Практичне завдання студентам

1. Виходячи з типів валютної та фінансової політики, їх елементів та особливостей розробити критерій, за яким можна було б виокремити моделі валютно-фінансової політики ринкової економіки. Запропонувати моделі валютно-фінансової політики та надати їх повну характеристику.

Питання для підготовки до семінарських занять:

1. Основні характеристики валютно-фінансової політики.

1. Моделі фінансових відносин у суспільстві

Контрольні питання:

1. Що передбачає собою валютно-фінансова політика?

2. Назвіть інструменти реалізації валютної та фінансової політик.

3. В чому полягає суть девізної валютної політики?

4. В чому різниці девальвації та ревальвації?

5. Для чого створюються валютні стабілізаційні фонди?

6. Назвіть форми валютного регулювання.

7. В чому проявляються валютні обмеження?

8. Назвіть види фінансової політики за різними класифікаційними ознаками.

9. У чому різниця фінансової моделі ринкової та адміністративної економіки?

Тема 4. Статистичні валютно-фінансові показники

1. Система показників статистики фінансів

1.1. Система показників статистики державного бюджету

1.2. Система показників грошового обігу

1.3. Система показників кредитів

1.4. Система показників статистики цінних паперів

1.5. Система показників статистики фондових бірж

1.6. Система показників статистики страхування

1.7. Система показників фінансового стану підприємств на макрорівні

1.8. Система макроекономічннх показників банківської статистики

2. Джерела статистичної валютно-фінансової інформації

Фінансова статистика є галуззю економічної статистики. Вона вивчає кількісну сторону масових явищ і процесів у фінансовій сфері (розподіл і кінцеве використання ВВП, утворення первинних і кінцевих доходів домашніх господарств, державних установ і громадських організацій, нагромадження основних фондів і матеріальних обігових коштів), займається реєстрацією, зведенням і групуванням фактів, виражає їх у вигляді статистичних показників, які потім аналізує.

Система статистичних фінансових показників включає показники всіх галузей фінансової системи: державного бюджету, страхування, кредиту, грошового обігу, платіжного балансу, ощадної справи, банківської сфери, валютної системи. До системи показників включаються також показники кінцевих результатів фінансової діяльності галузей економіки. Отже, статистичний показник характеризує розмір, склад, динаміку та взаємозв’язок суспільних явищ.

Кожна галузь фінансової системи має свою систему показників, яка відображає властиву саме їй специфіку.

Статистика державного бюджету включає показники розміру, складу й динаміки доходів і видатків державного бюджету, а також контингенту і мережі бюджетних установ.

Система показників статистики кінцевих результатів функціонування галузей економіки, які є основними джерелами доходів державного бюджету, містить характеристику розміру, складу й динаміки балансового прибутку, його розподілу, рівня рентабельності підприємств, оборотності обігових коштів, розміру звільнених обігових коштів, сталості фінансового стану.

Страхування характеризується показниками страхового поля, кількості й змісту договорів страхування, чисельності страхових випадків, ступеня пошкодження страхового об’єкта, фінансової сталості, збитковості страхових сум, розміру та складу тарифних ставок, страхових платежів, частоти, важкості й небезпеки тимчасової непрацездатності, рівня травматизму, середнього розміру пенсій, допомог тощо.

Статистика кредиту використовує показники залишків заборгованості за позичками, складу позичок, розміру простроченої заборгованості, обіговості кредитів та їх динаміки за кількістю оборотів і тривалістю заборгованості, ефективності довгострокового кредиту, ліквідності кредитних установ.

Статистика грошового обігу вивчає показники розміру та складу грошового обігу, складу платіжного обороту, обіговості коштів у розрахунках, розміри та склад грошової маси, необхідної для обігу, її обіговість та купюрний склад грошей.

Статистика платіжного балансу розв’язує низку завдань: розробляє систему показників, які характеризують розміри, динаміку, структуру зовнішньої торгівлі, аналізує фактори, що впливають на розвиток основних явищ зовнішньоекономічної діяльності, проводить порівняльний міждержавний аналіз, оцінює, аналізує стан і рух іноземних інвестицій [18].

1.1. До основних показників статистики державного бюджету відносять [19]:

- доходи;

- офіційні трансфери;

- видатки;

- чисте кредитування (кредитування мінус погашення);

- профіцит (перевищення доходів над видатками) або дефіцит (перевищення видатків над доходами);

- державний борг.

Для аналітичних розрахунків та аналізу поряд з основними показниками застосовують інші показники, що дозволяє більш повно характеризувати роль бюджету в проведенні економічної та соціальної політики.

Доходи бюджету - це обов’язкові безповоротні платежі, що надходять до бюджету. Розрізняють поточні та капітальні обов’язкові платежі.

Поточні доходи включають податкові та неподаткові доходи, крім безоплатних надходжень, надходжень від продажу землі, нематеріальних активів, державного майна та капітальних трансферів.

Податкові доходи - це сукупність обов’язкових безоплатних, безповоротних платежів у бюджет, які стягуються державними закладами і надходять у визначених законом розмірах у встановлені терміни. Податкові доходи включають різні види податків.

Неподаткові доходи - це відшкодовуванні безповоротні надходження до державного бюджету (наприклад, доходи держави від власності та підприємницької діяльності, збори, надходження від продажу товарів, послуг, за винятком доходів від продажу основного капіталу) та деякі безоплатні надходження (наприклад, від адміністративних штрафів за несплату податків, добровільні надходження з недержавних джерел).

Капітальні доходи - це доходи від продажу капітальних активів (державні запаси та резерви, основні фонди) і трансферні з недержавних джерел (надходження безповоротних, необов'язкових платежів цільового призначення, на купівлю устаткування, будівництво для бюджетних організацій).

Офіційні трансфери в державному бюджеті включають в себе безоплатні, безповоротні необов'язкові платежі, отримані від інших закладів державного управління (вітчизняних та з-за кордону) або міжнародних організацій.

Видатки - це державні витрати, що утворюються на безповоротній основі (не пов'язані з виникненням та погашенням фінансових вимог) і спрямовані на поточні та капітальні цілі. Видатки - безповоротні платежі, незалежно від того чи відшкодовуються вони і для якої мети використовуються. Розрізняють поточні та капітальні видатки.

Поточні видатки - це відшкодовані витрати, які не пов'язані з придбанням основного капіталу, товарів і послуг для виробництва основного капіталу, а також безоплатні виплати, що не включають придбання капітальних активів, відшкодування збитків за пошкодження основного капіталу або збільшення фінансових активів одержувачів. У складі поточних витрат виокремлюють видатки на товари і послуги, виплату відсотків з державного боргу, субсидії та інші поточні трансфери та видатки.

Капітальні видатки - це видатки на придбання основного капіталу, державних резервів, землі, нематеріальних активів, капітальні трансфери та інші капітальні видатки.

Видатки державного бюджету деталізуються за конкретними об’єктами фінансування в межах статей і параграфів.

Кредитування мінус погашення (чисте кредитування) включає операції закладів державного управління з фінансовими вимогами до інших секторів, які здійснюються з метою проведення державної політики. До даної категорії відносять надання та придбання акцій за вирахуванням сум повернутих кредитів, виторгу від продажу акцій або повернення власного капіталу.

В статистиці державних фінансів чисте кредитування об'єднується з видатками та розглядається як чинник, що впливає на бюджетний дефіцит. Якщо кредитування здійснюється між різними структурами або рівнями державного управління, тоді дві сторони однієї операції відображають асиметрично: орган-кредитор показує кредитування, обсяг якого визначає дефіцит; орган-позичальник показує запозичення з метою фінансування дефіциту.

Дефіцит (профіцит) бюджету розраховують як різницю між сумарними доходами і сумарними видатками. Дефіцит бюджету являє собою суму чистих запозичених державою коштів плюс чисте скорочення державних касових залишків, вкладень та ліквідних цінних паперів:

Дефіцит = (Запозичення - Погашення боргу) + Зменшення залишків ліквідних фінансових коштів.

Абсолютну величину дефіциту бюджету можна співставити з величиною ВВП за період. Величина, знайдена у відсотках називається відносною величиною дефіциту державного бюджету. Цей показник часто використовують в статистичних порівняннях.

Профіцит державного бюджету обчислюється як сума доходів та отриманих офіційних трансферів за вирахуванням суми видатків та «кредитування мінус погашення».

Державний борг - це неоплачена сума офіційно визнаних прямих зобов'язань закладів державного управління перед іншими секторами економіки та рештою світу, яка утворилася в результаті їх операцій в минулому і повинна погаситись через операції цих закладів у майбутньому або переоформитись у безстроковий борг. До державного боргу не включають внутрішньоструктурні та міжструктурні борги під секторів державного управління, для яких укладається статистика: зобов'язання органів грошово-кредитного регулювання, пов'язані з емісією готівкових коштів та інші зобов'язання цих органів; борги, що не обслуговують, виплата по яких припинена на невизначений строк за домовленістю між кредитором та боржником або в односторонньому порядку: будь-яка поточна заборгованість за неоплаченими зобов'язаннями.

Слід відзначити, що у міжнародних стандартах зі статистики та обліку застосовуються дві класифікації податкових платежів: класифікація статистики державних фінансів (СДФ) і класифікація системи національних рахунків (СНР).

СДФ розроблена Міжнародним валютним фондом і використовується для задоволення потреб державних фінансів, аналізу та розробки державної фінансової політики. У СДФ податки групуються за однією ознакою - „тип податку". Ця ознака визначається видом діяльності або податковою базою, для якої використовують суму доходу, суму виторгу, вартість майна, суму виплаченої заробітної плати, величину імпорту. В результаті утворюються наступні групи податків: 1) прибуткові податки: 2) внески до фонду соціального забезпечення; 3) податки на заробітну плату і робочу силу; 4) періодичні податки на вартість; 5) податки на товари і послуги; 6) податки на операції в міжнародній торгівлі; 7) інші податки.

Класифікація податків у СНР виходить з потреб економіки в цілому. В основу класифікації покладені наступні ознаки: а) тип податку, як він визначений в СДФ; б) тип інституційної одиниці, що сплачує податок (домашнє господарство, державне підприємство, комерційна організація); в) обставини, за яких сплачується податок (продукція вироблена, імпортована, підготовлена на експорт). Згідно сукупності ознак утворюються групи податків:

1) виробничі податки (обов'язкові платежі, якими обкладаються товари і послуги у зв'язку з виробництвом);

2) прибуткові податки (податки за володіння фактором виробництва -робочою силою, власністю, землею);

3) податки на капітал, нерегулярні збори з вартості майна, активів.

В діючому міжнародному стандарті із статистики державних фінансів рекомендовано проводити облік операцій державного бюджету на касовій основі, тобто на основі реєстрації фактичних грошових потоків. В той же час в Системі національних рахунків операції проводяться на основі нарахованих сум, тобто на момент виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості.

В світовій практиці використосується бюджетна класифікація розроблена МВФ [20], показники якої побудовані за принципом GFSM 2001 (Government Finance Statistics Manual 2001) [21]. Вона побудована за принципом кодування всіх показників (Рис. 4.1):

Ця система класифікацій державних фінансів включає наступні розділи:

Рис. 4.1. Класифікація кодової системи Державної фінансової статистики (GFS). Джерело: [21].

A. Класифікація доходів і отриманих офіційних трансферів (таблиця 4.1.)

Таблиця 4.1.

Класифікація державних доходів

1. Доходи
11 Податки	111 Податки на доходи, прибуток і приріст капіталу	1111 Оплачується фізичними особами
		1112 Оплачується корпораціями та іншими підприємствами
		1113 Розподілювані
	112 Податки на фонд заробітної плати і робочу силу
	113 Податки на майно	1131 Періодичні податки на нерухоме майно
		1132 Періодичні податки на чисту вартість майна
		1133 Податки на успадковане майно, спадщину та дарування
		1134 Податки на фінансові та операцій з капіталом
		1135 Інші неперіодичні податки на власність
		1136 Інші періодичні податки на власність
	114 Податки на товари та послуги	1141 Загальні податки на товари та послуги	11411 Податок на додану вартість
			11412 Податки з продажів
			11413 Податки з обороту та інші загальні податки на товари та послуги
		1142 Акцизи
		1143 Прибуток фіскальних монополій
		1144 Податки на специфічні послуги
		1145 Податки на використання товарів та на дозвіл на використання товарів чи виконання робіт	11451 Податки на транспортні засоби
			11452 Інші податки на використання товарів та на дозвіл на використання товарів або виконання робіт
		1146 Інші податки на товари та послуги
	115 Податки на міжнародну торгівлю та операції	1151 Митні та інші імпортні мита
		1152 Податки на експорт
		1153 Прибуток експортних чи імпортних монополій
		1154 Курсовий прибуток
		1155 Податки з обміну валют
		1156 Інші податки на міжнародну торгівлю та угоди
	116 Інші податки	1161 Сплачуються тільки комерційними підприємствами
		1162 Сплачуються іншими суб’єктами
12 Соціальні відрахування	121 Відрахування на соціальне страхування	1211 Внески працівників
		1212 Внески роботодавців
		1213 Внески самозайнятих або незайнятих осіб
		1214 Розподілювані вклади
	122 Інші соціальні внески	1221 Внески працівників
		1222 Внески роботодавців
		1223 Умовно обчислені внески
13 Гранти	131 Іноземних держав	1311 Поточні
		1312 Капітальні
	132 Міжнародних організацій	1321 Поточні
		1322 Капітальні
	133 Інших субєктів державного управління	1331 Поточні
		1332 Капітальні
14 Інші доходи	141 Доходи від власності	1411 Відсотки
		1412 Дивіденди
		1413 Відрахування із доходів квазікорпорацій
		1414 Доходи від власності надані по страховому полісу застрахованій особі
		1415 Оренда
	142 Виручка від продажу товарів і послуг	1421 Продажі, здійснювані ринковими закладами
		1422 Адміністративні збори
		1423 Непередбачені продажі неринковими закладами
		1424 Умовно обчислений продаж товарів і послуг
	143 Штрафи, пеня та неустойка
	144 Добровільні трансферти, крім грантів	1441 Поточні
		1442 Капітальні
	145 Інші та неідентифіковані доходи

Джерело: [20] в авторській редакції.

Б. Класифікація економічних витрат (таблиця 4.2.)

Таблиця 4.2.

Класифікація державних економічних витрат

2. Витрати
21 Оплата праці працівників	211 Заробітна плата	2111 Заробітна плата в грошовій формі
		2112 Заробітна плата в натуральному вираженні
	212 Соціальні відрахування	2121 Актуальні соціальні внески
		2122 Умовно обчислені відрахування на соціальне страхування
22 Використання товарів і послуг
23 Споживання основного капіталу
24 Відсотки	241 Нерезидентам
	242 Резидентам окрім державного управління
	243 Іншим одиницям державного управління
25 Субсидії	251 Державним корпораціям	2511 Нефінансовим державним корпораціям
		2512 Фінансовим державним корпораціям
	252 Приватним підприємствам	2521 Нефінансовим приватним підприємствам
		2522 Фінансовим приватним підприємствам
26 Гранти	261 Іноземним урядам	2611 Поточні
		2612 Капітальні
	262 Міжнародним організаціям	2621 Поточні
		2622 Капітальні
	263 Іншим одиницям сектору держуправління	2631 Поточні
		2632 Капітальні
27 Соціальна допомога	271 Допомога по соціальному забезпеченню	2711 Допомога по соціальному забезпеченню в грошовій формі
		2712 Допомога по соціальному забезпеченню в натуральній формі
	272 Посібники з соціальної допомоги	2721 Посібники з соціальної допомоги в грошовій формі
		2722 Посібники з соціальної допомоги в натуральній формі
	273 Соціальна допомога роботодавцям	2731 Соціальна допомога роботодавцям готівкою
		2732 Соціальна допомога роботодавцям в натуральній формі
28 Інші витрати	281 Витрати, пов'язані з власністю, крім відсотків	2811 Дивіденди (тільки державним корпораціям)
		2812 Відрахування із доходів квазікорпорацій ( тільки держкорпорацій)
		2813 Витрати від власності надані по страховому полісу застрахованої особи
		2814 Оренда
	282 Різні інші витрати	2821 Поточні
		2822 Капітальні

Джерело: [21] в авторській редакції.

В. Класифікація витрат за функціями уряду (таблиця 4.3.)

Таблиця 4.3.

Класифікація витрат за функціями уряду

7. Загальні витрати
701 Загальні державні послуги	7011 Виконавчі та законодавчі органи, фінансові і податкові органи, органи зовнішніх зв'язків
	7012 Іноземна економічна допомога
	7013 Загальні послуги
	7014 Фундаментальні дослідження
	7015 Загальні державні послуги НДДКР
	7016 Загальні державні послуги в інших місцях некласифіковані
	7017 Угоди державного боргу
	7018 Трансферти загального характеру між різними рівнями влади
702 Витрати на оборону	7021 Військова оборона
	7022 Громадянська оборона
	7023 Іноземна військова допомога
	7024 НДДКР оборони
	7025 Витрати на оборону в інших місцях некласифіковані
703 Громадський порядок і безпека	7031 Поліцейські служби
	7032 Пожежна охорона
	7033 Суди
	7034 Тюрми
	7035 НДДКР громадського порядку і безпеки
	7036 Громадський порядок і безпека в інших місцях некласифіковані
704 Витрати на економічні зв’язки	7041 Загальні економічні, комерційні, і трудові зв’язки
	7042 Сільське господарство, лісове господарство, рибальство і полювання
	7043 Паливо і енергетика
	7044 Видобуток, виробництво та будівництво
	7045 Транспорт
	7046 Зв'язок
	7047 Інші галузі
	7048 НДДКР економічних зв’язків
	7049 Економічні зв’язки в інших місцях некласифіковані
705 Витрати на захист навколишнього середовища	7051 Менеджмент відходів
	7052 Менеджмент відходів води
	7053 Боротьба із забрудненням
	7054 Захист біорізноманіття та ландшафтів
	7055 НДДКР захисту навколишнього середовища
	7056 Охорона навколишнього середовища в інших місцях некласифікована
706 Витрати на житлові та комунальні послуги	7061 Житлове будівництво
	7062 Розвиток суспільства
	7063 Водопостачання
	7064 Вуличне освітлення
	7065 НДДКР житлового та комунального господарства
	7066 Житлове та комунальне господарство в інших місцях некласифіковані
707 Витрати в орону здоров'я	7071 Вироби медичного призначення, прилади та обладнання
	7072 Амбулаторні послуги
	7073 Послуги лікарень
	7074 Охорона здоров'я
	7075 НДДКР охорони здоров'я
	7076 Охорона здоров'я в інших місцях некласифікована
708 Витрати на відпочинок, культуру і релігію	7081 Відпочинок і заняття спортом
	7082 Послуги в галузі культури
	7083 Радіомовлення і видавничі послуги
	7084 Релігійні та інші громадські послуги
	7085 НДДКР відпочинку, культури і релігії
	7086 Відпочинок, культура і релігія в інших місцях некласифіковані
709 Витрати на освіту	7091 Дошкільна та початкова освіта
	7092 Середня освіта
	7093 Додаткова невища освіта
	7094 Вища освіта
	7095 Освіта не визначена рівнями
	7096 Допоміжні послуги в системі освіти
	7097 НДДКР освітньої галузі
	7098 Освіта в інших місцях некласифікована
710 Витрати на соціальний захист	7101 Хвороба та інвалідність
	7102 Старість
	7103 Виживші
	7104 Сім'я і діти
	7105 Безробіття
	7106 Домогосподарі
	7107 Соціальні винятки в інших місцях некласифіковані
	7108 НДДКР соціального захист
	7109 Соціальний захист в інших місцях некласифікований

Джерело: [21] в авторській редакції.

Г. Класифікація запасів та транзакцій державних активів та пасивів (таблиця 4.4.)

Таблиця 4.4.

Класифікація запасів/транзакцій державних активів та пасивів

3. Чиста вартість та зміна транзакцій державних активі та пасивів / 6. Чиста вартість та зміна запасів державних активі та пасивів
31/ 61 Нефінансові активи	311/611 Основні засоби		3111/6111 Будинки і споруди	31111/61111 Житло
				31112/61112 Нежитлові будівлі
				31113/61113 Інші структури
			3112/6112 Машини та обладнання	31121/61121 Транспортне обладнання
				31122/61122 Інші машини та обладнання
			3113/6113 Інші необоротні активи	31131/61131 Матеріальні активи
				31132/61132 Нематеріальні активи
	312/612 Товарно-матеріальні запаси		3121/6121 Стратегічні запаси
			3122/6122 Інші запаси	31221/61221 Сировина та матеріали
				31222/61222 Незавершене виробництво
				31223/61223 Готова продукція
				31224/61224 Товари для перепродажу
	313/613 Цінності
	314/614 Невироблені активи		3141/6141 Земля
			3142/6142 Ресурси надр
			3143/6143 Інші природні активи
			3144/6144 Нематеріальні невироблені активи
32/62 Фінан сові активи	321/621 Внутрішні		3212/6212 Валюта та депозити
			3213/6213 Цінні папери крім акцій
			3214/6214 Кредити
			3215/6215 Акції та інши капітал
			3216/6216 Страхові технічні резерви
			3217/6217 Похідні фінансові інструменти
			3218/6218 Інша дебіторська заборгованість
	322/622 Іноземні		3222/6222 Валюта та депозити
			3223/6223 Цінні папери крім акцій
			3224/6224 Кредити
			3225/6225 Акції та інший капітал
			3226/6226 Страхові технічні резерви
			3227/6227 Похідні фінансові інструменти
			3228/6228 Інша дебіторська заборгованість
	323/623 Монетарне золото і СДР
33/63 Зобов'язання	331/631 Внутрішні		3312/6312 Валюта та депозити
			3313/6313 Цінні папери крім акцій
			3314/6314 Кредити
			3315/6315 Акції та інший капітал (тільки державних корпорацій)
			3316/6316 Страхові технічні резерви
			3317/6317 Похідні фінансові інструменти
			3318/6318 Інша кредиторська заборгованість
	332/632 Іноземні		3322/6322 Валюта та депозити
			3323/6323 Цінні папери крім акцій
			3324/6324 Кредити
			3325/6325 Акції та інші капіталу (тільки державних корпорацій)
			3326/6326 Страхові технічні резерви
			3327/6327 Похідні фінансові інструменти
			3328/6328 Інша кредиторська заборгованість
Для довідки
3M1 Власний капітал		3M11 Оплата праці працівників
		3M12 Використання товарів і послуг
		3M13 Споживання основного капіталу
		3M14 Різниця інших податків на виробництво та інших субсидій на виробництво
6M1 Чиста вартість фінансових активів
6М2 Заборгованість (за ринковою вартістю)
6M3 Заборгованість (за номінальною вартістю)
6M4 Заборгованість
6M5 Зобов'язання за посібниками по соціальному забезпеченню
6M6 Умовні зобов'язання
6M7 Міжнародні резерви та іноземна валютна ліквідність
6M8 Некапіталізована бойова зброя і системи доставки зброї

Джерело: [21] в авторській редакції.

Д. Класифікація державних транзакцій за секторами та фінансовими інструментами (таблиця 4.5.)

Таблиця 4.5.

Класифікація державних транзакцій за секторами та фінансовими інструментами

8. Зміна чистої фінансової вартості після транзакції
82 Фінансові активи	821 Внутрішні	8211 Сектор державного управління
		8212 Центральний банк
		8213 Інші депозитні корпорації
		8214 Фінансові корпорації, не класифіковані в інших рубриках
		8215 Нефінансові корпорації
		8216 Домашні господарства та некомерційні організації, що обслуговують домогосподарства
	822 Іноземні	8221 Сектор державного управління
		8227 Міжнародні організації
		8228 Фінансові організації крім міжнародних корпорацій
		8229 Інші нерезиденти
	823 Монетарне золото і СДР
83 Зобов'язання	831 Внутрішні	8311 Сектор державного управління
		8312 Центральний банк
		8313 Інші депозитні корпорації
		8314 Фінансові корпорації, не класифіковані в інших рубриках
		8315 Нефінансові корпорації
		8316 Домашні господарства та некомерційні організації, що обслуговують домогосподарства
	832 Іноземні	8321 Сектор державного управління
		8327 Міжнародні організації8328 Фінансові організації крім міжнародних корпорацій
		8329 Інші нерезиденти

Джерело: [21] в авторській редакції.

Е. Класифікація інших державних фінансових потоків: зміна чистої вартості активів у результаті інших економічних потоків (таблиця 4.6.)

Таблиця 4.6.

Класифікація інших державних фінансових потоків : доходи власника/інші зміни в кількості активів

4. Чиста вартість та зміна доходів власника державних активі та пасивів / 5. Чиста вартість та зміна кількості державних активі та пасивів
41/51 Нефінансові активи	411/511 Основні засоби	4111/5111 Будинки і споруди	41111/51111 Житло
			4111/51112 Нежитлові будівлі
			41113/51113 Інші структури
		4112/5112 Машини та обладнання	41121/51121 Транспортне обладнання
			41122/51122 Інші машини та обладнання
			4113/5113 Інші необоротні активи	41131/51131 Матеріальні активи
				41132/51132 Нематеріальні активи
	412/512 Товарно-матеріальні запаси	4121/5121 Стратегічні запаси
		4122/5122 Інші запаси	41221/51221 Сировина і матеріали
			41222/51222 Незавершене виробництво
			41223/51223 Готова продукція
			41224/51224 Товари для перепродажу
	413/513 Цінності
	414/514 Невироблені активи	4141/5141 Земля
		4142/5142 Ресурси надр
		4143/5143 Інші природні активи
		4144/5144 Нематеріальні невироблені активи
42/52 Фінансові активи	421/521 Внутрішні	4212/5212 Валюта та депозити
		4213/5213 Цінні папери окрім акцій
		4214/5214 Кредити
		4215/5215 Акції та інші форми капіталу
		4216/5216 Страхові технічні резерви
		4217/5217 Похідні фінансові інструменти
		4218/5218 Інша дебіторська заборгованість
	422/522 Іноземні	4222/5222 Валюта та депозити
		4223/5223 Цінні папери окрім акцій
		4224/5224 Кредити
		4225/5225 Акції та інші форми капіталу
		4226/5226 Страхові технічні резерви
		4227/5227 Похідні фінансові інструменти
		4228/5228 Інша дебіторська заборгованість
	423/523 Монетарне золото і СДР
43/53 Зобов'язання	431/531 Внутрішні	4312/5312 Валюта та депозити
		4313/5313 Цінні папери окрім акцій
		4314/5314 Кредити
		4315/5315 Акції та інші форми капіталу ( тільки державні корпорації)
		4316/5316 Страхові технічні резерви
		4317/5317 Похідні фінансові інструменти
		4318/5318 Інша кредиторська заборгованість
	432/532 Іноземні	4322/5322 Валюта та депозити
		4323/5323 Цінні папери окрім акцій
		4324/5324 Кредити
		4325/5325 Акції та інші форми капіталу (тільки державні корпорації)
		4326/5326 Страхові технічні резерви
		4327/5327 Похідні фінансові інструменти
		4328/5328 Інша кредиторська заборгованість

Джерело: [21] в авторській редакції.

Відповідно до національних стандартів класифікації фінансових показників виділяють [19]:

А. Класифікація доходів і отриманих офіційних трансферів

Б. Класифікація кредитування за вирахуванням погашення

B. Класифікація операцій фінансування бюджетного дефіциту

Г. Класифікація державного боргу.

Розглянемо більш детально ці класифікації.

Класифікація доходів і отриманих офіційних трансферів включає наступні статті:

1. Загальні доходи і отримані офіційні трансфери (п.2+ п.7)

2. Загальні доходи (п.3+ п.б)

3. Поточні доходи (п.4+ п.5)

4. Податкові надходження:

4.1. Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості.

4.2. Відрахування на соціальне страхування

4.3. Податки на фонд заробітної плати і робочу силу.

4.4. Податки на власність.

4.5. Внутрішні податки на товзрн та послуги

4.6. Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції

4.7. Інші податки.

5. Неподаткові надходження:

6. Доходи від операцій з капіталом:

7. Отримані офіційні трансфери.

Класифікація видатків і кредитування за вирахуванням погашення проводиться за двома основними ознаками:

• призначення або функція, з виконанням якої пов'язані видатки (функціональна класифікація):

• економічна характеристика операцій, шо обумовлюють ці видатки (економічна класифікація).

Функціональна класифікація видатків та кредитування за вирахуванням погашення має наступний вигляд:

1. державні послуги загального характеру;

2. оборона;

3. громадський порядок та безпека;

4. світа;

5. охорона здоров'я;

6. соціальне страхування та соціальне забезпечення;

7. житлово-комунальне господарство;

8. організація відпочинку і діяльність в сферах культури та релігії;

9. паливно-енергетичннй комплекс;

10. сільське господарство, лісове господарство, рибальство та полювання.

11. добувна промисловість та корисні копалини (за виключенням палива);

12. обробна промисловість;

13. будівництво;

14. транспорт і зв'язок;

15. інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю;

16. видатки не віднесені до основних груп.

У функціональній класифікації видатків бюджету можна виділити чотири категорії:

• державні послуги загального призначення;

• суспільні та соціальні послуги;

• державні послуги, пов'язані з економічною діяльністю;

• інші функції.

Класифікація видатків та кредитування за вирахуванням погашення у відповідності з економічними характеристиками цих двох категорій (економічна класифікація) визначає ті види операцій, які використовуються закладами державного управління для виконання ними своїх функцій, а також вплив цих операцій на ринок товарів і послуг, фінансовий ринок, на розподіл доходів в інших частинах економіки.

Принципова схема класифікації:

1. Сукупні видатки і кредитування за вирахуванням погашення (п.2 + п.5)

2. Сукупні видатки (п.З + п.4)

3. Поточні видатки

3.1. Видатки на товари і послуги

3.2. Виплати відсотків

3.3. Субсидії та інші трансферні платежі

4. Капітальні видатки

4.1. Придбання основного капіталу

4.2. Придбання товарів для створення запасів

4.3. Придбання землі і нематеріальних активів

4.4. Капітальні трансфери

5. Кредитування мінус погашення

5.1. Внутрішнє кредитування

5.2. Зовнішнє кредитування

Міжнародним валютним фондом рекомендуються дві класифікації операцій фінансування бюджетного дефіциту: за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

Кредитори або власники боргових зобов'язань класифікуються за однорідністю економічної поведінки, шо дозволяє отримувати інформацію про імовірний вплив на економіку. Схема класифікації операцій фінансування бюджетного дефіциту за типом кредитора має наступний вигляд:

1. Загальне фінансування (п.2+ п.З)

2. Внутрішнє фінансування

2.1. Від інших частин сектору державного управління

2.2. Від органів грошово-кредитного регулювання

2.3. Від депозитних банків

2.4. Інше внутрішнє фінансування

2.5. Коригування

3. Зовнішнє фінансування

3.1. Від міжнародних організацій економічного розвитку

3.2. Від закордонних закладів управління

3.3. Інше зовнішнє запозичення

3.4. Зміни в обсягах готівкових грошових засобів, депозитів та цінних паперів, призначених для управління ліквідністю.

Класифікація операцій фінансування побудована таким чином, щоб показати джерела надходжень фінансових засобів, необхідних для покриття дефіциту сектору державного управління, а також використання коштів, утворених в результаті перевищення доходів над видатками.

Класифікація операцій фінансування бюджетного дефіциту за типом боргового зобов’язання дозволяє отримувати інформацію про способи фінансування дефіциту або розподілу фінансових ресурсів, що утворюються в результаті перевищення доходів над видатками.

Загальна схема такої класифікації має наступні статті:

1. Загальне фінансування (п.2 + п.З)

2. Внутрішнє фінансування

2.1. Довгострокові облігації

2.2. Короткострокові облігації та векселі

2.3. Довгострокові позики, не віднесені до інших категорій

2.4. Короткострокові позики і аванси, не віднесені до інших категорій

2.5. Інші зобов'язання

2.6. Зміни в обсягах готівкових грошових коштів, депозитів та цінних паперів, призначених для управління ліквідністю

3. Зовнішнє фінансування

3.1. Довгострокові облігації

3.2. Короткострокові облігації та векселі

3.3. Довгострокові позики, не віднесені до інших категорій

3.4. Короткострокові позики і аванси, не віднесені до інших категорій

3.5. Інші зобов'язання

3.6. Зміни в обсягах готівкових грошових коштів, депозитів та ціннихпаперів, призначених для управління ліквідністю.

В розглянутій класифікації розрізняють запозичення у формі позик, шо не призначені для обігу, і запозичення у формі пінних паперів. Проводиться розмежування між короткостроковим запозиченням і довгостроковим запозиченням (до року і більше року), передбачена окрема категорія для інших зобов'язань.

Сучасна бюджетна класифікація України введена в 1998 р.. побудована з використанням досвіду побудови аналогічних класифікацій іншими країнами, в якій враховані рекомендації міжнародних фінансових організацій і прийнята до уваги національна специфіка. Загальні принципи побудови бюджетної класифікації України встановлені і закріплені законодавством. Характерними рисами нової класифікації є більш широке число показників, що використовуються у процесі побудови і виконання бюджету, а також зміна загальної структури бюджетної класифікації. Бюджетна класифікація єдина для всіх суб’єктів бюджетного процесу в Україні, вона встановлює порядок групування статей доходів і видатків бюджету у відповідності до їх економічного, функціонального та відомчого змісту.

Українська класифікація доходів і отриманих офіційних трансферів включає наступні статті:

1. Сукупні доходи, офіційні трансфери та державні цільові фонди (п.2+ п.7+ п.8)

2. Сукупні доходи (п.З + п.6)

3. Поточні доходи (п.4 + п.5)

4. Податкові надходження:

4.1.Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств);

4.2. Податки на власність (податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів);

4.3. Платежі за використання природних ресурсів (відрахування на геологорозвідувальні роботи; плата за використання лісових ресурсів; плата за землю; плата за користування надрами; плата за спеціальне користування водними ресурсами);

4.4. Внутрішні податки на товари та послуги (податок на додану вартість, акцизний збір з вітчизняних товарів; акцизний збір з імпортних товарів; ліцензії на підприємницьку та професійну діяльність; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності);

4.5. Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне мито, консульські послуги);

4.6. Інші податки (місцеві податки та збори, надходження плати за надання послуг з оформлення документів на право виїзду за кордон).

5. Неподаткові надходження:

5.1. Доходи від власності та підприємницької діяльності (надходження спеціальних коштів бюджетних установ; надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України; надходження до бюджету сум відсотків банків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами; рентна плата; надходження коштів від приватизації державного майна);

5.2. Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (збори, що стягуються Державною автомобільною інспекцією України; плата за утримання дітей в школах-інтернатах; плата від осіб поміщених у медичні витверезники; плата за утримання вихованців спеціальних шкіл та спеціальних профтехучилищ; плата за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств; державне мито);

5.3. Надходження від штрафів та фінансових санкцій (суми, що стягнуті з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації; адміністративні штрафи та інші санкції; надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки);

5.4. Інші неподаткові надходження (надходження коштів від реалізації конфіскованого митними органами майна; надходження коштів від реалізації товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними органами та іншими уповноваженими органами, і конфіскована валюта; надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організацій установ, щодо яких минув строк позовної давності; надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, майна, передачі в оренду основних фондів Збройних Сил України та інших військових формувань, а також за виконані ними роботи та надані послуги; надходження сум у різниці за природний газ; надходження сум перевищення фактичного фонду споживання над розрахунковим; інші надходження);

6. Доходи від операцій з капіталом;

6.1. Надходження від продажу основного капіталу (надходження коштів від реалізації безхазяйського майна, майна, що за правом спадкоємця перейшло у власність держави, та скарбів, надходження коштів до Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України);

6.2. Надходження від продажу державних запасів товарів (відшкодування витрат Державного бюджету України за відпущені і неоплачені в минулих роках матеріальні ресурси з державного матеріального резерву).

7. Офіційні трансфери:

7.1. Від органів державного управління інших рівнів (дотації, одержані з Державного бюджету України; дотації, одержані з республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських, міст Києва та Севастополя бюджетів; дотації одержані з районних бюджетів, крім міст районного підпорядкування; кошти, одержані за взаємними розрахунками з іншими бюджетами кошти, одержані сільськими, селищними бюджетами; надходження коштів з бюджетів нижчих рівнів до державного бюджету України; бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та міських бюджетів; районних бюджетів);

7.2. З-за кордону.

8. Державні цільові фонди;

В класифікації доходів передусім виділяються податкові надходження, які являють собою обов'язкові безоплатні, безповоротні платежі органам державного управління, і неподаткові надходження. Податкові надходження класифікуються за характером бази оподаткування або за видом діяльності, в результаті якої виникають податкові зобов'язання. Неподаткові надходження групуються за їх характером.

Доходи бюджету в більшості країн світу класифікуються за джерелами і за видами. Доходи від державних підприємств та майна, як правило, відображаються у різних кошторисах. Існують також інші види класифікацій доходів, наприклад, юридична та фінансова. Юридична класифікація поділяє доходи за способом їх отримання:

- з примусу держави - податки, збори;

- без використання сили держави - плата за послуги, доброчинні внески.

Фінансова класифікація виходить з поділу доходів на безповоротні, або постійні (наприклад, податки) та тимчасові (наприклад, позики).

Застосовуються в бюджетній практиці також різні системи класифікацій видатків: міністерська (відомча), предметна, економічна, змішана.

В Україні використовують функціональну, економічну та відомчу класифікації видатків бюджету. Класифікація за функціональними ознаками (функціональна класифікація) відображає концепцію фінансів як інструменту державної урядової політики і здійснюється у відповідності до функцій держави.

Державні видатки і кредитування за вирахуванням погашення класифікується у відповідності до економічного характеру операцій (економічна класифікація): відшкодована операція чи безоплатна, на які цілі орієнтовані видатки (поточні, капітальні), з зазначенням видів отриманих товарів і послуг, а також секторів і підсекгорів. що отримали трансфери.

Переважно економічна класифікація використовується для визначення характеру діяльності закладів державного управління та їх впливу на економіку країни.

У відомчій класифікації видатки бюджету групуються за відомчою ознакою. В класифікації є перелік прямих одержувачів коштів державного бюджету. Виділені усі міністерства, найважливіші відомства, органи законодавчої, виконавчої та судової влади; дається класифікація цільових статей видатків бюджету: деталізуються напрями фінансування за цільовими статтями та прямими одержувачами коштів.

Наведемо укрупнену схему функціональної класифікації видатків бюджету:

1. Державне управління.

2. Судова влада.

3. Міжнародна діяльність.

4. Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу.

5. Національна оборона.

6. Правоохоронна діяльність і забезпечення безпеки держави.

7. Освіта.

8. Охорона здоров'я.

9. Соціальний захист.

10. Житлово-комунальне господарство.

11. Культура і мистецтво.

12. Засоби масової інформації.

13. Фізична культура і спорт.

14. Промисловість і енергетика.

15. Будівництво.

16. Сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство.

17. Транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації, інформатика.

18. Інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю.

19. Заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення.

20. Охорона навколишнього середовнша та ядерна безпека.

21. Попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій і наслідків стихійного лиха.

22. Поповнення державних запасів і резервів.

23. Обслуговування державного боргу.

24. Державні цільові фонди (за винятком Фонду для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення).

25. Видатки не віднесені до основних груп.

Схема української класифікації операцій фінансування бюджетного дефіциту за типом кредитора має наступний вигляд:

1. Загальне фінансування (п.2 + п.З).

2. Внутрішнє фінансування:

2.1. Фінансування за рахунок коштів бюджетів різних рівнів і державних фондів:

- позики, одержані з державних фондів;

- позики, одержані з бюджетів виших рівнів;

- позики, одержані з бюджетів виших рівнів.

2.2. Фінансування за рахунок позик Національного банку України.

2.3. Фінансування за рахунок комерційних банків.

2.4. Інше внутрішнє фінансування:

- позики інших фінансових установ;

- позики нефінансових державних підприємств;

- позики нефінансового приватного сектору.

2.5. Коригування:

- збільшення суми непогашеної позики через нагромадження сум відсотків, нарахованих за певний період;

- різниця між вартісною оцінкою зазначених вище статей і курсом нового випуску зобов'язань;

- різниця між вартісною оцінкою зазначених вище статей і ціною при погашенні зобов'язань;

- безготівковий випуск або погашення боргових зобов'язань;

- переоцінка вартості в національній валюті.

3. Зовнішнє фінансування:

3.1. Позики, надані міжнародними організаціями економічного розвитку.

3.2. Позики надані урядами іноземних держав.

3.3. Позики надані іноземними комерційними банками.

3.4. Позики надані постачальниками.

3.5. Зміна залишків бюджетних коштів в установах банків в іноземній валюті.

3.6. Зміна обсягів депозитів і цінних паперів.

3.7. Інше зовнішнє фінансування.

Вітчизняна схема класифікації державного боргу за типом кредитора виглядає наступним чином:

1. Загальна сума боргу.

2. Внутрішній борг:

2.1. Заборгованість перед юридичними особами.

2.2. Заборгованість перед банківськими установами:

- перед Національним банком України;

- за позиками, одержаними для фінансування дефіциту;

- за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету поточного року;

- за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету минулих років;

- за іншими позиками та зобов'язаннями;

- за компенсаційними виплатами населенню в установах Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху;

- за залишками вкладів населення, централізованих колишнім Ощадним банком СРСР, та компенсаціями за ними:

- заборгованість сільськогосподарських підприємств за довгостроковими позичками, що віднесена на державний борг;

- за сумами, спрямованими на індексацію обігових коштів державних підприємств та організацій;

- компенсація витрат знецінення грошової частини коштів статутних фондів банків за станом на 1 січня 1992 року;

- заборгованість перед іншими банками.

2.3. Заборгованість перед іншими органами управління.

2.4. Внутрішня заборгованість, не віднесена до інших категорій.

2.5. Коригування, пов'язане з різницями у вартісних оцінках.

3. Зовнішній борг:

3.1. Заборгованість за позиками, одержаними від міжнародних організацій економічного розвитку.

3.2. Заборгованість за позиками, наданими іноземними державами, в тому числі під гарантії Уряду.

3.3.Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками.

3.4. Заборгованість за позиками, наданими постачальниками.

3.5. Зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій.

3.6. Коригування, пов'язане з різницями у вартісних оцінках.

Данні про борг показують загальну суму зобов'язань сектору державного управління не зменшену на величину вимог до інших секторів економіки. Державний борг статистично визначається сумарними визнаними прямими зобов'язаннями закладів управління перед іншими секторами економіки або рештою країн світу. Зобов'язання обслуговуються через виплату відсотків, і можуть зменшуватись, коли відбувається погашення основної суми боргу.

Найбільш важливою класифікацією державного боргу є класифікація за типом держателів боргових зобов ’язань, за типом кредитора:

1. Загальна сума боргу (п.2+ п.З).

2. Внутрішній борг:

2.1. Іншим частинам сектору державного управління.

2.2. Органам грошово-кредитного регулювання.

2.3. Депозитним банкам.

2.4. Інша внутрішня заборгованість.

2.5. Коригування, пов'язане з різницями у вартісних оцінках.

3. Зовнішній борг:

3.1. Міжнародним організаціям економічного розвитку.

3.2. Закордонним закладам управління.

3.3. Інша зовнішня заборгованість.

3.4. Коригування, пов'язане з різницями у вартісних оцінках.

Щоби запобігти повторному рахунку, до внутрішнього боргу (або до його окремих позицій) не включають вже розміщені в таблиці боргові зобов'язання іншим частинам сектору державного управління (окремим його рівням або сектору в цілому). Рекомендується утворювати ряд довідкових статей, наприклад: внутрішній борг, шо погашається в іноземній валюті: внутрішній борг, шо погашається в національній валюті та ін. Додатковими класифікаціями державного боргу можуть бути класифікації непогашеного боргу за секторами і підсекторами економіки, за типом боргового зобов'язання. Схема класифікацїї державного боргу за типом боргового зобов ’язання має наступний вигляд:

1. Загальна сума боргу (п.2 + п.З).

2. Внутрішній борг:

2.1. Заборгованість за довгостроковими облігаціями.

2.2. Заборгованість за середньостроковими облігаціями.

2.3. Заборгованість за короткостроковими облігаціями та векселями.

2.4. Заборгованість за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджету.

2.5. Заборгованість за відсотками, нарахованими по кредитах, одержаних на фінансування дефіциту бюджету.

2.6. Заборгованість за іншими зобов'язаннями.

3. Зовнішній борг:

3.1. Заборгованість за довгостроковими облігаціями.

3.2. Заборгованість за середньостроковими облігаціями.

3.3. Заборгованість за короткостроковими облігаціями та векселями.

3.4. Заборгованість за позиками, не віднесеними до інших категорій.

3.5. Заборгованість за іншими зобов'язаннями.

1.2. Система показників грошового обігу зображена на Рис. 4.2.

Рис. 4.2. Система показників грошового обігу. Джерело: [19].

Номінальна грошова маса (М) — це кількість грошей у обігу або запас активів у ліквідній формі. Грошова маса може бути обчислена тільки на визначений момент часу, тобто є моментним показником і характеризує кількість грошей в економічній системі на визначений момент часу — на початок або кінець періоду (місяця, кварталу, року).

Грошовий обіг (VM) — сукупність грошових операцій за період часу, чи потік грошової маси. Грошовий обіг — інтервальний показник. Обчислюючи кількість грошей, необхідно чітко розрізняти два показники — гроші як запас і гроші як потік, тобто оборот за період.

Показник реальної грошової маси (М/Р) характеризує кількість грошей необхідних для забезпечення реального рівня виробництва, який враховує інфляцію і залежність реального виробництва від величини грошової маси в довгостроковому періоді.

Швидкість обороту грошей (V) — характеризує інтенсивність руху грошових знаків при функціонуванні їх як засобів обороту і засобів платежу, розраховується в разах і показує як кожен карбованець грошової маси використовується на придбання готових товарів і послуг за період часу. Вона характеризує кількість товарів, виготовлених на 1 грн. грошової маси, або реальну купівельну спроможність національної валюти.

Індекс купівельної спроможності карбованця показує, у скільки раз знецінилися гроші, тобто характеризує інфляцію, і може обчислюватися по відношенню до грошової одиниці поточного і базисного періодів. Якщо індекс цін за аналізований період зросте, то індекс купівельної спроможності карбованця знизиться і навпаки.

Рівень монетаризації економіки характеризує запас грошової маси на 1 грн. валового внутрішнього продукту. Цей показник є найважливішим індикатором стану грошової сфери, тому що його рівень можна оцінити на основі міжнародних зіставлень. Його динаміка досить стабільна, а рівень у ведучих розвинутих країнах може служити орієнтиром для країн з перехідною економікою. Для розвинутих країн рівень монетаризації в даний час складає від 60% до 80%.

Готівковий грошовий обіг — це рух готівки в процесі обороту товарів, надання послуг і здійснення різних платежів.

Безготівковий грошовий обіг — це частина грошового обігу, у якому рух грошей відбувається у виді перерахування сум з рахунку платника на рахунок одержувача шляхом взаємних вимог, тобто без участі готівки. Розрахунки здійснюються через кредитні установи під їх контролем в основному за згодою платника і при наявності в нього засобів на рахунках (банківських депозитах) за фактом відвантаження продукції (надання послуг) чи попередньо (передоплата).

Грошовий мультиплікатор (Км) — це коефіцієнт, який служить мірою збільшення грошової маси в результаті безготівкової емісії (банківської емісії). Він показує, у скільки разів грошова маса більше величини готівки в банківській системі.

Грошова база (Н) — самостійний компонент грошової маси, що характеризує величину коштів, які надійшли в систему комерційних банків, і обчислюється двома показниками:

• грошова база у вузькому розумінні включає готівку в обороті (випущену Національним банком України без обліку готівки в сховищах);

• грошова база в широкому розумінні включає готівку в обороті плюс кореспондентські рахунки і обов'язкові резерви комерційних банків у Національному банку України (готівка в національній валюті).

Сучасні фінансові системи включають і інші види ліквідних активів, які можна розглядати як гроші. Це високоліквідні державні чи інші ринкові цінні папери.

Державні цінні папери —це форма існування державного внутрішнього боргу, чи державного зобов'язання, емітентом якого виступає центральний уряд місцеві органи влади і державні підприємства з метою акумуляції грошових ресурсів. Державні цінні папери є найбільш надійними цінними паперами і мають пільгове оподатковування (аж до повного звільнення від сплати податків). Як правило, це папір з фіксованою вартістю — депозитні сертифікати, банківські акцепти, державні короткострокові цінні папери й облігації. Вони менш ліквідні, чим банківські депозити, але їх можна легко поміняти на гроші або використовувати як засіб платежу.

В даний час запаси світових грошей в Україні обчислюються показниками міжнародних резервів (міжнародних ліквідних активів). Ці активи виступають як засіб регулювання платіжного балансу.

У даний час для характеристики величини грошової маси в статистиці України використовуються дві системи показників: одна система базується на системі грошових агрегатів, а інша — на системі показників, що розраховуються за методологією МВФ.

Обидві ці системи побудовані по єдиному принципу агрегування фінансових активів за ступенем ліквідності і формування на цій основі грошових агрегатів.

Грошовий агрегат —це визначене законодавством специфічне угрупування ліквідних активів. Всю грошову масу можна уявити як сукупний грошовий агрегат, який складається з грошових агрегатів. В процесі побудови цих агрегатів, кожна наступна величина збільшується на попередню.

Згідно методології МВФ розрізняють сім грошових агрегатів. Перехід від грошового агрегату М до грошового агрегату М покажемо на прикладі стандартів МВФ (табл. 4.7.).

Таблиця 4.7.

Взаємозв'язок грошових агрегатів

Грошові агрегати	Інструменти
М - грошова готівка	Національна грошова готівка
М - гроші у вузькому розумінні	М плюс депозити до запитання
М - гроші у вузькому розумінні плюс близькі категорії	М плюс строкові та нагромаджувальні депозити; депозити в іноземній валюті; депозитні сертифікати: цінні папери які перекуповуються за домовленістю.
М - гроші в широкому розумінні	М плюс дорожні чеки; комерційні папери.
Від М до М або агрегат L (ліквідність)	М плюс ліквідні державні цінні папери; облігації, які вільно обертаються («negotiable bonds»); пасиви інших фінансових посередників.

Джерело: [19].

Міжнародними стандартами передбачено від 4 до 7 показників грошової маси. В статистиці ООН перевага надається показнику, який об'єднує готівкові та депозитні гроші. МВФ розраховує загальний для всіх країн показник М (як сукупність готівкових грошей та всіх видів чекових вкладів) і показник «квазігроші» (строкові та ошадні банківські рахунки М найбільш ліквідні фінансові інструменти. які обертаються на ринку). В банківській статистиці розвинутих країн виділяється від 3 показників грошової маси (в Німеччині, Швейцарії) до 10 (у Франції). В США та Італії виділяються 4 основних показники, в Великобританії - 5 показників.

В даний час агрегат М є основним показником, що характеризує величину грошової маси в статистиці України. Згідно законодавства в Україні передбачено чотири грошові агрегати (від М до М ). М - грошова маса в обороті, яка вимірюється сукупним об'ємом купівельних та платіжних засобів, які обслуговують господарський оборот та належать приватним особам, підприємствам і державі.

Відповідно до методології, прийнятою міжнародною фінансовою статистикою, для характеристики грошової пропозиції використовуються наступні агрегати: «гроші», «квазігроші», «широкі гроші».

Агрегат «гроші» містить у собі гроші поза банками і депозити до запитання, тобто являє собою всі кошти в економіці країни, що можуть бути використані як засіб платежу. За своїм складом він аналогічний грошовому агрегату М .

Агрегат «квазігроші» являє собою ліквідні депозити грошової системи, що безпосередньо не використовуються як засіб платежу і звичайно мають меншу швидкість обороту, ніж агрегат «гроші». Цей агрегат містить у собі термінові й ощадні депозити і депозити в іноземній валюті, що враховуються в балансі Національного банку України і комерційних банків.

Агрегат «широкі гроші» — це сукупність агрегатів «гроші» і «квазігроші».

Відмінність цього агрегату від агрегату М у тому, що в нього включаються депозити в іноземній валюті. Крім того, при розрахунку готівки за цією методологією використовуються балансові дані, а не оперативні, як для розрахунку агрегату М .

1.3. Класифікація кредитів надана на Рис. 4.3.

Рис. 4.3. Класифікація кредиту. Джерело: [19].

Розподільча функція кредиту базується на росподілі грошових коштів на основі повернення. Емісійна функція кредиту полягає в утворенні кредитнів коштів обороту та заміщення готівкових грошей. Контрольна функція кредиту полягає у здійсненні контролю за ефективністю діяльності економічних суб’єктів.

Банківський кредит надається банками в грошовій формі підприємствам, населенню і державі. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержанні останніми позички, але й при розміщенні ними своїх заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківськнй кредит відрізняється від комерційного не тільки по об'єктах але і по суб'єктам кредитування, а також по своїй динаміці. Суб'єктом банківського кредиту виступають не тільки промислові та торгівельні компанії, але і самі кредитно-фінансові установи та ринок пінних паперів. Рух банківського кредиту, на відміну від комерційного кредиту не знаходиться в прямій залежності від об’єму виробництва та товарообороту. Банківський кредит поділяється на позики грошей та позики капітату. В першому випадку він носить короткостроковий характер, так як виступає в якості платіжного і купівельного засобу та обслуговує рух оборотного капіталу, в іншому - довгостроковий (або крайньому випадку середньостроковнй) характер, оскільки обслуговує оборот основного капіталу та потреби розширення виробництва.

Комерційний кредит надається одним підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Він має товарну форму та оформлюється векселем, який оплачується через комерційний банк. Процент по комерційному кредиту нижчий, ніж по банківському, та входить в ціну товару та в суму векселя.

При державному кредиті позичальником або кредитором виступає держава або місцеві органи влади, а кредит набуває вигляду позик, які реалізуються, в основному, через фінансово-кредитні установи. Державний кредит використовується для покриття частки державних видатків, а також для регулювання економіки.

Споживчий кредит як форма банківського кредиту видається населенню для придбання товарів тривагого користування, а також для оплати послуг довготривалого характеру.

Міжбанківський кредит являє собою надання банками кредиту один одному, коли в одних виникають вільні ресурси, а в інших їх не вистачає. При міжгосподарському кредиті суб'єктами кредитних відносин виступають різні підприємства та організації, які надають кошти один одному в позику. Він подібний до комерційного кредиту, але на відміну від останнього означає надання в позику грошових коштів.

Міжнародний кредит являє собою економічні відносини між державами, іноземними банками і фірмами з приводу передачі валютних чи товарних ресурсів на засадах повернення у певні строки та з виплатою відсоків. Суб'єктами міжнародного кредиту є банки, фірми, держави, міжнародні та регіональні організації. За джерелами міжнародний кредит поділяється на внутрішній та зовнішній (іноземний); за призначенням - на комерційний (для обслуговування зовнішньої торгівлі), фінансовий (для інвестицій, погашення зовнішньої заборгованості, валютних інвестицій), проміжний (для обслуговування змішаних форм вивозу капіталу, товарів та послуг, виконання підрядних робіт); за видами - на товарний та валютний; за строками – на короткостроковий, середньостроковий довгостроковий та інші. Міжнародний кредит виступає в наступних конкретних формах: - фірмового міжнародного кредиту (надання позики експортером імпортеру); - банківського міжнародного кредиту (у вигляді експортних, фінансових і валютних кредитів). - брокерського міжнародного кредиту (включає елементи комерційного кредиту та банківського кредиту, так як брокер позичає кошти в банку).

Акцептний кредит — один з видів кредиту, який надається комерційними банками своїм клієнтам. На відміну від облікового кредиту, що надається векселедержателю (одержувачу коштів по векселю), акцептний кредит отримує векселедавець (платник по векселю), який виступає гарантом послуги.

Револьверний кредит — поновлюваний кредит, який застосовується на національному і світових ринках позичкових капіталів. Він надається в межах встановленого ліміту заборгованості і строків погашення автоматично, без додаткових переговорів між сторонами кредитної угоди.

Онкольний кредит — короткостроковий кредит, що повертається позичальником за першою вимогою банку. Онкольний кредит надається комерційними банками, як правило, під забезпечення облігацій, векселів, інших цінних паперів і товарів. Погашується позичальником звичайно з попередженням за 2—7 днів. Ставка відсотків по онкольному кредиту нижча, ніж по строкових позичках. Онкольний кредит вважається найліквіднішою статтею активу банку після касової готівки. Онкольний кредит застосовується банками для регулювання кредитної позиції, а також підтримки необхідного рівня ліквідності банку.

Обліковий кредит — надається банками при обслуговуванні платіжного обороту клієнтів. Він випливає з вексельного обігу. Вексель с грошовим документом, що містить зобов'язання векселедавця або вказаної ним особи провести платіж у певний строк на певну суму. Кредитна угода виникає внаслідок купівлі банком векселя, за яким одержувачем коштів є його клієнт. Клієнт одержує гроші в формі готівки або переказом на поточний рахунок. Передача векселя банку здійснюється шляхом індосаменту (передатного напису на документі). Одержувачем коштів по індексованому векселю стає банк.

Ломбардний кредит - короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, яке швидко реалізується. Позичальник зберігає право власності на майно, віддане в заставу кредитору. Вартість застави, як правило, перевищує суму кредиту.

Кооперативний кредит надається кооперативними кредитними установами.

Контокорентний кредит - вид банківського кредиту, який надається клієнтам, що мають у банку поточний рахунок. Обсяг і строки позички визначаються господарськими потребами клієнта, але в межах встановленого в кредитному договорі ліміту для кожного позичальника залежно від його фінансового стану і репутації.

Компенсаційні кредити - позики, що надаються МФВ країнам-членам на термін 3-5 років для компенсування скорочення експортної виручки, спричиненого тимчасовими і незалежними від країни-позичальника причинами: стихійні лиха, непередбачене падіння світових цін та ін. Компенсаційні кредити не повинні перевищувати протягом року 50 % квоти країни в МВФ. Загальна заборгованість по компенсаційних кредитах - 100% квоти. Для одержання компенсаційних кредитів країна повинна довести МВФ наявність обгрунтованої причини, що зумовила скорочення експортної виручки. Рівень відсоткових ставок за компенсаційний кредит відповідає ставкам звичайного кредиту МВФ.

Іпотечний кредит - це довгострокові позички, що надаються під заставу нерухомості (землі і будівель) переважно спеціалізованими інститутами іпотечними банками, а в деяких країнах — комерційними та іншими банками. Неповернення позички за цим кредитом у термін приводить до втрати позичальником нерухомості і передачі її іншому власникові або 6анку.

Короткостроковий кредит надається на термін до одного року. Він видається під товарно-матеріальні цінності, витрати, цінності в розрахунках, на поточні потреби у платежах. Середньостроковий кредит надається на термін від одного до трьох років, а довгостроковий - на термін вище трьох років. Довгостроковий і середньостроковий кредити надаються на витрати, зв'язані з вкладенням в основні фонди, оборотні кошти і фінансові активи.

Для характеристики обсягу кредитних вкладів використовуються наступні показники:

- залишки заборгованості і розмір виданих і погашених позичок (оборот з погашення і видачі);

- середній розмір позички;

- середній розмір заборгованості за кредитом;

- середній термін позички;

- середня процентна ставка (прибутковість кредиту) і ін.

1.4. Система показників статистики цінних паперів включає наступні групи:

- показники статистики курсів цінних паперів;

- показники статистики обсягів і структури операцій з цінними паперами;

- показники статистики діяльності учасників ринку цінних паперів;

- показники статистики якості цінних паперів;

Цінові показники використовуються для аналізу і прогнозу динаміки фондового ринку та при оцінці його ліквідності та ризику. Вони включають настутші види цін:

- номінальна ціна, яка вказується у цінному папері, і визначається шляхом розподілу величини статутного капіталу на кількість випущених акцій;

- ціна первинного ринку (емісійна ціна) - це ціна розміщення на первинному ринку (ринок перших і повторних емісій цінних паперів);

- ціна погашення являє собою ціну, за якою вона викуповується в інвестора;

- ціна відсікання - ціна продажу цінного папера, що визначається у ході аукціону, коли емітент встановлює саму низьку ціну, за якою можуть розмішуватися боргові пінні папери (використовується на ринку державних короткострокових облігацій);

- ціна вторинного ринку (ринкова ціна) - це ціна цінного паперу, яка визначається ринком.

- ціна виконання - це ціна, за якою виконана угода з даного цінного паперу;

- ціна відкриття - характеризує ціну виконання першої угоди при відкритті торгової сесії на біржі;

- ціна закриття - це ціна виконання останньої угоди при закритті торгової сесії на біржі;

- ціна попиту - максимальна ціна, що вказується в заявках на купівлю цінного паперу, що зареєстрований для включення в біржовий аукціон;

- ціна пропозиції - це мінімальна ціна, що вказується в пропозиції про продаж.

Спред - це різниця між ціною попиту і пропозиції. Звичайно, чим виший спред, тим нижча ліквідність ринку і тим більша різниця між попитом і пропозицією.

Для характеристики динаміки та коливань цін на цінні папери використовуються також наступні показники:

- середнє квадратичне відхилення цін. Це розрахунковий показник, який використовується для аналізу ризикованості вкладень у цінні папери;

- зміна ціни - це різниця між ціною закриття торгової сесії поточного дня і ціною закриття торгової сесії попереднього дня;

- середньозважена ціна - це ціна, за якою проводять угоди на даний цінний папір протягом торгової сесії;

- максимальна (мінімальна) ціна - це найбільш висока (низька) ціна, яка зареєстрована на даний цінний папір протягом торгової сесії.

З метою аналізу денної активності по кожній акції звичайно визначаються наступні показники за день: котирування (краще котирування при купівлі (відкриття), краще котирування при продажі (відкриття), угоди (ціна першої угоди, максимальна ціна угоди, мінімальна ціна угоди, ціна останньої угоди, зміна ціни останньої угоди до закриття, обсяг останньої угоди, кількість проведених угод, середньозважена ринкова ціна).

До ключових статистичних показників за окремими видами пінних паперів можна віднести:

- вартісний обсяг і структура цінних паперів, що знаходяться в обороті;

- вартісний обсяг і структура нових емісій, кількість емісій;

- торговий оборот з цінних паперів, кількість здійснених угод та проданих цінних паперів, їх оборотність;

- капіталізація ринку акцій, що відповідає добутку вартості акцій на кількість акцій, які знаходяться в обороті;

- показники ліквідності та дохідності цінних паперів.

Показники статистики діяльності учасників ринку цінних паперів включають:

- показники кількості учасників в цілому для країни і для регіонів;

- показники, які характеризують фінансовий стан, обсяги та якість інвестицій, а також операційну здатність учасників ринку;

- капіталізація компанії, сумарна вартість акцій емітента, які знаходяться в обороті;

- обсяг і структура залучених грошових коштів за видами цінних паперів та інвесторами;

- структура власності (кількість акціонерів, частка капіталу і т.п.);

- вартість залученого капіталу (рівень процентних та дивідендних виплат);

- кількість успішно розмішених емісій, обсяг і структура емісій, емісійна ціна та ціна розміщення.

- динаміка реалізації, прибуток і собівартість продукції, грошові потоки та їх структура, чисті активи;

- частка прибутку у реалізований продукції, капіталовіддача (прибуток по відношенню до капіталу, прибутковість активів (прибуток по відношенню до активів), покриття прибутком оплачених процентів та дивідендів;

- оборотність активів, оборотність дебіторської заборгованості, матеріальних запасів та запасів готової продукції;

- структура довгострокових джерел фінансування, структура капіталу, ліверидж;

- структура грошових потоків та покриття ними заборгованості, поточна ліквідність, довгострокова ліквідність;

- покриття різних видів заборгованості матеріальними активами.

- кількість та структура рахунків депо; кількість цінних паперів, по яких ведуться рахунки депо (в депозитарній діяльності);

- кількість акціонерних товариств, цінних паперів та акціонерів, по яких ведеться реєстр; кількість операцій по реєстрації прав власності (в реєстраторській діяльності);

- кількість і структура клірингових рахунків, кількість операцій по клірингу, обороти по клірингу (в кліринговій діяльності).

Визначення якості цінних паперів базується на:

- рейтингу пінних паперів;

- розрахунку ключових показників якості цінних паперів, прийнятих у міжнародній практиці;

- оцінці ліквідності цінних паперів.

В основу рейтингу покладена шкала якісних оцінок типу «вища якість», «гарна якість», «вища за середній рівень якість» і т.п. Кожен рівень якості має літерне позначення (ААА, ВВ, С і т.д.). У свою чергу рейтингові агентства поділяють всі цінні папери на два класи: інвестиційні цінні папери; спекулятивні цінні папери. Рівень рейтингу, який отримує емітент, залежить від його фінансового стану. Кожне рейтингове агентство публікує статистику рейтингових оцінок за наступними ознаками: за видами цінних паперів, за видами діяльності, за регіонами, за найбільшими емітентами, за реалізацією кредитного ризику.

В міжнародній практиці застосовуються наступні показники оцінки якості цінних паперів:

1. Коефіцієнт Р/Е (Ргісе/ Earnings Ratio) - це відношення ринкової ціни акції до прибутку. Занадто високий показник свідчить про переоцінку акції.

2. Коефіцієнт P/S (Price/ Sales Ratio) - це відношення ринкової ціни акції до виручки від реалізації. Занадто високий показник свідчить про переоцінку акції.

3. Коефіцієнт EPS ( Earning Per Share) - це відношення прибутку після виплати податків, процентів та дивідендів по привілейованих акціях до кількості звичайних акцій компанії.

4. Дохідність дивідендів (Dividend Yield) - це відношення річного дивіденду до середньої ринкової ціни акції.

5. Коефіцієнт M/B (Market Price/Book Ratio) - це відношення ринкової ціни акції до балансової ціни акції. Характеризує оцінку підприємства ринком.

Показники ліквідності цінних паперів:

- кількість заявок на купівлю і продаж;

- кількість угод, зроблених з даним цінним папером протягом визначеного часу;

- частка угод, зроблених з цінним папером, у загальній кількості угод на ринку;

- частка цінних паперів, з якими укладені угоди протягом визначеного часу, у сумарній кількості цінних паперів даного виду, випущених емітентом в оборот;

- відношення кількості заявок на купівлю і заявок на продаж цінних паперів даного виду;

- спред (показник, що характеризує різницю між ціною пропозиції на цінний папір і ціною попиту);

- оборотність цінних паперів як активів. Визначається в кількості оборотів і розраховується як відношення обсягу торгів з конкретним цінним папером у вартісному виразі за певний період до середньої ринкової вартості цінних паперів, що знаходяться в обороті, протягом зазначеного періоду).

1.5. До показників статистики фондових бірж відносяться:

- показники цін біржових угод (використовуються для аналізу і прогнозу цінової динаміки ринку, при оцінці його ліквідності, ризику і т.п.; цінові показники носять характер аукціонних цін): ціни первинного ринку (ціна відсікання; ціна погашення) та ціни вторинного ринку (ціни виконання, відкриття, закриття; ціни попиту та пропозиції);

- показники обсягів біржових торгів;

- показники якості фондового ринку;

- показники фондових бірж як організацій, що ведуть господарську діяльність.

Група показників обсягу біржових торгів характеризує обсяги угод, проведених на первинному і вторинному біржових ринках. Зазначені показники використовуються для аналізу динаміки розвитку біржових ринків та оцінки їхньої ліквідності.

Первинний ринок характеризується наступними показниками:

1. Обсяг випуску (емісія) - показник, шо характеризує емісію цінних паперів (розраховується як добуток ринкової вартості на кількість).

2. Обсяг розміщення - показник, що характеризує загальний обсяг цінних паперів, придбаний інвесторами на аукціонах (первинне розміщення цінного папера). Розраховується за номіналом.

3. Розмір виручки від продажу - показник, шо характеризує загальний обсяг цінних паперів, придбаних інвесторами на аукціонах (первинне розміщення цінного папера). Розраховується за фактичними цінами придбання.

4. 3алучення засобів у бюджет розраховується як різниця між обсягами залучених засобів і погашених зобов'язань по випусках державних цінних паперів або боргових зобов'язань органів місцевого самоврядування.

Вторинний ринок характеризується наступними показниками:

1.Число укладених біржових угод - натуральний показник, що характеризує кількість зареєстрованих біржових угод з купівлі-продажу цінних паперів (протягом однієї торговельної сесії, місяця, кварталу і т.д.).

2. Оборот із продажу цінних паперів - показник, що розраховується як сума вартісних обсягів зареєстрованих біржових угод пінних паперів з купівлі-продажу (протягом однієї торговельної сесії, місяця, кварталу і т.д.).

Фондові біржі використовують різні методи розрахунків для складання статистики обороту. Це значить, що показники обороту різних фондових бірж можуть бути непорівнянні.

Існуюча класифікація поділяє біржі на дві групи: приймаючі стандарт TSY (Trading System View) і ті, хто використовує стандарт REY (Regulated Environment View). Біржі TSV включають в оборот тільки ті утоди, які пройшли через торгову систему біржі. Біржі, що працюють за стандартом REV включають в оборот всі операції, які відбулися на біржі і також на позабіржових організованих ринках.

Аналітиків також можуть цікавити такі показники, як: середня сума біржової угоди (для вияснення того, наскільки крупно - або дрібнооптовий характер носить біржовий ринок), структура біржових угод (частка особливо великих угод для проведення яких розробляють спеціальні біржові процедури).

Показники якості фондового ринку включають показники місткості, ліквідності, концентрації та оціненості ринку.

Місткість ринку характеризує насиченість ринку фінансовими інструментами та учасниками ринку. Місткість фондового біржового ринку характеризується наступними статистичними показниками:

- кількістю емітентів (акцій, облігацій і інших цінних паперів), що пройшли лістинг;

- капіталізацією ринку (добуток кількості акцій, шо знаходяться в обороті на їхню ринкову вартість в даний момент часу). Цей показник характеризує масштаби ринку, дає можливість порівнювати ринки між собою за вартістю капіталів, що обертаються на ринку;

- капіталізацією компанії (розраховується як добуток кількості акцій компанії, що утворяться на ринку, на їхню ринкову вартість). Цей показник дозволяє оцінити ринкову вартість компанії в даний момент часу;

- ринковою вартістю боргових (непогашених) цінних паперів що обертаються на ринку в даний момент часу (державних, муніципальних, корпоративних).

На основі показників місткості ринку проводиться аналіз структури біржових ринків з погляду того, чи носять вони облігаційний характер або ж переважає торгівля акціями.

Ліквідність ринку — це можливість успішної і розширеної торгівлі, що характеризує здатність поглинати значні обсяги цінних паперів у короткий час при невеликих коливаннях курсів і при низьких витратах на реалізацію. До показників ліквідності відносяться:

- оборотність цінних паперів (розраховується як вартісний обсяг укладених угод за період, подвоєний на капіталізацію ринку), чим вище показник оборотності, тим вища ліквідність ринку;

- обсяги обороту і розмір середа.

Якість фондового ринку можна також оцінити за допомогою коефіцієнта концентрації ринку (частки найбільших емітентів у біржовому обороті).

Показниками оціненості ринку є показник PE (Price/Earnings) - відношення ринкової ціни акції до прибутку емітента, що приходиться на одну акцію.

Показники фондових бірж як організацій, що ведуть господарську діяльність: загальні показники (обсяг капіталу, структура балансу, прибуток, чисельність персоналу, рентабельність та інші), спеціальні показники (плата за лістинг, внески членів біржі, продаж фінансової інформації, продажу технологій та математичного забезпечення).

Для якісної оцінки становища ринку цінних паперів і кількісної оцінки його динаміки зручно використовувати індекси, які є індикаторами ринку і відображають макроекономічні процеси. Біржовий фондовий індекс - показник, який визначає зведений курс групи лістингових цінних паперів, що котируються на фондовій біржі.

Класифікація фондових індексів зображена на Рис. 4.4.

Рис. 4.4. Класифікація фондових індексів. Джерело: [19].

На базі середньої арифметичної розраховується кілька типів ринкових індикаторів, насамперед група індексів Доу-Джонса (промисловий DJIA, транспортний DJTA, комунальний DJUA, комплексного DJVA). Значення індексу Доу-Джонса розраховується на кінець дня роботи біржі і порівнюється з попереднім днем.

Середня геометрична лежить в основі таких відомих індексів, як Value Line Average, шо розраховується на базі 1700 акцій, Financial Times 30 - Share Index до складу якого входять акції 30 компаній і ще ряду фондових індикаторів.

Розвиток українського фондового ринку привів до того, що на початку 1997 року з'явилися українські фондові індекси.

До них можна віднести наступні індекси:

1. ПФТС - індекс є офіційним показником Першої фондової торгової системи і розраховується на основі простих акцій підприємств, які пройшли лістинг в ПФТС.

2. Індекс Wood-15, який обчислюється компанією «Wood & Company Ukraine». База індексу включає 15 компаній, що посідають провідне місце на українському фондовому ринку.

3. Індекс SBPU-30, який був розроблений фахівцями АТ «Софія-Цінні папери». Особливість побудови індексу полягає в тому, що при розрахунку використовують валютний індекс, який враховує відповідно поточний курс долара та курс євро до гривні.

4. Індекс Іnekodex є першим галузевим українським фондовим індексом, який відображує поточну ситуацію на ринку енергетичних компаній.

5. Індекс ІРІ-U розраховується спільно агентством «Інтерфакс-Україна» і компанією Полар-інвест. До бази індексу входять найбільш ліквідні акції, а зміна лістингу проводиться щомісяця. Він розраховується виходячи з доларових цін акцій.

6. Індекс СОКРАТ враховуює лише ті акції, які обертаються на вторинному ринку.

7. Індекс KINDEX розраховується фірмою КІНТО. Він дозволяє дослідити динаміку цін найбільш ліквідних акцій, якими торгують на українському фондовому ринку. Склад індексу змінюється, якшо компанії перестають відповідати певним умовам (спред між найкращими котируваннями попиту та пропозиції не повинен перевищувати 100%; кількість котирувань як попиту, так і пропозицій не повинна бути менше 5%).

1.6. Система показників статистики страхування.

Показники статистики страхування можна поділити на три групи:

- показники, які характеризують фінансово-економічну діяльність страхових компаній;

- показники особистого страхування;

- показники майнового страхування.

В свою чергу для кожної групи використовуються абсолютні, відносні і середні показники.

До абсолютних статистичних показників, що найбільш часто використовується в статистичному аналізі фінансово-економічної діяльності страхових організацій, відносяться:

- абсолютний розмір власних і прирівняних до них засобів компаній, статутного капіталу;

- абсолютні розміри надходження страхових премій в цілому для портфелю і для окремих видів страхування;

- абсолютний розмір страхових виплат, у тому числі для окремих видів страхування;

- абсолютний розмір тарифних ставок;

- абсолютний розмір різних видів страхових резервів і т.д.

До відносних статистичних показників відносять:

- показник структури активів;

- рівень платоспроможності, розрахований на основі коефіцієнтів відхилень від нормативу співвідношення премій і виплат:

- відношення власних і прирівняних до них засобів до загальної суми внесків, що надійшли;

- частка перестрахування в страхових операціях (не повинна перевищувати рівень у 45%, щоб не створювати залежності страхової компанії від перестрахувальника);

- відношення відповідальності для окремого ризику до обсягу власних засобів страховика (не повинне перевищувати 10%);

- співвідношення розміру страхових резервів і обсягів премій для визначених видів страхування;

- відношення чистого прибутку до власного капіталу, шо дозволяє найбільш об'єктивно оцінити діяльність компанії з погляду її фінансово-економічної ефективності;

- відношення нерозподіленого прибутку до загального обсягу власних засобів;

- показник рентабельності страхової діяльності (відношення чистого прибутку до собівартості або до загальної суми страхових внесків);

- показник частки страхових агентів до всього персоналу компанії;

- відношення резервів до майбутніх виплат і т.п.

До середніх показників відносять:

- прибуток, який приходиться в середньому на 1 грн. власних засобів;

- середній прибуток на 1 грн. отриманої страхової премії в цілому і для різних видів страхування;

- середні витрати компанії з кожної 1 грн. отриманої премії на власні потреби;

- середній розмір виплат з 1 грн. премії в цілому і для видів страхування;

- премія, шо приходиться в середньому на одного зайнятого в компанії, на агента і т.п.

Розрахунки в особистому страхуванні базуються на таблицях смертності, середній тривалості життя населення, що отримують за результатами перепису населення, та показниками дохідності.

До абсолютних показників особистого страхування можна віднести:

- кількість доживаючих осіб до певного віку;

- кількість осіб, які помирають при переході від віку х до віку х+1.

До відносних показників особистого страхування відносять:

- ймовірність померти у віці х до віку х+1;

- ймовірність дожити до віку х+1.

В особистому страхуванні також показник дохідності страхування.

Об’єктами майнового страхування є основні та оборотні фонди підприємств, організацій та домашнє майно громадян.

До основних абсолютних показників цієї галузі відносяться:

- страхове поле;

- число застрахованих об'єктів (заключених договорів);

- число страхових випадків, число об'єктів, що постраждали;

- страхова сума застрахованого майна, страхова сума об'єктів, що постраждали;

- сума платежів, що надійшли;

- сума виплат страхового відшкодування.

На основі абсолютних показників визначаються виносні показники:

- частка об'єктів, щю постраждати;

- частота страхових випадків;

- показник виплат страховсго відшкодування в розрахунку на страхові платежі;

- страхові платежі в розрахунку на страхову суму застрахованих о6'єктів;

- ступінь охоплення страхового поля.

До середніх показників майнового страхування відносять:

- середня страхова сума застрахованих об'єктів;

- середній розмір виплаченого страхового відшкодування;

- середня сума страхового внеску;

- показник збитковості страхової суми;

- коефіцієнт важкості страхових подій.

У статистиці страхової діяльності використовуються також наступні показники:

1. Поточнана надійність (відношення страхових виплат до загальної суми страхових премій);

2. Фінансова стабільність (відношення суми статутного капіталу, власних засобів, страхових резервів до суми страхових внесків);

3. Рентабельність страхової діяльності (відношення прибутокку від страхової діяльності до суми страхових внесків);

4. Рентабельність інвестиційної діяльності (відношення прибутоку від інвестицій до страхових резервів);

5. Структура активів (відношення суми оплаченого статутного капіталу, інших власних засобів до страхових резервів);

6. Надійність перестрахувальної діяльності (відношення суми переданих внесків до загальної суми страхових внесків);

7. Частка управлінських витрат (відношення витрат із страхової діяльності до загальної суми страхових внесків).

1.7. Система показників фінансового стану підприємств на макрорівні.

Основним показником фінансового стану підприємств на макрорівні є фінансовий результат, який відображає результати від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємствами, за період (валовий прибуток або збиток). Фінансовий результат суб’єктів господарювання визначається та аналізується за видами діяльності, за формами власності, за територіальною приналежністю. Також визначається та аналізується фінансовий результат (прибуток, збиток) від звичайної діяльності до оподаткування.

Іншими показниками є:

1. група показників оцінки майнового стану:

- сума господарських коштів у розпорядженні (дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства);

- питома вага активної частини основних засобів;

- коефіцієнт зносу основних засобів (характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості);

- коефіцієнт оновлення основних засобів (показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби);

- коефіцієнт вибуття основних засобів (показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин);

2. абсолютні показники прибутковості:

- балансовий прибуток (включає фінансові результати від реалізації продукції (робіт, послуг), основних засобів та іншого манна господарюючих суб’єктів і доходи за мінусом збитків від позареалізаційних операцій);

- прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) (розраховується як різниця між виручкою від її продажу (за вирахуванням ПДВ, акцизів тощо) і затратами на виробництво та реалізацію, які включаються в собівартість продукції). Позареалізаційні доходи включають: дивіденди та доходи по акціям та іншим цінним паперам, які належать підприємству (організації); надходження від здачі майна в оренду; доходи від ділової участі в діяльності інших підприємств, які знаходяться на території України та за її кордонами; доходи по операціям в іноземній валюті; прибуток від операцій минулих років, яка виявлена у звітному році; пені, штрафи та інші види санкцій за порушення господарських зобов 'язань та умов, які присуджені боржнику або визнані ним; інші доходи, які не пов'язані з виробництвом та реалізацією товарів та послуг. До позареалізаційних видатків (збитків) відносяться: збитки від утримання об’єктів та потужностей, які тимчасово не використовують; вартісний збиток від зниження ціни готової продукції та виробничих запасів; некомпенсовані затрати, пов'язані з ліквідацією наслідків стихійних лих або затрати по їх відверненню; арбітражні та судові сплати тощо; економічні санкції, включаючи санкції за невиконання зобов'язань по поставкам; негативні курсові різниці по операціям з іноземною валютою.

- валовий прибуток у складі позареалізаційних доходів та збитків враховує сплачені штрафи та пеню (за виключенням сум штрафів та пені, які перераховані в бюджет та позабюджетні фонди);

- чистий прибуток (являє собою різннцю між балансовим прибутком і сумою платежів у бюджет).

3. відності показники прибутковості:

- показники рентабельності, розраховані на базі поточних витрат (рентабельність продукції підприємств, пов’язаних із виробництвом продукції; рентабельність продукції для підприємств торгівлі);

- відносні показники прибутковості, які характеризують використання капіталу підприємств (рентабельність усього капіталу підприємств, рентабельність власного капіталу, рентабельність змінного капіталу, коефіцієнт віддачі інвестицій, коефіцієнт віддачі на акціонерний капітал);

3. показники ліквідності і платоспроможності: величина власного капіталу, маневреність гроових коштів, коефіцієнт покриття загальний, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, частка власних оборотних коштів у покритті запасів, коефіцієнт покриття запасів;

4. показники фінансової стійкості та стабільності підприємства: коефіцієнт автономії, коефіцієнт співвідношення власних та залучених коштів, коефіцієнт довгострокових вкладів, коефіцієнт маневреності власних коштів, коефіцієнт концентрації власного капіталу, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів;

5. показники ділової активності: загальне обертання капіталу, коефіцієнт обертання оборотних коштів, коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості, коефіцієнт середнього строку обороту дебіторської заборгованості, коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості, коефіцієнт середнього строку обороту кредиторської заборгованості.

1.8. Система макроекономічннх показників банківської статистики

Система показників банківської статистики на макрорівні включає наступні категорії даних:

1. Аналітичні рахунки центрального банку, які відображають залишки коштів на кінець звітного місяця за такими компонентами: 1) грошова база - показник величини бази фінансування, шо лежить в основі грошових агрегатів (гроші поза банками, резервні кошти банків, інші кошти до запитання на рахунках в Національному банку України в національній валюті); 2) чисті вимоги до Уряду - перевищення вимог Національного банку України до Уряду (сукупність вимог НБУ до центральних органів державного управління у вигляді вкладень НБУ в державні цінні папери і нарахованих відсотків за ними в національній та іноземній валютах) над його зобов'язаннями перед Урядом (сукупність зобов'язань НБУ перед органами державного управління у вигляді коштів Державного і місцевого бюджетів та нарахованих відсотків за ними, коштів клієнтів, шо утримуються з Державного та місцевого бюджетів, коштів державних, місцевих та інших позабюджетних та спеціальних фондів в національній та іноземній валютах); 3) вимоги до банків - сукупність вимог НБУ до банків у вигляді кредитів, наданих банкам з урахуванням простроченої, сумнівної заборгованостей та нарахованих відсотків за ними, депозитів НБУ, розміщених в банках та нарахованих відсотків за ними; 4) вимоги до інших секторів - вимоги НБУ за кредитами, наданими державним нефінансовим установам, з урахуванням простроченої, сумнівної заборгованостей та нарахованих відсотків за ними в національній та іноземній валютах та зобов'язання працівників НБУ в національній валюті; 5) чисті зовнішні активи - сальдо активних (міжнародні резерви НБУ, інші менш ліквідні нерезервні активи НБУ, розмішені у нерезидентів) та пасивних (кореспондентські рахунки та строкові депозити банків-нерезиденгів, кредити отримані від нерезидентів, інші зобов'язання перед нерезидентами) операцій НБУ з нерезидентами.

Стандартною одиницею обліку є національна грошова одиниця - гривня. Дані наводяться в мільйонах гривень. Кошти в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом, встановленим НБУ на кінець звітного періоду.

2. Стан міжнародних резервів та ліквідність в іноземній валюті. Міжнародні резерви складаються з монетарного золота (розміщеного у закордонних банках та у сховищі Державної скарбниці НБУ), спеціальних прав запозичення (СПЗ) (авуарів в СПЗ на рахунку НБУ в Казначействі МВФ), резервної позиції України в МВФ та іноземної валюти, що знаходяться на балансі НБУ. До іноземної валюти належать валютні активи Національного банку України у вигляді готівки, банківських депозитів у банках-нерезидентах (з рейтингом не нижче А), а також державних та інших цінних паперів, що випушені нерезидентами і мають аналогічний рейтинг.

Дані складаються в цілому згідно з методологією МВФ відповідно до 5 видання Керівництва по платіжному балансу. Міжнародні резерви НБУ обчислюються за даними щоденного балансу НБУ (оперативні дані).

3. Система показників банківської системи країни складається зі статистичних показників чотирьох рівнів.

Перший рівень — вихідні показники, шо містяться в статистичних джерелах, отримуються розрахунковим шляхом, а також основні фактори, що характеризують розвиток банківської системи, регіону, країни в цілому:

- абсолютна величина банківських активів (характеризує масштаб операцій банківської системи на даній території);

- рівень інфляції / індекс росту споживчих цін (використовується для оцінки величини реальних активів);

- величина реальних активів (характеризує зміну реального масштабу банківських операцій (без обліку інфляційного фактора);

- доходи населення за місяць, що передує звітній даті;

- кількість банків, зареєстрованих на даній території;

- кількість філій банків, зареєстрованій у даному регіоні поза залежністю від місця розташування цих філій;

- кількість банківських установ у регіоні;

- індекс кількості банківських установ у регіоні;

- середня кількість філій, створених одним банком;

- кількість банківських філій у регіоні поза залежністю від місця розташування головного банку (характеризує легкість створення банківської філії в регіоні);

- обсяг кредитних вкладень банків, зареєстрованих у регіоні;

- частка кредитів в активах (характеризує рівень спеціалізації банківської системи на території).

Другий рівень — базові індекси, які обчислюють на основі вихідних показників, базові індекси характеризують відмінність основних факторів рівня розвитку банківської системи регіону від середнього по країні.

Перелічимо складові підсумкового порівняльного індексу привабливості умов банківської діяльності.

1. Прямі індекси, що характеризують умови банківської діяльності: індекс обсягу фінансовіа ресурсів; індекс концентрації фінансових результатів.

2. Непрямі (результуючі) індекси, шо характеризують умови банківської діяльності опосередковано, за кінцевими результатами, на які впливає значна кількість факторів, що не піддаються індивідуальному обліку: індекс кількості філій; індекс частки кредитних операцій у банківських активах; індекс динаміки реальних активів.

Третій рівень — індекс порівняльної привабливості умов банківської діяльності.

Четвертий рівень — питомі показники розвитку банківської системи.

- величина банківських активів, що приходяться на 100 тис. чоловік;

- кількість банківських установ, що приходяться на 100 тис. чоловік;

- величина банківських активів, що приходяться на один банк регіону;

- величина активів на 1 млрд. грн. доходів населення;

- кількість банківських установ на 1 млрд. грн. доходів населення.

2. Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України збирає, складає та поширює дані фінансового та зовнішнього секторів економіки [22].

Розділ "Фінансовий сектор" містить дані грошово-кредитної та фінансової статистики (балансові звіти за секторами економіки та огляди сектору фінансових корпорацій та його підсекторів, депозити, кредити, цінні папери), статистики фінансового ринку (процентні ставки, ринок цінних паперів) тощо.

Грошово-кредитна та фінансова статистика України складається за міжнародними стандартами відповідно до "Керівництва з грошово-кредитної та фінансової статистики" (МВФ, 2000) та "Довідника зі складання грошово-кредитної та фінансової статистики" (МВФ, 2008), і включає дані про запаси та потоки фінансових та нефінансових активів і пасивів сектору фінансових корпорацій (Національного банку України, інших депозитних корпорацій (банків), інших фінансових корпорацій).

Методологія складання грошово-кредитної статистики узгоджується з вимогами "Системи національних рахунків" (ЕК, МВФ, ОЕСР, ООН, Світовий банк)", "Керівництва з платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції" (МВФ, 2009), "Керівництва МВФ зі статистики державних фінансів" (МВФ, 2001), інших офіційних видань МВФ та міжнародних організацій. Дані складаються та поширюються щомісяця.

Розділ "Зовнішній сектор" містить дані зі статистики платіжного балансу, міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу та обмінних курсів.

Статистика платіжного балансу складається відповідно до "Керівництва з платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції" (МВФ, 2009)  та відображає економічні операції, здійснені між національною економікою та економіками інших країн.

 Платіжний баланс складається щокварталу, на 75-й день після звітного періоду. Перегляд даних за попередні періоди здійснюється один раз на рік при підготовці платіжного балансу за IV квартал та звітний рік.

Міжнародна інвестиційна позиція – це статистичний звіт, що відображає накопичені запаси зовнішніх фінансових активів та пасивів країни. Йдеться про всі фінансові вимоги та зобов’язання резидентів країни щодо нерезидентів

Міжнародна інвестиційна позиція, починаючи з 2009 року, складається щокварталу та оприлюднюється на 85-90 день після закінчення звітного періоду.

Дані статистики валового зовнішнього боргу України розробляються відповідно до міжнародних стандартів, викладених в офіційних виданнях МВФ "Статистика зовнішнього боргу. Керівництво для укладачів та користувачів" (МВФ, 2003), п’яте видання “Керівництва з платіжного балансу” (МВФ, 1993) та шосте видання “Керівництва з платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції” (МВФ, 2009).

 Концептуальна основа статистики зовнішнього боргу узгоджена з "Системою національних рахунків 2008" (ЕК, МВФ, ОЕСР, ООН, Світовий банк)”, а також із “Керівництвом зі статистики державних фінансів (МВФ, 2001)” та “Керівництвом з грошово-кредитної та фінансової статистики (МВФ, 2000)”.

 Складання статистики валового зовнішнього боргу здійснюється щокварталу. Перша публікація даних містить попередні дані, які можуть уточнюватися протягом наступних кварталів, і лише через п’ять кварталів після першого опублікування дані вважаються остаточними.

Розділ "Спеціальний стандарт поширення даних" містить інформацію за категоріями та компонентами даних фінансового та зовнішнього секторів економіки України, що поширюються Національним банком України відповідно до рекомендацій Спеціального стандарту поширення даних (ССПД) МВФ. Дані готуються та публікуються відповідно до методології МВФ, викладеної в офіційному виданні "Спеціальний стандарт поширення даних. Керівництво для передплатників та користувачів" (МВФ, 2007). Докладнішу інформацію про ССПД МВФ можна отримати на Дошці об'яв стандарту поширення даних МВФ.

Розділ "Індикатори фінансової стійкості" містить статистичні дані та метадані щодо індикаторів фінансової стійкості (ІФС), підготовлені Національним банком України відповідно до методології МВФ, викладеної в "Керівництві з компіляції індикаторів фінансової стійкості (МВФ, 2007)". Дані складаються та поширюються за 12 основними та 12 рекомендованими ІФС депозитних корпорацій (банків). Національний банк України брав участь у пілотному проекті  МВФ з компіляції та поширення ІФС, за результатами якого інформація з ІФС розміщується на сторінці МВФ в мережі Інтернет.

Розділ "Організація статистичної звітності" містить інформацію з питань організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України: нормативно-правові акти Національного банку України щодо порядку складання та подання форм статистичної звітності, проекти документів для обговорення, відповіді на питання, роз’яснення щодо організації статистичної звітності тощо.

Основними інформаційними джерелами для статистики державного бюджету є безпосередньо Державний бюджет країни, і додатково:

1) дані регіональних відділень Державної податкової адміністрації, де інформація про податки збирається, нагромаджується, аналізується статистичними методами.

2) бухгалтерська та статистична звітність окремих одиниць податкового обліку.

3) дані бюджетного обліку та звітності Державного казначейства [18].

В світовій практиці для порівняння показників країн використовується бюджетна класифікація розроблена МВФ [20], показники якої побудовані за принципом GFSM 2001 (Government Finance Statistics Manual 2001) [20], а самі дані публікуються у щорічному виданні Government Finance Statistics Yearbook.

Показники балансу фінансових активів і пасивів України надані на сайті Держкомстату у розділі «Експериментальний баланс фінансових активів і пасивів», де зосереджені дані по щорічним обсягам монетарного золота та СПЗ, готівковим грошам та депозитам, цінним паперам окрім акцій, кредитам та позикам, акціям та іншим видам участі в капіталі, страховим технічним резервам, іншій кредиторській та дебіторській заборгованості, чистій вартості капіталу.

Фінансова статистика по країнам надана на сайті МВФ у розділах «Data Template on International Reserves and Foreign Currency Liquidity», «Financial Access Survey (FAS)», «Financial Soundness Indicators (FSIs)», на сайті ООН у розділі «Monthly Bulletin of Statistics Online».

Інформаційною базою для статистичного оцінювання фінансового стану підприємств є наступні дані: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про фінансово-майновий стан підприємства, звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг; звіт про фінансову діяльність довірчого товариства, звіт про фінансову діяльність страхової організації, звіт про фінансову діяльність позабюджетного фонду; звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість; звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів і фінансові результати; звіт про введення в дію об'єктів, основних фондів та інвестиції в основний капітал (капітатьні вкладення).

Банківську фінансову та статистичну звітність надають регіональні управління, установи Національного банку України, комерційні банки, дирекції та філії банків, що є резидентами і нерезидентами України, а також філії іноземних банків в Україні.