Програма «Косв. Измерения»
Програма дозволяє в режимі online обчислювати похилі відстані, горизонтальні проекції, перевищення й дирекційні кути між точками, обраними з пам'яті або заданими з клавіатури.
Є два методи:
полігональний (рис.2.23);
радіальний (a-b, a-c).
Рис. 2.23 Полігональний спосіб
Порядок роботи наступний: запускаємо програму, вибираємо проект та орієнтуємо ГК.
Вибираємо полігональний спосіб та задаємо першу точку, якщо вона є в пам’яті приладу, то користуємося кнопкою [ПОИСК], якщо ні, то виконуємо вимір на цю точку – кнопка [ALL]. Аналогічно другу точку, після чого програма розрахує такі величини:
[Уклон] – нахил в % між 1 та 2 точками;
[∆
]
– похила
відстань
між
точками
1
і
2;
[∆ ] – горизонтальне прокладення між точками 1 і 2;
[∆
]
– перевищення
між
точками
1
і
2;
Дисплейні клавіші полігонального способу
[Нов.т.1] – обчислення нової допоміжної віддалі, при цьому програма виконає пере-обчислення для точки 1;
[Нов.т.2] – точка 2 приймається як початкова для нової лінії, необхідно виконати вимір на нову точку 3;
[RADIAL] – перехід до радіального способу.
Порядок роботи та отримані результати аналогічні до полігонального способу. Єдина відмінність полягає у тому, що всі обчислення виконуються відносно центральної точки, відповідно функції дисплейних кнопок будуть відрізнятися:
Рис. 2.24 Радіальний спосіб
[Нов.т.1] – визначення нової центральної точки;
[Нов.т.2] визначення нової радіальної точки;
[POLIGON] – перехід до полігонального способу.
Програма «площадь (3d) и объем»
Програма дозволяє визначати площі полігонів, що включають до 50 точок границі. Точки можна вимірювати, вибирати з пам'яті або вводити із клавіатури в напрямку обходу полігону за годинниковою стрілкою. Обчислена площа проектує на горизонтальну площину (2D) або на похилу базову площину, задану трьома точками (3D). Крім того можна обчислити об’єм відносно 2D\3D площі за умови постійної висоти відбивача (Рис.2.25).
Рис. 2.25 Визначення площі полігону
На рисунку: P0 станція; Р1 - початкова точка; P2, P3, P4 – точки полігону; a – периметр, полігону; b – площа, завжди обчислюється із замиканням полігону на початкову точку P1 і проектується на горизонтальну площину.
Зорієнтувавши прилад задаємо точки полігону, площу якого необхідно визначити: [ALL] – запуск вимірів на точки; [ПОИСК]/[СПИСОК] – пошук точок у внутрішній пам’яті; [YXH] – введення координат із клавіатури. [1Ptback] - скасування вимірів на останню точку.
Результати обчислення площі будуть виведені на дисплей після виконання вимірів або вибору точок з пам’яті. Крім цього на дисплеї буде відображено схема полігону, площа якого обчислюється.
Площа (3D) обчислюється відразу після того, як трьома точками буде задана похила базова площина (Рис.2.6).
Рис. 2.26 Визначення площі (3D)
На рисунку 2.26 P0 – станція; P1, P2, Р3, Р4 – точки для завдання базової похилої площини; а – постійна товщина – b – периметр 3 D-полігону від початкової до поточної точки; c – площа (3D), спроектована на базову похилу площину; d – об’єм (3D) = a x c; e – периметр 2 D-полігону від початкової до поточної точки; f – площа (2D), спроектована на горизонтальну площину; g – об’єм (2D) = f x a.
Задання похилої базової площини шляхом вибору з пам'яті або виміром трьох її точок - [Опр. 3D].
[ОБЪЕМ] - обчислення об’єму з постійною висотою, висоту потрібно задати або виміряти.
[РЕЗ-ТИ] – вивід на дисплей і запис результатів (периметр, обсяг).
Значення об’єму та периметра оновлюються при включенні нових точок в полігон. Схема відображає спроектовану на площину площу.