7.Міжнародне право класичного періоду.

Початком наступного етапу розвитку класичного міжнародного права вважають період Французької революції 1789 р. З того часу в міжнародному праві народ починають проголошувати його суб'єктом, уперше започатковуються міжнародно-правові стандарти прав людини, висувається ідея міжнародної правосуб'єктності фізичної особи, розвивається аргументація принципу невтручання. Період Французької революції і Віденського конгресу 1815 р. визначають також як такий, що суттєво вплинув на утвердження ідеї суверенітету народу як його основоположних прав, подальший процес гуманізації правил ведення війни (захист власності мирного населення, пом'якшення правил воєнної окупації, статусу військовополонених, некомбатантів та ін.), кінцеве визнання принципу свободи відкритого моря, режимів міжнародних рік, права притулку та ін. У цей період заборонена работоргівля, вводять нові класи і ранги дипломатичних агентів, визнають нові суб'єкти міжнародного права ("вільні міста"), постійний нейтралітет держави, розробляють правила судноплавства міжнародними ріками, встановлюється режим проривів, демілітаризація окремих територій (Аландських островів), утверджують норми міжнародного морського права щодо скасування каперства, статусу нейтрального прапора і вантажу, блокади та ін. Міжнародні конгреси XIX ст. (Віденський конгрес 1815 р., Аденський конгрес 1818 р., Берлінський конгрес 1878 р., Гаазькі конференції миру 1899 р. та 1907 р.) сприяють подальшій універсалізації міжнародного права.Завершувати розвиток класичного міжнародного права прийнято Гаазькими конференціями миру 1898 р. та 1906-1907 рр., на яких було прийнято 13 конвенцій: 8 - про правила ведення війни на морі, по дві - з мирного вирішення міжнародних спорів і правил ведення суходільної війни й одна - з питань порядку відкриття воєнних дій.

8.Загальна характеристика міжнародного права хх століття

У цей період відбувається поступове обмеження ролі держави як основною й єдиного суб'єкта цього права. Друга половина XX ст. характеризується проголошеним ООН процесом кодифікації і прогресивного розвитку міжнародного права. Так було створено галузеві кодифікації практично всіх галузей міжнародного права. Міжнародне право другої половини XX ст. характеризується активним нарощуванням у ньому компонента прав людини. Нова галузь цього права - міжнародне право прав людини - все більше впливає на характер міжнародного правотворення та правозастосування. З кінця XX ст. можна говорити про нові загальносвітові зміни в міжнародних відносинах і міжнародному праві. Якісно змінився предмет (об'єкт) міжнародного права, яке до цього функціонувало в умовах двополярної системи з властивими їй загальними, спільними принципами і нормами міжнародного права й особливими міждержавними об'єднаннями, системами гарантій за додержанням міжнародних зобов'язань, контролю за належним функціонуванням системи безпеки тощо. Розпад соціалістичної системи, поява низки держав - нових суб'єктів міжнародного права, лібералізація міжнародних економічних відносин стимулювали всебічний розвиток міжнародного співробітництва за участю держав, міждержавних об'єднань, неурядових організацій, юридичних і фізичних осіб.