Термінологічний словник
Аналіз продуктів діяльності - аналізуються продукти зображувальної і конструктивної діяльності (малюнки, аплікації, об'ємні зображення, конструкції), музичної діяльності (виконання і творчість у пісні, танці, грі на музичних інструментах), розповіді і казки, переказ відомих літературних творів.
Бесіда - метод, під час використання якого дитина відповідає на раніше підготовлену систему питань.
Вибіркові спостереження — фіксується якась одна сторона поведінки дитини або її поведінка в якісь проміжки часу.
Включене спостереження - спостерігач виступає безпосереднім учасником того процесу, за ходом якого веде спостереження.
Експеримент, або дослід - спеціально організована форма дослідження психічного розвитку дитини.
Інтелектуальні тести - тести, спрямовані на визначення рівня загального розумового розвитку дітей.
Лонгітюдний (від англ. longitude - довгота) метод - метод психології, суть якого полягає у вивченні тих самих осіб чи їх груп у різні моменти їхнього життя.
Метод поперечних зрізів - метод психології, який полягає в одночасному порівнянні різних вікових груп досліджуваних.
Методи дитячої психології - способи з'ясування фактів, що характеризують психічний розвиток дитини.
Невключене спостереження - спостерігач перебуває поза дитячою діяльністю.
Повне спостереження — дослідження всіх психічних процесів.
Приховане спостереження - спостерігач повинен бути невидимим для дитини (використання "дзеркала Гезелла").
Самоспостереження - цілеспрямоване фіксування об'єктом психологічного дослідження себе самого: думок, почуттів, душевного стану.
Соціометричний метод - вивчення стосунків, які складаються між дітьми, місця, яке займає дитина в групі однолітків.
Соціометрія (від лат. societas - суспільство, спільність і metrio - міряти) -використання соціометричної методики для вивчення групової диференціації.
Спостереження - планомірне, цілеспрямоване сприймання явищ, результати якого в тій чи іншій формі фіксуються спостерігачем.
Стандартизація тесту - процес перевірки тестових завдань і встановлення вікових норм.
Суцільні спостереження - охоплюють одночасно багато сторін поведінки дитини і ведуться протягом тривалого часу.
Тест - система спеціально підібраних завдань, які пропонують дітям у чітко визначених умовах.
Тестування - метод психологічної науки, який використовує стандартні питання і завдання (тести), що мають певну шкалу значень.
Часткове спостереження - дослідження одного із психічних проявів.
Тема 3. Проблема та закономірності психічного розвитку дитини
Методичні вказівки
Проблема психічного розвитку належить до числа найбільш актуальних у сучасній психології. Інтерес до неї обумовлений як питаннями педагогічної практики, яка завжди потребує перебудови, удосконалення всієї системи виховання і навчання підростаючого покоління відповідно до вимог сучасності, так і теоретичною важливістю проблеми.
Закономірності психічного розвитку узагальнено показано на схемі 4.
Ядром теорії розвитку є розкриття його рушійних сил, з'ясування ролі біологічних факторів у становленні особистості.
Необхідно розглянути точку зору представників як біологізаторської, так і соціологізаторської теорії і довести, що вони ніби протилежні між собою, але ця неподібність лише зовнішня. За своїми суттєвими ознаками у поглядах на дитину вони близькі. Обидві виходять із механістичної концепції розвитку, розглядають людину як пасивний об'єкт зовнішніх впливів, як іграшку, в одному випадку у руках спадковості, у другому - навколишнього середовища.
Отже, ні біологізаторська, ні соціологізаторська концепції не можуть бути прийняті за основу розуміння закономірностей розвитку дитини.
Не розв'язує цієї проблеми і теорія конвергенції двох факторів, згідно з якою процес психічного розвитку визначається взаємодією спадковості і середовища, але при цьому спадковості відводиться визначальна роль, а середовищу - лише роль регулятора умов, у яких реалізується спадковість.
У вітчизняній психології психічний розвиток розглядається як засвоєння суспільно-історичного досвіду (О.М.Леонтьєв), у процесі чого відбувається олюднення психіки дитини.
Умовами засвоєння соціального досвіду виступає активна діяльність дитини та її спілкування з дорослими.
Основним механізмом психічного розвитку людини є механізм засвоєння видів і форм діяльності, які склалися історично. Засвоєні в зовнішній формі протікання, процеси перетворюються у внутрішні, розумові (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьев, П.В. Гальперін та ін.).
Суспільство спеціально організовує процес передачі дитині суспільно-історичного досвіду, контролює його хід, створюючи спеціальні навчально-виховні заклади: дитячі садки, школи, ВНЗ тощо.
Спеціально організованими способами передачі суспільного досвіду є виховання і навчання.
Передумовами психічного розвитку є спадкові особливості і природжені властивості організму, це лише можливості, а не готові психічні властивості і якості. Немає ні однієї психічної якості, яка залежала б тільки від одного із факторів. Психічний розвиток залежить багато в чому від того, у яку систему взаємин буде включена та чи інша успадкована особливість, як будуть до неї ставитися дорослі, які виховують дитину, і сама дитина.
Важливе місце серед зовнішніх факторів, що впливають на розвиток дитини, займає навколишнє середовище, особливо соціальне середовище, яке являє собою взаємозв'язок трьох компонентів. Охарактеризувати кожен з компонентів соціального середовища та його вплив на психічний розвиток.
Доцільно глибоко розкрити основні закономірності психічного розвитку: нерівномірність, гетерохронність, стадіальність, інтеграція, комулятивність, пластичність.
Ідея провідної діяльності належить до числа найважливіших досягнень психологічної науки.
Провідною діяльністю О.М.Леонтьєв називає діяльність, яка має такі три ознаки.
По-перше, це діяльність, у формі якої виникають і в середині якої диференціюються інші, нові види діяльності;
По-друге, діяльність, у якій формуються або перебудовуються психічні процеси (сприймання, пам'ять, мислення тощо);
По-третє, це діяльність, від якої залежать основні психічні зміни особистості дитини на певному віковому етапі.
Основні, провідні види діяльності протягом дошкільного дитинства: емоційне спілкування - немовлячий вік; ' предметна діяльність - ранній вік; ігрова діяльність - дошкільний вік.
Шляхи впливу суспільства на розвиток особистості різні, проте всі вони так чи інакше пролягають через її діяльність.
Провідну роль у психічному розвитку відіграє навчання. Навчання завжди повинно йти попереду розвитку, випереджати психічний розвиток, вести його за собою (Л.С. Виготський).
Провідна роль навчання у психічному розвитку виявляється в тому, що дитина, оволодіваючи новими діями, спочатку навчається виконувати їх під керівництвом і з допомогою дорослого, а потім уже самостійно.
Кожний новий крок навчання використовує зону найближчого розвитку дитини і одночасно створює нову, яка стає передумовою подальшого навчання.
Навчання повинно забезпечувати найбільш повноцінний шлях психічного розвитку, давати в кожному віці те, що максимально сприяє розвитку.
Наявність сензитивних періодів розвитку пояснюється тим, що найбільший вплив навчання має на ті психічні якості, які тільки починають формуватися. Дошкільний вік у цілому найбільш сензитивний (чутливий) до тих видів навчання, які впливають на розвиток сприймання, уяви, образного мислення.
Розвиваюче навчання повинно приділяти особливу увагу формуванню в дітей орієнтувальних дій і максимально використовувати характерні для кожного вікового етапу види дитячої діяльності.
Періодизація психічного розвитку в дитячому віці - фундаментальна проблема психології (Д.Б. Ельконін).
У 1934 році Л.С. Виготський написав одну із підсумкових праць "Проблеми вікової періодизації дитячого розвитку", в якій проаналізував різні схеми і психологічні засади періодизації дитинства, поширені у світовій психологічній практиці.
Ключові моменти, які становлять сутність психологічного віку:
соціальна ситуація розвитку;
діяльність дитини;
новоутворення в діяльності особистості.
Критичні періоди розвитку були відкриті емпіричним шляхом, причому непослідовно (криза семи, трьох, тринадцяти, першого року і, нарешті, криза новонародженості).
Для критичних періодів характерні певні особливості. По-перше, їхні межі вкрай невиразні, розмиті.
По-друге, апогей кризи для оточуючих виявляється у зміні поведінки дитини, її "важковиховуваності". По-третє, розвиток під час кризи має переважно негативний характер.
Кризи не є неминучими супутниками психічного розвитку. Неминучі не кризи, а злами, якісні зрушення в розвитку. Криз може зовсім не бути, якщо психічний розвиток є не стихійним, а розумно керованим процесом,
Критерієм виділення вікових періодів, за Л.С.Виготським, є новоутворення віку.
Перебудова соціальної ситуації розвитку під впливом новоутворень, які виникають у свідомості дитини, - суть і основного змісту критичних віків.
У період від народження до вступу до школи дитина проходить (крім кризи новонародженості) три вікових кризи: у рік, у три роки і в шість-сім років.
Виділення етапів психічного розвитку грунтується на внутрішніх закономірностях самого цього розвитку і обумовлює психологічну вікову періодизацію.
Індивідуально-психологічні відмінності між дітьми пов'язані не тільки з кількісними показниками, тобто мірою вираження тих чи інших особливостей, але і з якісною своєрідністю психічних проявів.
Враховувати індивідуально-психологічні особливості дитини у процесі її виховання - це не тільки пристосовувати до них виховні впливи, щоб кожна дитина досягла достатньо високого рівня психічного розвитку, але й активно вміщуватися в розвиток дітей: підтримувати позитивні якості і перебудовувати негативні.
криза новонародженості;
немовлячий - від народження до 1 року (період новонародженості
-1 місяць життя);
криза одного року;
раннє дитинство - від 1 до 3 років;
криза трьох років;
дошкільне дитинство від 3 до 6-7 років;
криза шести-семи років.
