Структура емісії міжнародних боргових цінних паперів за інструментами (нетто)

Інструмент	1995		1996		1997		1998		1999		2000
	млрд дол.	%	млрд дол.	%	млрд дол.	%	млрд дол.	%	млрд дол.	%	млрд дол.	%
Інструменти грошового ринку	17	6	41	8	20	3	7	1	66	5	122	11
Облігації (bonds and notes)	246	94	496	92	554	97	671	99	1149	95	1016	89
Разом емісія міжнародних боргових цінних паперів	263	100	537	100	574	100	678	100	1215	100	1138	100

Джерело: Bank for International Settlements — 68^th — 70^th Annual Report. — Basle, 1998—2000.

Частка розвинених країн як емітентів міжнародних облігаційних запозичень у другій половині 1990-х років постійно зростала: 1996—1997 рр. — 77—78 %, 1998—1999 рр. — 84—94 %. У 2000 р. цей показник для розвинених країн становив 94 %. Частка ж країн, що формуються, в емісії міжнародних облігацій у 1996—1997 рр. дорівнювала 16 %, у 1998 р. — 6 %, а в 1999 р. знизилась до 3 % (найнижчий рівень з 1990 р.). У 2000 р. даний показник залишився на рівні 3 % (табл. 6.17).

Таблиця 6.17

СТРУКТУРА ЕМІСІЇ МІЖНАРОДНИХ БОРГОВИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ЗА ЕМІТЕНТАМИ (нетто), у млрд дол.

Емітент	Роки
	1996	1997	1998	1999	2000
1. Розвинені країни	411	449	570	1137	1066
У тому числі: Європа (єврозона)	243	258	280	491	535
США	132	177	283	482	408
2. Офшорні центри	16	15	12	13	16
3. Інші країни	88	89	41	41	34
4. Міжнародні організації	22	21	55	24	22
Емісія разом:	537	574	678	1215	1138

Джерело: Bank for International Settlements — 68^th — 70^th Annual Report. — Basle, 1998—2000.

Загальний обсяг чистих (нетто) емісій міжнародних боргових цінних паперів у 2000 р. знизився на 6,3 %. Це пов’язано зі значними обсягами платежів на погашення існуючої заборгованості (майже 40 % від обсягу залучених ресурсів).

Емітентами облігацій можуть бути як приватні підприємства, так і органи державної влади. На кінець 1990-х років 56—59 % усієї світової заборгованості з цінних паперів припадало на державних емітентів і, відповідно, 41—44 % — на приватних. Проте в різних країнах у складі емітентів боргових цінних паперів є відмінності. Якщо для розвинених ринків пропорція «державний емітент/приватний емітент» приблизно однакова для всіх (США — 56/44; Франція — 59/41; Великобританія — 49/51)¹, то для ринків, що формуються, пропорції значно різняться. У деяких із них головним емітентом виступає приватний сектор (Аргентина, Корея), а в інших частка держави перевищує 80—90 % (Бразилія, Індія, Мексика, Туреччина, Угорщина).

У більшості випадків провідним емітентом облігацій є держава. До державних цінних паперів (public sector securities) зазвичай відносять папери, що випускаються урядом, урядовими установами та органами влади нижчою рівня (суб’єктами федерації, муніципалітетами тощо).

Обсяг нетто-емісій міжнародних облігацій урядовими агентствами у 2000 р. становив 196 млрд дол., причому 70 % припало на американські організації з урядовими гарантіями, що пов’язані з іпотекою. Фінансові установи (особливо німецькі банки) у 2000 р. знизили свою емісійну активність.

Що стосується валюти емісії міжнародних облігацій, то до 1998 р. приблизно 50—60 % припадало на долари США. Перехід до єдиної європейської валюти євро з січня 1999 р. призвів до підвищення частки позик в євро. Так, у 1999 р. обсяг емісії міжнародних облігацій у євро трохи перевищив обсяг їх емісії у доларах США. У 2000 р. долар знову перетворився на основну валюту емісії міжнародних облігацій. Але, враховуючи тенденції зміцнення євро відносно долара, можна очікувати подальшого підвищення ролі євро як валюти позики на міжнародних ринках.

Найбільшими емітентами в євро виступають європейські емітенти. Німецькі іпотечні банки — провідні емітенти облігацій в євро на міжнародних ринках. У 2000 р. також спостерігалася тенденція зростання обсягів запозичень у японських єнах.

Посилення нестабільності та невизначеності на фінансових ринках сприяло збільшенню у 2000 р. частки облігацій із плаваючою процентною ставкою порівняно з фіксованою.

На міжнародному ринку облігацій діють інвестиційні посеред­ники, що укладають угоди з розміщення міжнародних боргових цінних паперів. Переважна більшість посередницьких послуг концентрується в руках невеликої групи інвестиційних банків. Лідерами ринку послуг з обслуговування емісій боргових цінних паперів державного та приватного сектору залишаються американські андеррайтери (табл. 6.18). Наприкінці 1990-х років ринкова частка 10 банків-лідерів становила близько 80 %.

Таблиця 6.18

ПРОВІДНІ МЕНЕДЖЕРИ З РОЗМІЩЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ОБЛІГАЦІЙНИХ ЕМІСІЙ ДЕРЖАВНОГО ТА ПРИВАТНОГО СЕКТОРІВ (станом на кінець 1998 р.)

Менеджер з розміщення емісії	Розмір емісії, млн дол.	Кількість емісій
Deutsche Morgan Grenfell	10001,88	49
Morgan Stanley & Co Inc.	7004,43	21
Barclays Capital	6149,66	12
Dresdner Kleinwort Benson	5876,38	24
Goldman Sachs & Co	5841,24	8
JP Morgan	5676,78	19
Paribas	5438,07	16
ABN AMRO	5381,11	26
Warburg Dillon Read	5290,06	21
Salomon Smith Barney International	5276,85	12
Credit Suisse First Boston	4550,79	17
Commerzbank AG	4345,66	20
Bear Stearns & Co	3508,33	4
Merrill Lynch & Co	3146,23	12
Nomura Securities Co Ltd.	2593,10	11
DG Bank Deutsche Genossenschaftsbank	2301,58	15
HypoVereinsbankBayerische Hypound Ve­reinsbank AG	1777,43	11
ING Barings	1540,14	6
CDC Marches	1388,86	12
Lehman Brothers	1380,08	7

Джерело: Capital DATA Ltd., 1999.

У 2000 р. та на початку 2001 р. було зафіксовано скорочення обсягів запозичень емітентів із розвинених країн. Активність емітентів із країн з ринками, що формуються, залишилася на попередньому рівні. Більша частина емісій припала на країни Латинської Америки (Аргентина, Бразилія, Мексика). Емітенти з країн Азії, Східної Європи та СНД проявили незначну активність і здебільшого здійснювали викуп та рефінансування боргу.