II. Дієва стадія
III. Стадія відношень
Наша довідка
Венгер Леонід Абрамович (1925-1992) - російський психолог, доктор психологічних наук, професор. Очолював лабораторію НДІ дошкільного виховання, у якій проводилися дослідження з проблем сенсорного розвитку дітей, психодіагностики, підготовки до школи, розвитку здібностей.
Основні праці: Сприймання і навчання (1969), Педагогіка здібностей (1973), Діагностика розумового розвитку дошкільників (1978), Виховання сенсорної культури дитини (1988), Психологія (у співав., 1988) та ін.
Монтессорі Марія (1870-1952) - італійський педагог-гуманіст. Автор оригінальної системи виховання й навчання дітей, яку впроваджувала у закладах нового типу - "Будинках дитини". Прибічниця теорії вільного виховання. Розробила дидактичний матеріал для сенсорного і розумового розвитку дитини, відомий у всьому світі.
Основні праці: Педагогічна антропологія (1905), Метод наукової педагогіки (1909), Самовиховання й самонавчання у початковій школі (1912), Всотуючий розум (1949) та ін.
Термінологічний словник
Абсолютна чутливість - психофізична характеристика індивіда, яка характеризує здатність індивіда відчути гранично малі за інтенсивністювпливи об'єктів реального світу.
Відчуття - відображення властивостей предметів та явищ об'єктивного світу внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття.
Органи чуття - спеціалізовані периферичні утворення, які здійснюють прийом зовнішніх подразників, які діють на організм.
Перцептивні дії - структурні одиниці процесу сприймання, які забезпечують свідоме перетворення сенсорної інформації, що приводить до побудови образу, адекватного предметному світу.
Сенсорний розвиток - удосконалення, розвиток у дітей сенсорних процесів (відчуттів, сприймань, уявлень).
Сенсорні еталони - загальноприйняті зразки тих чи інших властивостей та відношень предметів.
Сприймання - цілісне відображення предметів, ситуацій, явищ у свідомості людини внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття.
Сприймання людини - важлива складова частина розуміння людини людиною, передумова формування вражень про іншу особу.
Сприймання простору - відображення об'єктивно існуючого простору, тобто відображення віддалі, розміру, форми, рельєфу навколишніх об'єктів, що діють на аналізатори.
Сприймання часу - відображення в мозку об'єктивної тривалості, швидкості, послідовності явищ дійсності (Д.Б. Ельконін).
Уявлення - чуттєво-наочний образ предметів та явищ дійсності, який зберігається і відтворюється у свідомості без їх безпосереднього впливу на
органи чуття.
Тема 4. Мислення та його види в дошкільному віці Методичні вказівки
У дошкільному дитинстві дитина розв'язує все більш складні і різноманітні завдання, які вимагають виділення і використання зв'язків і відношень між предметами, явищами, діями.
З розвитком допитливості, пізнавальних інтересів мислення все ширше використовується дітьми для пізнання навколишнього світу, що виходить за рамки завдань, які висуваються їх власною практичною діяльністю.
Розширення кола завдань, доступних розумінню дитини, пов'язане із засвоєнням все нових і нових знань. Отримання знань є необхідною умовою розвитку мислення дітей.
Основою розвитку мислення є формування і вдосконалення мислительних дій. Оволодіння мислительними діями в дошкільному віці відбувається за загальним законом засвоєння й інтеріоризації зовнішніх орієнтувальних дій. Залежно від того, які ці зовнішні дії і як відбувається їх інтеріоризація, мислительні дії дитини набувають або форми дії з образами, або форми^дії із знаками-словами, числами тощо.
На схемі 53 показано, як мислення якісно змінюється протягом дошкільного віку, трьома блоками показані види мислення, які розвиваються у дошкільників 4-х, 5-ти і 6-7 років. Наочно-дійове мислення розвивається в процесі предметних дій з наступним висловлюванням з приводу практичних завдань. У старших дошкільників дійовому розв'язуванню завдання передує розв'язання його подумки, дане в словесній формі. З дійового воно стає словесним, плануючим і ніби лишається в резерві, а при зіткненні з новими розумовими завданнями дитина знову вдається до дійового способу їх розв'язання.
У дошкільному дитинстві отримує розвиток і переважає наочно-образне мислення - основний вид мислення дитини-дошкільника. З його допомогою розв'язування завдань здійснюється дитиною в уяві, без участі практичних дій - вона оперує лише образами.
Під час розв'язування завдань з непрямим результатом починає виникати вища форма наочно-образного мислення — наочно-схематичне, яке є проміжною ланкою між образним і логічним. Уміння створювати і використовувати схематизовані образи - велике досягнення в розвитку мислення дитини. Наочно-схематичне мислення відкриває можливості побачити такі суттєві сторони явищ, які недоступні наочно-образному мисленню.
У процесі різних видів діяльності дошкільник оволодіває побудовою особливого виду знаків - наочно-просторових моделей, у яких відображаються зв'язки і відношення речей, що існують об'єктивно, незалежно від дій, бажань і намірів самої дитини. Багато видів знань, яких дитина не може засвоїти на основі словесного пояснення дорослого або в процесі організованих дорослими дій з предметами, вона легко засвоює, коли ці знання дають їй у вигляді дій з моделями, які відображають істотні риси предметів та явищ, що вивчаються.
До кінця дошкільного дитинства формуються елементи логічного мислення. У психічному розвитку логічне мислення стоїть вище образного в тому розумінні, що воно формується пізніше, на основі образного, і Дає можливість розв'язувати ширше коло завдань, засвоєння наукових понять.
Діти легко засвоюють поняття, пов'язані з предметним світом, а важче -абстрактні, моральні. Моральні поняття діти "прив'язують" до конкретного вчинку певних людей.
Процес формування понять включає такі етапи: сприймання окремих предметів, явищ; виділення багатьох ознак предметів і явищ; виділення багатьох ознак з переходом до узагальнень; позначення їх словами. Своєрідність розумового процесу, що підводить дитину іноді до зовфім несподіваних висновків, пояснюється:
по-перше, відсутністю тих знань, які потрібні для встановлення істотних зв'язків між умовами або сторонами якогось явища;
по-друге, невмінням послідовно мислити, користуватись певною логічно виправданою системою розумових дій.
Розумовий процес включає три обов'язкові ланки: синтез І - первинн|ий (сприймання задачі як цілого), аналіз (дроблення задачі на частими, виокремлення умов, даних), синтез II - вторинний (розв'язування, нс^ве розуміння всієї задачі). Розумовий процес у маленької дитини йде від синтфзу І до синтезу II. Аналіз - найістотніша ознака мислення - зводиться! в дошкільників до виділення якоїсь однієї, часто випадкової ознаки предмета або умови.
Для розуміння процесу розвитку словесного мислення в дітей істотне значення має аналіз їх запитань (схема 54). Ставлення дорослого до дитячих питань визначає дальший розвиток мислення. Головне - навчити дитину думати, розмірковувати, знаходити відповідь.
На схемі 55 в узагальненому вигляді показано розвиток мислення в різних видах діяльності. При цьому підкреслюється роль дорослого, який навчає дитину обстежувати предмет, планувати дії, використовувати мірки, символи, знаки.
Залежність розвитку дитини, його мислення від навчання дозволяє цілеспрямовано керувати цим розвитком, будувати навчання так, щоб воно удосконалювало способи мислення, допомагало набуттю нових типів його і замінювало й розширювало коло мислительних завдань.
Характер дитячих запитань
Практикою дитини, яка розширюється, а сама дитина дедалі повніше і різноманітніше засвоює досвід дорослих
Зростаючими відповідно до можливостей потребами дитини, що спонукають її до постановки і розв'язання дедалі різноманітніших і складніших завдань.
Зростаючим значенням мовлення.