Ринки акцій окремих країн центральної та східної європи

Країна	Капіталізація ринку, млн дол.			Обсяг торгівлі акціями, млн дол.			Кількість національних лістингових компаній
	1995	1997	2000	1995	1997	2000	1995	1997	2000
Польща	4564	12135	31279	2770	7977	19305	65	143	225
Словаччина	1235	1826	436	832	2165	535	18	872	845
Словенія	311	1613	3100	345	352	925	17	26	149
Угорщина	2399	14975	11908	355	7684	12100	42	49	58
Чехія	15664	12786	9746	3630	7055	6898	1635	276	57
Разом:	24173	43335	56469	7932	25233	39763	1777	1366	1334

Джерела: Emerging Stock Markets Factbook, IFC, Washington 1998, 1999; база даних World Federation of Exchanges (www.fibv.com.).

На багатьох ринках, що формуються, рідко здійснюються операції з цінними паперами лістингових компаній. Більше того, у зв’язку з високою часткою внутрішніх акціонерів, що не торгують своїми акціями, в обіг здебільшого потрапляє менша половина акцій. Прикладами того є великі пакети акцій засновників конгломератів та державні пакети акцій частково приватизованих компаній.

Тенденція екстремальної концентрації власності спостерігається зокрема, в Угорщині, Польщі та Чехії. Схожі тенденції з концентрації власності на акціонерні капітали, що перешкоджають формуванню масового та ліквідного ринку акцій, характерні також для країн СНД. У цих країнах у 1995—1997 рр. зафіксовано підвищення частки менеджерів як власників із правом контролю та зниження частки персоналу в акціонерній власності на підприємствах. Роль великих корпоративних інвесторів (особливо іноземних) на підприємствах нині зростає.

Незважаючи на підвищення рівня капіталізації та кількості національних лістингових компаній, левова частка ринку, як правило, припадає на незначну кількість компаній. Так, на азіатських ринках, де ступінь концентрації є найменшим, на 10 найбільших компаній у 1997 р. припадало в середньому 40 % загальної капіталізації ринку. У країнах Латинської Америки частка 10 найбільших компаній у капіталізації ринку в той самий період становила близько 50 %. Зростання капіталізації ринку в країнах Африки також пов’язане з підвищенням вартості акцій обмеженого кола провідних компаній. Подібний показник у країнах Центральної та Східної Європи, а також у країнах СНД свідчить про різну політику цих країн у сфері приватизації.

Сьогодні конкуренція національних ринків цінних паперів щодо залучення інвестицій є дуже жорсткою. У групі фондових ринків, що формуються, у довгостроковому періоді (1987—2000 рр.) можна виділити:

• ринки, що втрачають власну ринкову нішу (частку в сукупному обсязі інвестиційних ресурсів, що залучаються) відносно інших ринків (Тайвань, Південна Корея, а в останні роки і Малайзія);

• ринки, що поступово збільшують ринкову нішу (Бразилія, Індія);

• ринки, котрі швидко збільшують свою ринкову нішу (Індонезія, Китай, Туреччина, Мексика).

Загальновизнаним є те, що група ринків, що формуються, характеризується більш високим значенням волатильності та ринкового ризику, ніж розвинені ринки. У зв’язку з цим важливою є психологічна готовність ринку до екстремальної волатильності та до управління ринковим ризиком, а не тільки до постійного та неминучого зростання в момент, коли почнеться приплив довгострокових іноземних інвестицій через фондовий ринок.

Для оцінювання ринкового ризику має значення регіональне групування ринків. Рівень взаємного впливу ринків усередині регіонів дуже великий. Так, наприкінці 1990-х років із регіонального підходу іноземних інвесторів, ринки, що формуються, країн Латинської Америки, Центральної та Східної Європи були більш зрілими, ніж ринки Південно-Східної Азії та країн СНД. Вплив спекулятивних потоків капіталу на більш зрілі ринки з числа тих, що формуються, виявився меншим, а рівень волатильності деяких ринків країн Латинської Америки, Центральної та Східної Європи був у 2—4 рази меншим, ніж у країнах СНД та Азії.

У кризові 1997—1998 рр. ринки, що за ступенем розвитку наближаються до індустріальних країн (Греція, Польща, Туреччина, Угорщина, Чехія), зазнали менш значного падіння фондового ринку, ніж країни Азії, Латинської Америки та країни СНД.

Серед ринків, що формуються, в 1995—2000 рр. утворилася група країн, які характеризуються високим значенням ринкового ризику (Індонезія, Таїланд, Малайзія, певною мірою країни СНД, Туреччина, Філіппіни). Таїланд та Індонезія мають найбільшу волатильність ринку акцій (оцінювання проведено за коефіцієнтом варіації значень фондових індексів). Коефіцієнт варіації, розрахований на підставі місячних значень фондових індексів країн за 1995—2000 рр., склав 84,08 % для Таїланду та 75,34 % для Індонезії. Найменші значення коефіцієнта варіації серед ринків, що формуються, за той самий період зафіксовано в Аргентині (13,99 %), Польщі (14,73 %) та Чехії (14,93 %). Для порівняння: найменше значення коефіцієнта варіації серед розвинених ринків зафіксовано в Австралії (6,46 %).

Розмір ринкового ризику нарівні з обсягом інвестицій, що залучаються через фондовий ринок, має стати ключовим параметром, котрий свідчитиме про успіхи або невдачі ринків, що формуються.