Переваги, що дає форфетування експортеру:

• Поліпшення позиції експортера з ліквідності, тому що фірма негайно отримує готівку;

• Експортер звільняється від валютних, кредитних і процентних ризиків;

• зменшуються довгострокові вимоги у балансі фірми, що сприяє зростанню її кредитоспроможності;

• знімається необхідність контролю за погашенням кредиту і роботи з інкасації платежів;

• форфетинг не впливає на ліміти експортера з овердрафту чи на інший кредит, що надається банком.

Недоліки форфетингу:

А. Висока вартість: ставка з форфетування значно вища звичайних ставок за кредитами, тому що форфетер бере на себе ризики.

Витрати з форфетингу складаються з:

• витрат на отримання банківської гарантії чи авалю за векселем;

• ризикової премії за політичний ризик;

• витрат на мобілізацію грошових коштів, що залежать від ставок процентів на євроринку;

• управлінських витрат;

• комісії форфетера, що становить різницю в часі між укладанням угоди і наданням документів.

Отже, облікова ставка може досягати 10 % річних і вище, залежно від ризику країни. Але, на відміну від інших експортних кредитів, форфетингова форма кредитування не включає страхових премій і банківських зборів за організацію й управління кредитом.

Б. Труднощі для експортера у пошуку банку, який би бажав діяти як форфетер.

Для форфетування експортних вимог необхідно виконувати такі умови:

1. експортна вимога має бути зворотною і безумовною;

2. векселі повинні бути простими на імпортера;

3. на векселі має бути аваль банку країни покупця, інші вимоги повинні супроводжуватися банківською гарантією;

4. у разі сумніву щодо платоспроможності імпортера форфетер може вимагати аваль чи гарантію банку третьої країни;

5. експортер може бути звільнений від відповідальності за векселем. У даному разі на простому векселі ставиться помітка «Без регресу» чи «Без зобов’язань», до переказного векселя в деяких випадках додається спеціальний документ про звільнення експортера від відповідальності.

Форфетування відрізняється від лізингу простотою документального оформлення, відсутністю права регресу (тобто експортер не несе ризику неплатежу імпортера).

На відміну від експортного факторингу форфетування має ширшу сферу покриття ризиків (неплатежу, непереказу, валютного ризику). Форфет-інституції, ураховуючи ризик неплатежу з боку імпортера, здійснюють хеджування з метою його мінімізації. Нижче наведено порівняльну характеристику факторингу і форфетингу (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФАКТОРИНГУ І ФОРФЕЙТИНГУ

Критерій порівняння	Факторинг	Форфетинг
За строками	Приймаються вимоги строком до одного року	Приймаються довгострокові векселі (строком понад один рік)
За сумою	Відсутні обмеження	Великі суми (від 500 тис. дол. США і більше)
За сферою обігу	Переважно на внутрішньому ринку	Переважно в операціях
За обліком ризиків	Можливий регрес вимог експортера	Без регресу на покупця
За валютою	Широке коло валют	Тільки у вільно конвертованій валюті
Додаткові гарантії	Вимагаються не завжди	Обов’язковий банківський аваль

Джерело: Международный менеджмент / Под ред. С. Э. Пивоварова, Л. С. Тарасевича, А. И. Майзеля. — СПб.: Питер, 2002. — С. 385.