Тема 2. Міжнародні переговори як засіб дипломатії

1. Значення переговорів на сучасному етапі розвитку міжнародних відносин

Однією з найважливіших форм дипломатичної роботи є переговори. Не випадково дипломатію у вузькому розумінні часто визначають як “науку або мистецтво ведення переговорів”.

Дипломатичні переговори – це офіційне обговорення представниками держав політичних, економічних та інших питань двосторонніх та багатосторонніх відносин. Їх метою є узгодження зовнішньополітичної стратегії, тактики і відповідних дипломатичних акцій, обмін думками, взаємний обмін інформацією, підготовка до підписання договорів, врегулювання спірних питань і т.д.

Історично дипломатичні переговори виникли як основний спосіб мирного розв’язання суперечок і конфліктів між державами.

Переговори як форма офіційного спілкування між керівниками держав і урядів, спеціальними представниками відомі з глибокої давнини (племена, Стародавній Єгипет, Греція, Рим; договори Київської Русі з Візантією і т.д.). В ті часи головною темою переговорів були питання війни і миру.

На сучасному етапі міжнародні переговори є головним механізмом врегулювання конфліктних відносин, здійснення співробітництва та вирішення міжнародних проблем. Тобто вони є основною формою взаємодії держав на міжнародній арені.

Тенденція до зростання ролі переговорів особливо яскраво виявилася у другій половині 20 ст., характерною рисою якого є періоди “потеплінь” і “похолодання” в міждержавних відносинах. Відповідно до цього переговорний процес характеризується чергуванням спадів і підйомів його активності [6].

На сучасному етапі значення переговорів у міжнародному житті зростає.

Це пояснюється наступними причинами:

• скорочення військово-силових методів вирішення проблем, оскільки накопичений ядерний потенціал може знищити людську цивілізацію;

• загострення глобальних проблем, які потребують спільного вирішення;

• інтеграційні та дезінтеграційні процеси (розпад СРСР, руйнування тоталітарних структур в країнах колишнього соцтабору), які призвели до зростання ролі переговорної дипломатії;

• загострення міжнаціональних та міжконфесійних конфліктів у поліетнічних країнах (Югославія, Росія, Молдавія, Грузія), які намагаються вирішити за допомогою посередництва.

2. Види міжнародних переговорів та їхні функції

В сучасній міжнародній практиці широко використовують різні види міжнародних переговорів.

Основними критеріями для типологізації міжнародних переговорів є наступні:

1. Рівень представництва.

2. Обговорювані проблеми.

3. Число учасників.

4. Форма переговорів.

5. Ступінь регулярності.

1. За рівнем представництва виділяють:

1) політичні переговори – для них характерні такі особливості:

• проводяться на вищому і високому рівні;

• їхні учасники в силу становища, яке вони займають, мають право самостійно приймати рішення, які не суперечать національним інтересам країни. Тому під час цих переговорів вирішуються найбільш складні, спірні, дискусійні питання міждержавних відносин.

Іноді під час політичних переговорів виробляється загальна спільна позиція держав-учасників. В подальшому вона конкретизується і обробляється на рівні експертів.

2) дипломатичні переговори – проводяться на рівні представників і спеціальних експертів держав-учасниць. Вони діють в рамках більш чи менш жорстких інструкцій і не завжди мають право самостійно приймати остаточне рішення. Але успіх таких переговорів великою мірою залежить від ініціативи, вміння та дипломатичної майстерності учасників.

2. Відповідно до специфіки обговорюваної проблеми виділяють переговори з економічних, військово-політичних, екологічних, гуманітарних та інших питань.

3. За кількістю учасників:

• двосторонні;

• багатосторонні.

Історично першими виникають двосторонні переговори. Такі переговори відбуваються під час офіційних візитів чи міжнародних зустрічей.

В наш час популярною формою двосторонніх відносин є політичні консультації. Вони дають можливість глибоко обговорювати питання не лише двосторонніх, але й міжнародних відносин. Консультації проводяться згідно з встановленим графіком або в міру необхідності на рівні спеціальних робочих комісій або на рівні офіційних представників держав (наприклад, директорів департаментів МЗС).

Багатосторонні переговори з’являються пізніше. Так, в 15 ст. відбулися багатосторонні переговори східноєвропейських монархів у Луцьку; з 1814 по 1815 р. відбувався Віденський конгрес, який зібрав представників 216 європейських держав. В минулому на багатосторонніх переговорах вирішувалися, як правило, територіальні питання, зараз коло проблем значно розширилося.

4. За формами міжнародних переговорів виділяють:

• конгреси;

• конференції;

• саміти;

• сесії;

• наради;

• зустрічі на різних рівнях і т.д.