14

Тема: «Основні поняття страхування»

Мета заняття: формування системи знань відносно основних понять страхування. У результаті проведення заняття студент повинен:

Знати: сутність таких понять, як страхування, страховик, страхувальник, договір страхування, страховий внесок, страховий випадок, особисте страхування, майнове страхування, страхування відповідальності, обов'язкове та добровільне страхування, пропорційне та непропорційне страхування, страхові резерви, тарифна ставка, актуарні розрахунки, баланс, активи та пасиви.

Розуміти: що страхування як система економічних відносин має свої об'єкти та суб'єкти страхування, взаємодія між собою яких виявляється у різних видах, методах страхування та характеризується певними перевагами і недоліками.

План:

1. Історичні передумови виникнення страхування

2. Об'єкти та суб'єкти страхування

3. Предмет страхового договору

4. Страхові ризики

5. Види страхування

6. Методи страхування

7. Закономірності функціонування страхової компанії

8. Переваги страхування. Основні проблеми страхування

9. Внутрішні недоліки, присутні страхуванню

10. Розробка програми страхування підприємства

1.1. Історичні передумови виникнення страхування

При існуванні людської цивілізації, її підкоренні відбувається взаємодія між природою та людиною, окремими членами суспільства, у результаті якого можуть відбутися збиткові для обох сторін наслідки (пожежі, хвороби, збитки).

Саме тому людство здійснює самозахист. Одні методи самозахисту спрямовані на те, щоб попередити стихійне лихо, не припустити саме його виникнення (наприклад, вогнестійке будівництво, дотримання правил пожежної безпеки), інші спрямовані на швидку ліквідацію наслідків стихійного лиха, що вже трапилося, на зменшення його збитковості (наприклад, саме гасіння пожежі).

Проте всі ці методи не можуть перебороти руйнівний вплив природи, техніки, певних елементів суспільства.

Деякі вчені вважають, що у зв'язку з цим необхідно, щоб суспільство завжди мало напоготові певні ресурси для якнайшвидшого відшкодування травм та знешкодження, для відновлення зруйнованих виробничих сил.

Якщо для цього необхідно, щоб суспільне виробництво проводилося у відповідному збільшеному об'ємі, щоб у складі усього суспільного продукту малась певна грошова доля, призначена для поставленої вище цілі, інакше говорячи, необхідний страховий фонд.

Страхування – це система відносин по захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або діючим законодавством, за рахунок грошових фондів, сформованих шляхом сплати страхових внесків (страхових премій).

Первинні форми страхування існували ще у стародавніх державах. У Стародавньому Римі існували колегії, спілки на випадок хвороби, каліцтва, смерті (для виповнення культових обрядів, встановлення пам'ятників, допомоги сім'ям, що втратили годувальника та ін.). Страхування в Стародавньому Римі базувалося на обов'язковості регулярних платежів, що дозволяло акумулювати грошові кошти та формувати страховий фонд до настання небажаного (страхового) випадку.

У Середньовіччя з діяльністю страхових компаній можна порівняти діяльність купецьких гільдій.

З другої частини XIX ст. почався третій період у загальній історії страхування: основним страховиком стала держава, спочатку у вигляді одного з конкурентів приватних страховиків, а потім виникає й обов'язкове соціальне страхування.

1.2. Об'єкти та суб'єкти страхування

Як вже зазначалося, страхування – це система економічних відносин.

Будь-які відносини передбачають наявність, як мінімум, двох суб'єктів. У страховій справі страховик та страхувальник – головні суб'єкти.

Страховик – організація, що здійснює страхування та приймає на себе зобов'язання відшкодувати страхувальнику або іншим особам, що приймають участь у страхуванні, збиток або сплатити страхову суму.

Страхувальник – це суб'єкт господарювання або дієздатний громадянин, які уклали зі страховиком договори страхування, чи є страхувальниками згідно закону.

Інакше кажучи, особа, що передає ризик, називається страхувальником, а особа, що його приймає – страховиком.

Також суб'єктом страхування може бути застрахована особа. Застрахований - фізична особа, життя, здоров'я і працездатність якого виступають об'єктом страхового захисту. Застрахованим є фізична особа, на користь якої укладено договір страхування. На практиці застрахований може бути одночасно страхувальником, якщо сплачує грошові (страхові) внески самостійно.

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані:

- з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

- з власністю, користуванням та розпорядженням майном (майнове страхування);

- з відшкодуванням страхувальником нанесеного ним збитку особі або її майну, а також збитку, нанесеного юридичній особі (страхування відповідальності).