Агрегований баланс страхової компанії

Актив	Пасив
Активи	Власний капітал
	Зобов'язання (запозичений капітал)

Більша частина активів говорить у першу чергу про наявність значного за вартістю майна у розпорядження страховика. Разом з тим значну роль відіграє й те, у якій мірі це майно сформоване за рахунок власного капіталу, а в якій – за рахунок запозичених коштів.

Джерела формування коштів страхової компанії містяться у правій стороні бухгалтерського балансу – пасиві. Ці джерела поділяються на два основних типи: зобов’язання та власний капітал, що частіше називається просто "капітал".

Зобов'язання представляють собою зовнішні джерела ресурсів страховика. Власний капітал складається з декількох компонентів, одним з яких є статутний капітал, що формується за рахунок вкладів засновників. Другим компонентом є прибуток, отриманий підприємством у результаті господарчої діяльності. Проте оскільки частина прибутку, як правило, спрямовується на сплату податків та на споживання, у тому числі на виплату дивідендів засновникам, то при аналізі діяльності страхової компанії особливе значення має так званий нерозподілений прибуток.

До власних коштів (або власного капіталу) страховика відносяться: статутний капітал, резервні фонди, сформовані за рахунок прибутку, нерозподілений прибуток. Загальним для різних фондів, що входять у склад власного капіталу, є те, що вони вільні від будь-яких зовнішніх зобов'язань, тому у зарубіжній практиці їх прийнято називати "вільні резерви".

Зобов`язання страховика – поділяються на страхові та не страхові (інші). Головна роль, безумовно, належить першим, оскільки при їх виконанні реалізується основна функція страхування – забезпечення страхового захисту. Крім того, у кількісному виразі вони, як правило, переважають над іншими.

Страхові внески є основою для формування страхових резервів, тобто частини страхового внеску, виведеної з під оподаткування і призначеної для виплати страхового відшкодування при настанні страхових випадків і для фінансування заходів, спрямованих на підвищення безпеки застрахованих об`єктів та застереження страхових випадків.

Страхові резерви складають основну частину усіх забов`язань страховика. Розглянемо деякі види страхових резервів.

До технічних резервів відносяться:

• резерв незаробленої премії – туди надходить більша частина страхової премії;

• резерв збитків – це резерв заявлених, але неурегульованих збитків, і резерв відбувшихся, але не заявлених збитків;

• резерв коливань збитковості – він служить для вирівняння у довгостроковій перспективі коливань річного рівня збитковості по окремим видам страхування (у роки успішної діяльності ці резерви збільшуються, а в збиткові роки відбувається вилучення коштів для покриття надмірних збитків);

• резерв катастроф – засновується для забезпечення компенсацій збитків у результаті крупних катастроф природного характеру (паводків, виверження вулканів, землетрусів і т.д.) та промислових аварій (формується страховиками, якщо діючими договорами страхування передбачена відповідальність при настанні такого роду випадків, і може бути використаний лише тоді, коли спеціальними рішеннями влади випадок, що стався, визнано катастрофою.)

Резерв застережних заходів необхідний для того щоб, страхова компанія фінансувала заходи по застереженню нещасних випадків, втрати або пошкодження застрахованого майна.

1.7.3. Інвестиційна діяльність страхових компаній

Майже усі страхові компанії ведуть активну інвестиційну політику, тобто вкладають свої тимчасово вільні фінансові ресурси у різноманітні активи з метою отримання додаткового прибутку. Джерелом коштів для цього виступають накопичені страхові резерви, а також власний капітал.

Цінні папери з твердо фіксованим доходом є найбільш частою сферою вкладення капіталу страхових компаній, так як представляють собою надійний об`єкт капіталовкладення, який гарантує стійкий дохід і, в той же час, завжди можуть бути реалізовані по ринковим цінам. З метою отримання великого прибутку страхові компанії активно інвестують кошти і в звичайні акції різноманітних компаній.

Кожна страхова компанія дотримується своєї інвестиційної політики, яка визначається в першу чергу, характером здійснюваних страхових операцій, строками та об`ємом акумульованих коштів. Так, інвестиції у нерухомість і іпотечний кредит здійснюють в основному компанії по страхуванню життя, в той час як у структурі інвестицій компаній майнового страхування переважають цінні папери з фіксованим доходом, забезпечуючи стійке фінансове положення та своєчасну виплату страхового відшкодування по крупним збиткам.

1.7.4. Стійкість страхової компанії

Питання гарантії надійності і стійкості страхової компанії мають для страхувальника першочергове значення. Перед тим як укласти договір страхування, підприємство повинно впевнитись у тому, що діяльності страхової компанії мають місце зазначені вище механізми компенсації внутрішнього ризику. Крім того, існує ряд критеріїв, які дозволяють достовірно оцінити ступінь стійкості та платоспроможності страховика:

• наявність достатнього об`єму страхових операцій;

• наявність розвиненої практики перестрахування;

• забезпеченість збалансування страхового портфелю;

• обмеження відповідальності по окремих ризиках;

• розумне розміщення страхових резервів;

• розумна тарифна політика;

• диверсифікація діяльності.

На кількісному рівні оцінити стійкість і платоспроможність страхової компаній дозволяють наступні показники:

• розмір уставного капіталу;

• розмір власних коштів;

• розмір страхових резервів;

• співвідношення страхових активів та забов`язань;

• виконання нормативів по розміщенню страхових резервів;

• рентабельність страхової операції;

• показники збитковості страхової суми.