1.6. Методи страхування
Різноманітні методи страхування поділяються за способом розподілу відповідальності за ризик між сторонами. Розрізняють дві великі групи методів страхування: повне страхування, що покриває увесь конкретний ризик, тобто максимально можливий збиток від обраного класу страхових подій, й часткове страхування, що обмежує відповідальність страховика, залишаючи частину ризику страхувальнику. У практиці використовується термін "утримання ризику" при визначенні частки ризику, відповідальність за яку несуть страхувальник чи страховик.
Часткове страхування дешевше, ніж повне. Існують дві великі групи методів часткового страхування: пропорційне та непропорційне.
1.6.1 Пропорційне страхування
Згідно з принципом пропорційного страхування розмір відшкодування, яке страховик повинен сплатити страхувальнику у разі настання страхового випадку, складає встановлену частку від загального збитку.
В умовах договору цей принцип знаходить відображення, як правило, у заниженій оцінці страхової суми проти реальної вартості об'єкту страхування або максимально можливого збитку підприємства у результаті оговорених подій. Принцип пропорційного розподілення страхової відповідальності можна виразити формулою:
,
(1.1.)
де С — розмір страхового відшкодування;
L — розмір збитку;
S — страхова сума;
Lmax — страхова вартість об'єкту або максимально можливий збиток.
Це співвідношення словесно виражається наступним правилом: страхове відшкодування так відноситься до збитку, що трапився, як страхова сума відноситься до страхової вартості.
1.6.2. Непропорційне страхування
Методи непропорційного страхування призвані розширити можливості підприємства з керування ризиками за допомогою страхування. Непропорційне страхування дозволяє поділити підходи до фінансування ризиків в залежності від їх величини та походження й, у той же час, об'єднати ці підходи в одному договорі.
Розрізняють наступні методи непропорційного страхування:
- страхування за системою першого ризику;
- страхування граничних збитків;
- страхування з франшизою.
При страхуванні за системою першого ризику (його також називають страхуванням перших збитків) збиток, нанесений підприємству у результаті настання страхового випадку, відшкодовується йому повністю тільки у межах страхової суми, вказаної у договорі. Якщо збиток перевищує страхову суму, то витрати з його компенсації несе сам страхувальник. Збиток у межах страхової суми зветься у страховій практиці "першим ризиком", а різниця між страховою вартістю й страховою сумою –"другим ризиком".
Страхування на випадок настання граничних збитків, тобто великих збитків, перевищуючих певну фіксовану у договорі величину: у даному разі необхідно з особливою пильністю підходити до вибору страхової компанії, оскільки її ресурсів повинно бути достатньо для виконання узятих зобов'язань.
Страхування з франшизою призначено для виключення зі страхового покриття збитків, що не перевищують певної порогової величини, що й називають франшизою (franchise). Інакше говорячи, франшиза – це граничний мінімальний розмір збитку, на який поширюється страхове покриття. Збитки менше її залишаються на утриманні страхувальника.
Розрізняють безумовну, або вирахувану (deductible), франшизу й умовну, або невирахувану. Окрім того, в особливих випадках у договорі страхування може бути передбачена сукупна (aggregate) франшиза, що частіше застосовується при перестрахуванні.