
- •1. Загальні відомості про електронний тахеометр Leica tcr405 ultra 4
- •2. Набір прикладних програм меню «программы» 17
- •3. Експорт результатів вимірювань на персональний кмп’ютер 41
- •4. Перевірки та юстування приладу 44
- •Загальні відомості про електронний тахеометр Leica tcr405 ultra
- •Технічні характеристики тахеометра tcr405 Ultra
- •Технічні характеристики електронного тахеометра tcr405 Ultra
- •Діапазон вимірюваних ліній на відбивач електронним тахеометром tcr405 Ultra
- •Діапазон вимірюваних ліній на відбивач електронним тахеометром tcr405 Ultra в режимі rl-prism.
- •Центрування та приведення електронного тахеометра tcr405 Ultra в робоче положення
- •Структура та функції головного меню тахеометра tcr405 Ultra
- •Меню «программы».
- •Меню «общие настройки».
- •Меню «настройки edm».
- •Режими виміру віддалі
- •Типи відбивачів
- •Меню «менеджер файлов».
- •Меню «калибровка».
- •Меню «параметры обмена данными».
- •Меню «обмен даными».
- •Ідентифікатори формату gsi
- •Меню «системная информация».
- •Програма «Разбивка»
- •Програма «Free station»
- •Програма «Базовая линия»
- •Програма «Косв. Измерения»
- •Програма «площадь (3d) и объем»
- •Програма «Определение отметки недоступной точки»
- •Програма «cogo»
- •Програма «Базовая плоскость»
- •Програма «Construction»
- •Експорт результатів вимірювань на персональний кмп’ютер
- •Перевірки та юстування приладу
- •Визначення колімаційної помилки та місця нуля (зеніту)
- •Системні попередження і повідомлення
- •Перевірка лазерного центрира
Програма «Определение отметки недоступной точки»
Ця програма дозволяє визначати висоту недоступної точки за допомогою вимірів на відбивач, установлений під такою точкою (Рис.2.27).
На рисунку 2.27 1) недоступна точка; 2) перевищення; 3) похила відстань; 4) точка встановлення відбивача.
Порядок виконання такий: задаємо ідентифікатор точки [Ptid] і висоту відбивача, встановленого на ній, кнопкою [ALL] запускаємо вимір на відбивач. Далі починаємо процедури визначення невідомої висоти відбивача [hr?]. Наводимо на недоступну точку, при цьому на дисплеї висвітиться її висота. [OK] – запис результатів вимірів.
Рис. 2.27 Визначення висоти недоступної точки
Програма «cogo»
«COGO» - спеціальна програма, яка дозволяє виконувати обчислення методами координатної геометрії таких величин: координати точок, дирекційні кути напрямків між точками; відстані між точками. Основні методи «COGO» такі:
обернена задача і поперечна розбивка;
засічки;
зсуви;
продовження лінії.
Після опису станції стояння та орієнтування ГК автоматично вмикається меню COGO (Рис. 2.28), з допомогою якого вибирається задача, яку необхідно вирішити.
Рис. 2.28 Зовнішній вигляд на дисплеї меню COGO
Перша підпрограма [Опред. Дир. Уг. и Трасс.] має дві опції: [Обр. Здч.] та [Ход].
[Обр. Здч.] – використовується для визначення дирекційного кута, похилої віддалі, горизонтальної проекції та перевищення між двома точками (Рис. 2.29). Точки задаються з пам’яті приладу або з допомогою виміру.
Рис. 2.29 Обернена задача
На рисунку 2.29: P1 – перша відома точка, P2 – друга відома точка. Необхідно визначити a – напрямок із точки P1 на точку P2, d1 – похила відстань між P1 і P2, d2 – горизонтальне прокладання між P1 і P2, d3 – різниця відміток точок P1 і P2
[Ход] призначена для визначення координат точки за даними дирекційним кутом, горизонтальним прокладанням та поперечними зсувами (Рис.2.30).
Рис. 2.30 Принцип роботи програми [Ход]
На рисунку 2.30: P1 - відома точка, a – напрямок з точки P1 на точку P2, d1 – відстань між точками P1 і P2 d2 - позитивний зсув (вправо), d3 – негативне зрушення (вліво). За цими даними необхідно визначити: P2 точка COGO без зміщення, P3 – точка COGO з позитивним зсувом, P4 – точка COGO з негативним зсувом.
Підпрограма [Пересечение] використовується для визначення координат точки різними типами засічок і включає такі опції: [ДУ - ДУ], [ДУ – Рст.], [Рст. - Рст], [По 4 тч]
[ДУ - ДУ] – за даними дирекційними кутами двох напрямків та двома відомими точками визначаємо координати невідомої третьої точки (Рис.2.31).
На рисунку 2.31: P1 – перша відома точка; P2 - друга відома точка; a1 – напрямок із точки P1 на точку P3, a2 – напрямок із точки P2 на точку P3. Координати точок вводимо з клавіатури або вимірюємо на місцевості, значення дирекційних кутів вводимо. Для отримання координат невідомої точки P3 натискаємо кнопку [ВЫЧ].
Рис. 2.31 Принцип роботи програми [ДУ - ДУ]
[ДУ – Рст.] дозволяє визначити координати точки (Рис. 2.32).
Рис. 2.32 Принцип роботи програми [ДУ – Рст.]
Вихідні дані: P1 - перша відома точка, Р2 - друга відома точка, a – дирекційний кут лінії, що проходить через точки P1, P3 і P4, r - радіус, визначений відстанню між точкою P2 і точками P4 і P3. Ввівши вихідні дані в відповідні поля, визначаємо координати точок P3 та P4.
[Рст. - Рст] – лінійна засічка, за координатами двох точок та довжинами ліній до невідомої точки визначаємо її координати (Рис.2.33).
Рис. 2.34 Принцип роботи програми [ДУ – Рст.]
На
рисунку 2.34
P1
- перша відома точка; P2 - друга відома
точка; r1 – радіус, заданий відстанню
між точкою P1 і P3 або P4, r2 - радіус, заданий
відстанню між точкою P2 і P3 або P4. За цими
даними знаходимо координати точок P3
таP4.
[По 4 тч] використовується для визначення координат точки, яка знаходиться на перетині двох прямих (Рис.2.35).
На рисунку 2.34 Р1, Р2 ,Р3 ,Р4 – точки з відомими координатами, за координатами відомих точок обчислюються координати точки Р5, що знаходиться на перетині двох прямих: Р1 – Р2, Р3 – Р4.
Наступна підпрограма [Вынос] складається з таких функцій: [Лин.сдв], [ВыносТч], [Пл-сть].
Функція [Лин.сдв] дозволяє визначати лінійні зміщення точки від прямої лінії, проведеної через дві точки (Рис. 2.35).
Рис. 2.34 Принцип роботи програми [ДУ – Рст.]
Рис. 2.35 Принцип роботи програми [Лин.сдв]
Пряма задається двома точками з відомими координатами: Р1 і Р2. Функція дозволяє визначати лінійні зміщення точки з відомими координатами Р3 (d1, d2), відносно прямої Р1 – Р2 та координати точки Р4.
[ВыносТч] – це відомий спосіб прямокутних координат для визначення координат точок (Рис.2.36).
На рисунку 2.36: пряма Р1 – Р2 задається двома точками з відомими координатами за даними поздовжнього зсуву a (в меню приладу це поле [Расст.]) та поперечного зсуву(в меню приладу це поле [Смещ.]) відносно прямої Р1 – Р2 обчислюються координати точки Р3.
[Пл-сть] використовується для визначення координат точки, зміщення відносно деякої площини (Рис. 2.36).
На рисунку 2.37 Р1, Р2, Р3 – точки з відомими координатами, що задають площину, точка Р4 – точка, зміщення якої необхідно обчислити (в меню приладу це поле [Смещ.]), d1 – величина зміщення, точка Р5 – проекція точки Р4 на площину Р1, Р2, Р3.
Рис. 2.36 Принцип роботи програми [ВыносТч]
Рис. 2.37 Принцип роботи програми [ВыносТч]
Підпрограма [Вынос за линию] для розбивки заданої лінії на відрізки або для продовження її (Рис. 2.38).
Рис. 2.38 Принцип роботи програми [Вынос за линию]
На рисунку 2.38 пряма задається двома точками Р1 та Р3, за довжиною відрізків ∆L1 або ∆L2 визначаються координати точок Р2 або Р4. При цьому в приладі необхідно вказати базову точку (в меню приладу це поле [Баз.тчк]), від якої відкладається відрізок.