. Основні її елементи:

• аналіз загальної економічної ситуації;

• опис результатів ризику на підприємстві;

• визначення параметрів необхідного страхового покриття для кожного із ризиків, що страхуються;

• визначення підходящих видів страхування, що забезпечують необхідне страхове покриття;

• виділення видів страхування, обов`язкових в силу закону або інших вимог;

• рекомендації по вибору страхових схем і страхових партнерів;

• формування пропозицій страховому ринку;

• умови перегляду програми страхування.

Опис результатів аналізу ризику повинен включати в себе наступні позиції.

1. Перелік виявлених ризиків, що підлягають страхуванню, у тому числі:

• реєстр об`єктів, що підлягають впливу ризику – будівель, споруд, машин, механізмів, технологічних процесів, транспортних засобів і т. ін.;

• дані про чисельність та кваліфікацію персоналу;

• детальний перелік ризиків, тобто ймовірних випадків, що призводять до збитків;

• перелік прийнятих заходів безпеки;

• опис ймовірних сценаріїв розвитку несприятливих ситуацій.

2. Для кожного виявленого ризику повинна бути у наявності наступна інформація:

• загальна вартість об`єктів, що підлягають впливу ризику;

• опис конкретних випадків виникнення несприятливих ситуацій за останні 5-10 років;

• детальна інформація про особливо серйозні інциденти;

• перелік причин виникнення несприятливих ситуацій;

• опис наслідків розвитку несприятливих ситуацій;

• визначення ймовірності настання несприятливих ситуацій;

• визначення характеру збитків і розподіл їх по класам;

• визначення розміру середньорічного збитку;

• визначення розміру максимально припустимого збитку.

3. Ризики повинні бути проаналізованими:

• по окремим підрозділам підприємства;

• по регіонах.

Для кожного із ризиків, що страхуються повинні бути визначені параметри вимагаємого страхового покриття, які включають в себе:

• вартість об`єктів страхування;

• перелік небезпек, від яких здійснюється страхування;

• перелік страхових випадків, при настанні яких виплачується страхове відшкодування;

• види збитків, що приймаються в розрахунок при визначенні розмірів страхового відшкодування;

• максимальна страхова відповідальність по кожному типу небезпек і по кожному виду збитків;

• місце розташування об`єктів, що страхуються;

• строк дії страхового покриття.

При розробці програми страхування підприємству необхідно визначити найважливіші для нього види страхування. Підприємство має можливість вибрати, в рамках яких видів страхування бажано отримати страховий захист. Принципово можна виділити два різних типи договорів страхування: спеціальні, які надають захист лише від одного виду ризику або покривають лише один рід збитків, і комплексні, що надають захист від усіх або більшості ризиків для обраного об`єкта страхування.

Одним з останніх етапів розробки програми страхування є коротке викладення результатів роботи у вигляді пропозицій страховому ринку. Вони формуються з ціллю пояснити власну позицію підприємства, яку воно націлене зайняти на переговорах зі страховою компанією з метою захисту власних інтересів.

Пропозиції страховому ринку містять в собі в стиснутому вигляді усі основні частини програми страхування:

1. Стислий опис підприємства: рід діяльності, структура, розміщення.

1. Перелік об`єктів, що підлягають страхуванню.

2. Стислий опис особливо складних механізмів, джерел енергії і особливо небезпечних технологічних процесів.

3. Вартість об`єктів, що підлягають страхуванню.

4. Чисельність персоналу.

5. Перелік ризиків (небезпек), що підлягають страхуванню.

6. Перелік видів збитків, що підлягають страховому покриттю.

7. Стислий опис інцидентів і розмірів збитку від них, що відбулись на підприємстві за останні 5-10 років.

8. Бажані розміри страхового покриття для кожного ризику.

9. Строки надання страхового покриття.

10. Бажані види страхування.

11. Бажані умови сплати страхової винагороди.

На страховому ринку підприємство має справу з декількома типами партнерів: страховими компаніями, асоціаціями страховиків – страховими пулами, страховими брокерами, агентами і консультантами.

Вибір страхового партнера є важливою частиною стратегії страхування. Підприємство може віддати перевагу декільком страховим компаніям, кожний раз обираючи найбільш підходящу для страхування певного виду ризику.

Найкращім для страхування великих ризиків є використання страхових пулів, які дозволяють привернути сукупний капітал багатьох компаній для страхування ризику и таким чином забезпечити значний запас платоспроможності кожного з його учасників в разі настання великої страхової виплати.

Звернення до страхового брокера може принести значні переваги підприємству в забезпеченні вигідних умов страхування. Брокер володіє значно більш повною інформацією про стан страхового ринку. Йому можна довірити вибір підходящої компанії, формування страхового пула, а також вибір загальної схеми розміщення ризиків.

Окрім страхових брокерів, аналогічні послуги по підпору партнерів і вибору схем страхування можуть надавати і консалтингові фірми, а також незалежні консультанти.

Звіт про результати аналізу програми страхування повинен містити наступні розділи:

1. Інформація про витрати на виплату страхових винагород із зазначенням застрахованих об`єктів, меж страхового покриття, регіону або місцезнаходження, структурного підрозділу підприємства, страховика або страхувальників із зазначенням меж покриття для кожного з них, комісійної винагороди брокеру (якщо зазначено).

1. Дані про збитки, що відбулись з розбиттям по видам збитків.

2. Відомості про виплату страхового відшкодування з зазначенням виду збитку і долі відшкодування в загальному обсязі збитків.

Аналіз програми страхування дозволяє судити про ефективність її використання для управління ризиком на підприємстві. За результатами аналізу ризик-менеджер робить висновки про перегляд загальної стратегії і прийнятих до використання методів страхування. Перегляд програми корисно здійснювати раз в два-три роки.

Контрольні питання:

1. Дайте визначення поняттю "страхування".

2. Назвіть об'єкти та суб'єкти страхування.

3. Що є предметом страхового договору?

4. Дайте визначення поняттю "страховий ризик" та назвіть його основні види.

5. Назвіть основні види страхування.

6. Охарактеризуйте методи пропорційного та непропорційного страхування.

7. Опишіть цикл управління страхової компанії.

8. Опишіть та обґрунтуйте переваги страхування.

9. Основні недоліки страхування.

10. Назвіть основні елементи програми страхування підприємства.