Термінологічний словник
Ідентифікація - прийом наукового пізнання, при якому встановлюється
тотожність, подібність об'єктів завдяки спільності певних рис, ознак.
Конформність - тенденція людини змінювати свою поведінку під впливом
інших людей так, щоб вона відповідала думці оточення, прагнення
пристосувати її до його вимог.
Особистість - у гуманістичних та психологічних концепціях - це людина як
цінність, заради якої і відбувається розвиток суспільства.
Особистість - феномен суспільного розвитку, конкретна людина, що має
свідомість.
Тема 2. Розвиток емоційної сфери і формування самосвідомості дитини в дошкільному віці
Методичні вказівки
У змісті і характері мотиву розкривається сенс, який мають для людини її власні дії і вчинки, їхнє життєве значення.
Мотиви дітей дошкільного віку різноманітні, але серед них можна виділити деякі мотиви, типові для дошкільного віку в цілому, які найбільше впливають на поведінку дітей (схема 77).
Мотиви поведінки суттєво змінюються протягом дошкільного дитинства. За Г.О.Люблінською, зміна мотивів виявляється в такому:
окремі спонукання, які діяли епізодично і розрізнено, перетворюються в деяку систему мотивів;
чіткіше починає виступати різна спонукальна сила різних мотивів.
Особливе значення в розвитку мотивів поведінки мають моральні мотиви, які виражають ставлення дитини до інших людей.
Серед моральних мотивів все більше місце починають займати суспільні мотиви - бажання зробити щось для інших людей, принести їм користь. Між різними мотивами виникає підпорядкування, ієрархія (схема 78): одні з них набувають більш важливого значення для дитини, ніж інші.
Підпорядкування мотивів є найважливішим новоутворенням у розвитку мотиваційної сфери дошкільника.
Ієрархія мотивів надає певної спрямованості усій поведінці. З її розвитком з'являється можливість оцінювати не тільки окремі вчинки дитини, але й її поведінку в цілому як хорошу або погану.
Формування мотиваційної сфери в дітей дошкільного віку нерозривно пов'язане з їх ігровою діяльністю.
Вітчизняні психологи вбачають у процесі дитячої гри формування двох найважливіших особливостей мотиваційної сфери:
По-перше, під час гри формується підпорядкування мотивів -підкорення ситуативних мотивів більш загальним і високим.
По-друге, відбувається формування самих мотивів більш високого типу, пов'язаних із виконанням дитиною взятих на себе обов'язків (Д.Б.Ельконін).
Я - концепція як психологічне новоутворення стає очевидною у випадку, коли:
самооцінка дитини формується в результаті виявлення рис відмінностей від інших людей, перш ніж встановлення якихось своїх неповторних особливостей;
в дитини виникає здатність до рефлексії, і вона починає усвідомлювати, як сприймають її інші.
З точки зору Е.Еріксона, Я - концепція проходить вісім стадій розвитку, три з яких охоплюють дошкільне дитинство.
Самосвідомість, на думку психологів, не первинне, не споконвічне, а є продуктом розвитку людини, її прижиттєвим утворенням. Вона розвивається в процесі власної активної діяльності дитини, на основі її взаємин з оточенням (С.Л.Рубінштейн, Б.Г.Ананьев, О.М.Леонтьев, Л.І.Божович та ін.).
Охарактеризувати стадії розвитку самосвідомості за Б.Г.Ананьєвим (схема 80).
Самооцінка - одне з основних новоутворень дошкільного віку (схема 81). З віком вона стає все більш правильною, повніше відображаючи можливості малюка.
У різних видах діяльності самооцінка різна:
у малюванні дитина оцінює себе правильно;
у грамоті переоцінює;
у співі недооцінює себе.
Для формування самооцінки важлива та діяльність, в яку включена дитина і оцінки її досягнень дорослими та однолітками. Помічено:
- діти, які виділяють своє "Я" через діяльність, завищують свої самооцінки;
- діти, які виділяють своє "Я" через сферу стосунків, частіше занижують самооцінку;
- діти, які мають різний статус, становище в групі, по-різному оцінюють себе. "Непопулярні" діти переоцінюють себе.
Діти із високою самооцінкою:
у групі почувають себе впевнено;
активніше виявляють свої інтереси;
ставлять перед собою більш високі цілі.
Але завищена самооцінка може призвести до виникнення зазнайства, агресивності дитини. Саме дорослий стимулює зародження і становлення в дитини оцінної діяльності, коли:
виявляє своє ставлення до оточення і оцінний підхід;
організовує діяльність малюка, забезпечуючи накопичення досвіду індивідуальної діяльності, ставлячи завдання, показуючи способи його розв'язування і оцінюючи виконання;
надає зразки діяльності і цим дає дитині критерії правильності її виконання;
організовує спільну з однолітками діяльність, яка допомагає бачити в ровесникові особистість, ураховуючи її бажання, зважати на її інтереси, а також переносити в ситуації спілкування з однолітками зразки діяльності і поведінки дорослих (М.І.Лісіна та ін.).
Дитина, яка нормально розвивається, сповнена добрих настроїв, що дасть їй підставу для позитивної самооцінки і прагнення бути хорошою в ставленні до оточення ще сьогодні.
Усвідомлення своїх умінь і якостей, сприймання себе в часі, відкриття для себе своїх переживань - усе це становить початкову форму усвідомлення дитиною самої себе, виникнення "особистої"" самосвідомості (Д.Б.Ельконін).
Надає певної спрямованості усій поведінці.
З'являється можливість оцінювати поведінку в цілому як хорошу або погану.
Дає можливість дитині відмовитися від привабливої в даний момент речі, заняття заради виконання більш важливого, нецікавого заняття.
Я - концепція як психологічне новоутворення стає очевидною у випадку:
коли самооцінка дитини формується в результаті виявлення рис, відмінностей від інших людей, перш ніж встановлення якихось своїх неповторних особливостей;
коли в дитини виникає здатність до рефлексії і вона починає усвідомлювати, як сприймають її інші люди.
