4. Етапи міжнародних переговорів

Переговори – це складний, довготривалий в часі (можливо, і на роки) процес.

Переговорний процес можна поділити на три етапи.

1. Початковий (дослідницький, дискусійний, діагностичний). Його основна мета - уточнення, усунення невизначеностей у позиціях учасників.

Іноді вже на цьому етапі вносяться пропозиції, що сприяє чіткішому розумінню проблеми.

Під час деяких міжнародних переговорів на цьому етапі проводиться загальнополітична дискусія (так відкривається кожне засідання Генеральної Асамблеї ООН).

Завдання цієї дискусії полягають в наступному:

• учасники висловлюються з приводу питань, які не зазначені в порядку денному, щоб привернути до них увагу громадськості;

• якщо коло обговорюваних питань попередньо не визначене, учасники можуть доповнити його важливими для них проблемами;

• під час поновлювальних переговорів обговорюються виконання (імплементація) досягнутих раніше домовленостей. Учасники висловлюють свої претензії і висувають аргументи.

В результаті створюється певний психологічний клімат, який впливає на подальший розвиток переговорного процесу.

На початковому етапі важко виявити точку дотику в позиціях. Іноді учасники надто вдаються до з’ясування подробиць, неіснуючих деталей і цим затягують час. Або ж важливі моменти не з’ясовуються до кінця, внаслідок чого угода трактується по-різному.

2. Аргументація і визначення меж майбутньої домовленості

Основна мета цього етапу - досягнення взаєморозуміння і вироблення спільної, узгодженої позиції з ключових питань. Аргументуючи пропоновані рішення, учасники намагаються переконати один одного в доцільності прийняття саме своєї позиції. Виявивши в позиції партнера конфліктні, неприйнятні елементи, доводять це до його відома.

Однією з форм реакції на неприйнятну пропозицію є відмова від її обговорення.

На цьому етапі під час обговорення позиції часом з’ясовується, що для різних сторін ключовими є не одні й ті ж питання. Так, на одних з переговорів ОБСЄ частина учасників основний акцент робила на культурному співробітництві, дотримання прав людини, інша частина – на врегулюванні питань міжнародної безпеки. Виходом з такої ситуації є компроміс.

3. Завершальний етап. Його метою є узгодження позицій і вироблення формули остаточної домовленості. На цьому етапі проводяться інтенсивні переговори з залученням експертів. Кожна сторона вносить свої пропозиції, проекти резолюцій, статтей документів і поправок до них.

Узгодження позиції проводиться у два прийоми:

1. вироблення загальної формули (визначення меж майбутніх домовленостей);

2. опрацювання деталей (редагування тексту стосовно меж майбутніх домовленостей).

На завершальному етапі редагуються і приймаються тексти документів.

Названі етапи не завжди відбуваються в строгій послідовності. Часом на завершальному етапі виникає необхідність уточнити якісь деталі. Залежно від цілей, функцій і типу переговорів якийсь з етапів може бути основним. Наприклад, якщо ціль переговорів – вплив на суспільну думку, то центральним буде етап уточнення та аргументації позицій. Оскільки досягнення домовленості є не важливим, то завершальний етап може і не відбутися.

В міжнародному праві не існує чітких рекомендацій як вести переговори. Але в дипломатичній практиці вироблені загальноприйняті норми проведення переговорів:

1. Всі учасники офіційних переговорів повинні мати офіційні повноваження своїх урядів або інших керівних органів, що направили їх на переговори. Не потребують спеціальних повноважень лише три особи країни: глава держави, уряду і міністри закордонних справ.

2. Результати міжнародних переговорів фіксуються у загально-прийнятих в міжнародній практиці документах: договорах, угодах, протоколах, деклараціях, заявах. Для інформування громадськості після переговорів публікується комюніке або повідомлення для засобів масової інформації.

3. Згідно зі ст. 102 Статуту ООН, учасники переговорів повинні надати для реєстрації і публікації до Секретаріату ООН міжнародні договори та угоди, підписані в результаті переговорів. В разі невиконання цієї процедури сторони не зможуть посилатися на них в органах ООН, де-факто ці документи не матимуть міжнародного визнання.

На переговорах глави делегації обговорюють найважливіші питання, а решту роботи здійснюють експерти. Вони ж готують проекти заключних документів, які остаточно погоджують глави делегацій [6].

Контрольні запитання

1. Яке значення займають переговори в інструментарії дипломатії? З якою метою проводяться дипломатичні переговори?

2. Проаналізуйте історичні етапи розвитку міжнародних переговорів.

3. Назвіть основні критерії типологізації міжнародних переговорів.

4. Які функції виконують міжнародні переговори в суспільному житті ?

5. Проаналізуйте основні етапи теоретичної підготовки до проведення міжнародних переговорів.

6. Якими є особливості початкового етапу міжнародних переговорів?

7. Виконання яких завдань здійснюється під час етапу аргументації і визначення меж майбутньої домовленості?

8. Проаналізуйте основні способи узгодження позицій на завершальному етапі міжнародних переговорів.

9. Назвіть загальноприйняті в дипломатичній практиці норми проведення переговорів.

10. Проаналізуйте, які види міжнародних переговорів найчастіше проводяться на сучасному етапі розвитку міжнародних відносин.

10